Ухвала суду № 44440422, 20.05.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді Максимчук З.М.,

суддів - Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.,

секретаря судового засідання - Шептицької С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про розірвання договору кредиту,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 24 лютого 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 512 567,87 гривень.

Вирішено питання про судовий збір.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання договору кредиту - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вказує, що при укладенні кредитного договору 15 березня 2007 року сторонами було використано прогнози КМ України та Національного Банку України про зростання добробуту населення, збереження та нарощування його купівельної спроможності, утримання щорічного курсу інфляції в межах 10%.

Однак, протягом 2007-2015 років перераховані показники значно відхилились від прогнозованих, офіційний рівень інфляції перевищив 125%, курс національної валюти упав у 4,6 рази. Відбулась істотна зміна економічних умов у країні, зокрема різке зростання офіційного та комерційного курсів долару США по відношенню до національної валюти. _________________

Справа № 563/879/13-ц Головуючий у суді 1 інстанції - Загородько Н.А.

Провадження № 22-ц/787/948/2015 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

Стверджує, що на сьогоднішній день вона з незалежних від неї причин, у зв»язку з істотною зміною обставин, котрі склалися в світовій економіці та економіці України, про які вона не могла знати, не може виконати взятих на себе обов»язків перед кредитором.

Зазначає, що сплатила банку грошові кошти в сумі 83 828,43 долари США, проте банком вказана сума була зарахована як на погашення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та 1018,31 долар США на погашення пені. Доводить, що не знала про те, що основний борг не погашений, а банк нараховує пеню на всю суму заборгованості. Такі дії банку вважає неправомірними і такими, що порушують умови кредитного договору та чинного законодавства.

Покликаючись на ч.2 ст.652 ЦК України додатково доводить, що є всі підстави для розірвання кредитного договору

Просить рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24.02.2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити. Зустрічний позов задоволити. До набрання рішенням законної сили зупинити нарахування штрафних санкцій по кредитному договору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення, виходячи з наступного.

На підставі ст.ст.11,60,61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Задовольняючи позов банку та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилась заборгованість по поверненню кредитних коштів, яка станом на 13.11.2014 року складала суму 112 170,62 доларів США, що еквівалентна 1 719 575,60 гривень. Враховуючи те, що сума пені значно перевищує розмір заборгованості по кредиту, суд зменшив суму пені до розміру основної суми боргу та стягнув 1 512 567,87 гривень. В зв»язку з тим, що ОСОБА_1 не доведено наявність одночасно чотирьох умов для розірвання договору відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України, то підстав для розірвання кредитного договору не вбачається.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що унормовано ч.1 ст.628 ЦК України.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, як то визначено ч.1 ст.638 ЦК України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Як убачається з матеріалів справи 15 березня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0702/75, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в сумі 85 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних, зі строком повернення до 18.02.2010 року.

Судом установлено, що у зв»язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору у неї станом на 13