Ухвала суду № 44441347, 27.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц\796\4278 Головуючий у 1 інстанції - Цимбал І.К.

2015 рік

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Головачова Я.В., Невідомої Т.О.

при секретарі Бугай О.О.

розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,третя особа Служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про розірвання договору та визначення місця проживання дитини

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року ,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом , який обґрунтовує тим, що з 21 липня 2005 року по 16 травня 2013 року перебував з відповідачкою ОСОБА_2.в шлюбі,під час якого у них народиласядонька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу,30 серпня 2013 року з відповідачкою укладено договір про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участь батьків у вихованні та утриманні дитини, визначення місця проживання дитини. За умовами договору дитина залишалась проживати з матір,ю,проте,остання порушила умови договору та 13 квітня 2014 року добровільно передала доньку йому, після чого донька проживала разом з ним та знаходилась на його утриманні,він займався її розвитком та вихованням. В свою чергу відповідач виїхала на постійне проживання до Російської Федерації. На прохання відповідачки вінпривіз дитину до відповідача в Бєлгородську область Російської Федерації на гостювання під час літніх канікул, але відповідач намагалась обманним шляхом залишити дитину у себе в Російський Федерації без згоди позивача. В подальшому,20 серпня 2014 року він привіз дитину до України,але на початку вересня 2014 року відповідачка самовільно, без його згоди вивезла дитину до м. Бєлгород,РФ.

Посилаючись на зазначені обставини та у зв'язку з тим, що відповідач порушила умови укладеного договору про визначення місця проживання дитини позивач просив розірвати договір від 30 серпня 2014 року і з урахування його позитивної характеристики,на підставі Акту обстеження умов проживання просив визначити місце проживання дитини разом з ним. Вважає, що донька потребує більше догляду та піклування ніж здатна надати відповідачка, коли донька мешкала з матір,ю,остання неналежним чином виконувала свої батьківські обов'язки, у неї не має роботи, стабільного фінансового доходу та власного житла.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участь батьків у вихованні та утриманні дитини, визначення місця проживання дитини, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30 серпня 2013 року, посвідчений ПНКМНО Виковим В.О. реєстровий № 1324.

Визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 487 гр. 20 коп.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_1 в задоволені позову.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що судом першої інстанції не повно з,ясовані обставини,що мають значення для правильного вирішення справи та не врахував,що позивач порушив умови договору і з липня 2014 року перестав сплачувати аліменти на утримання дитини та без погодження з матір,ю перевів доньку до іншої школи.На теперішній час донька проживає разом з матір,ю,яка забезпечила всі умови для її проживання,навчання та розвитку. Судом не надано належної оцінки тому,що позивач також не має власного житла,має іншу сім,ю. Судом не застосовано до даних правовідносин ст.6 Декларації прав дитини,згідно якої визначено,що лише за виняткових обставин можна розлучити дитину з матір,ю та те,що дитина є дівчинкою і у вихованні якої є певні труднощі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав,з підстав в ній викладених та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представники проти апеляційної скарги заперечували,просили залишити рішення суду першої інстанції без змін,яке на їх думку ухвалено з дотриманням закону.

Представник третьої особи в судове засідання не з,явився,про розгляд справи повідомлений за законом належно, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін,або інших осіб,які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч.1ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до вимог ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,21 липня 2005 року між позивачем та відповідачкою зареєстровано шлюб, згідно свідоцтва про реєстрацію шлюбу, актовий запис № 986.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_5.

16 травня 2013 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси шлюб між сторонами розірваний.

30 серпня 2013 року між сторонами укладено договір про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участь батьків у вихованні та утриманні дитини, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1324.

Відповідно до п. п. 1,4 даного Договору сторони домовились про місце проживання доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю - ОСОБА_2. Станом на день укладання договору ОСОБА_2 проживала АДРЕСА_3.

ОСОБА_1 за умовами договору зобов'язався оплачувати аліменти та додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 3000 грн. на місяць до 15 числа кожного місяця шляхом перерахування грошей на банківський рахунок попередньо узгоджений Сторонами.

13 квітня 2014 року відповідач передала доньку позивачу і з цього часу позивач разом з донькою проживали в АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою з місця проживання та договором оренди.

2 вересня 2014 року відповідачка забрала дитину у позивача,з цього часу проживає разом з нею в АДРЕСА_1, що підтверджується запереченнями відповідача та актом обстеження житлово-побутових умов проживання неповнолітньої ОСОБА_5, складеного управлінням соціального захисту населення Адміністрації Бєлгородського району Бєлгородської області Російської Федерації від 21.11.2014 року вих. №14/04/11-1195.

Відповідно до п.2 Договору мати дитини ОСОБА_2 за повідомленням батька дитини та його згодою, також має право відвозити дитину на гостювання до своїх батьків в м. Маріуполь, або м. Бєлгород (Російська Федерація) на строк, який визначається за згодою сторін.

Відповідно до п. 7 Договору виїзд дитини за кордон з одним із батьків вирішується шляхом звернення з відповідною заявою, погодженою іншою стороною, до нотаріуса, в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.10 Договору одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку.

Відповідачем та представником останньої не було представлено суду нотаріально посвідченої згоди позивача на вивезення дитини за кордон. В той же час, сам позивач наполягає, що не давав свої згоди відповідачу на вивезення дитини за межі України. Відсутність згоди позивача на вивезення дитини за кордон підтверджується відповіддю Державної прикордонної служби України від 17.09.2014 року вих. №23/2939 та рішенням про відмову в перетині державного кордону громадянину України, який не досяг 16-річного віку від 03.09.2014 року, з яких вбачається, що 03.09.2014 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка слідувала на виїзд з України у супроводі матері, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, було відмовлено в перетині державного кордону, в зв'язку з відсутністю нотаріально засвідченої згоди батька на виїзд дитини за кордон.

Заперечення відповідача про те, що сам позивач оманом увіз доньку з РФ до Україну 12 серпня 2014 року без її згоди, спростовується наявною в матеріалах справи заявою відповідача, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорна Л.В. 16 квітня 2014 року, згідно якої відповідач надала згоду на тимчасові поїздки її доньки малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з України, зокрема до Російської Федерації протягом періоду з 19 червня по 20 серпня 2014 року з метою туристичного відвідування та відпочинку. Дана заява підтверджує, що між відповідачкою та позивачем не мало місце домовленості про переїзд доньки до Російської Федерації на постійне місце проживання, а була домовленість на тимчасове вивезення доньки за кордон на відпочинок під час літніх канікул, таким чином повернення дитини на Україну 12 серпня 2014 року було проведено позивачем у відповідності до вимог закону та досягнутих домовленостей з відповідачкою.

Таким чином, вивозячи дитину до Російської Федерації відповідач порушила умови п. п. 2. укладеного з позивачем Договору про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участь батьків у вихованні та утриманні дитини, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1324, порушила права позивача та створила позивачу перешкоди у можливості брати участь у вихованні дитини.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того,що відповідачка ОСОБА_2 грубо порушила умови договору,що відповідно до умов договору є підставою для його розірвання. Крім того, суд вважав, що визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком буде відповідати інтересам дитини.

Так,суд виходив з того,що згідно представленого висновку від 14.10.2014 року №101-7860/01 спеціалістами служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації встановлено, що з 13 квітня 2014 року ОСОБА_5 переїхала проживати до батька, проте 02.09.2014 року ОСОБА_2 самовільно змінила місце проживання доньки, вивезла її до Російської Федерації без дозволу батька.

Згідно до акту обстеження матеріально побутових умов проживання позивача встановлено, що квартира за місцем проживання позивача має усі комунальні зручності, укомплектована сучасними меблями та побутової технікою, санітарно-гігієнічний стан квартири хороший. Для проживання ОСОБА_5 відведена сучасно облаштована кімната, у якій створено необхідні умови для навчання, відпочинку та розвитку дитини. Батько дитини належним чином виконує батьківські обов'язки, приділяє увагу вихованню, навчанню та розвитку ОСОБА_5, має постійне місце роботи та заробіток. Мати дитини, яка на даний час проживає в смт. Северний,Бєлгородський район, Бєлгородська область, Російська Федерація на засідання комісії з питань захисту прав дитини не з'явилась, про час та місце була повідомлена належним чином. Враховуючи вищевикладене та детально вивчивши матеріали даної справи, з метою забезпечення виключно прав та інтересів дитини служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації вважає за доцільне з урахуванням інтересів дитини визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5 з батьком.

Позивач має постійну роботу, працює на посаді інженера з координації технічного обслуговування дирекції з підтримання льотної придатності ПАТ "Авіалінії Харкова" Україна у м. Києві, має регулярний та стабільний дохід, позитивно характеризується за місцем роботи, що підтверджується довідками, виданими ПАТ "Авіалінії Харкова" 20.08.2014 року вих. № 134 та від 14.08.2014 року №00000000115, характеристикою з місця роботи. Позивач не має захворінь, які не дозволяли би йому займатися вихованням дитини.

Позивач належним чином займається вихованням дитини,бере участь в розвитку її здібностей, бере безпосередню участь шкільному житті донці що підтверджується представленими суду письмовими доказами та показами, допитаних у судовому засіданні свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Відповідач не надала суду доказів наявності в неї роботи та стабільного заробітку. Навпаки в матеріалах справи наявні податкові декларації відповідача від приватної підприємницької діяльності, як фізичної особи підприємця. З яких вбачається, що доходів відповідач не отримувала.

Також відповідачем та представником останньої не були надані докази суду, які б підтверджували стан її здоров'я, наявність місця проживання на Україні.

Наявний в матеріалах справи акт обстеження житлово-побутових умов проживання неповнолітньої ОСОБА_5, складений управлінням соціального захисту населення Адміністрації Бєлгородського району Бєлгородської області Російської Федерації від 21.11.20 року вих. №14/04/11-1195 суд оцінює критично, оскільки дане місце проживання знаходиться поза межами України, куди дитина була вивезена відповідачем без згоди батька.Крім того в акті зазначено, що обстежувана квартира належить на праві власності ОСОБА_14, а не відповідачу. В акті не вказано на якій правовій підставі відповідач та дитина проживають в цій квартирі, не представлено договору оренди, відсутня довідка про реєстрацію за місцем проживання.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 показали, що відповідач несумлінно виконувала свої батьківські обов'язки, не цікавилась шкільним життям дитини, не відвідувала різноманітних заходів, які проводились в школі та в яких брала участь ОСОБА_9.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного з'ясування обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, надання належної правої оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норми, які регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права,які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів, з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді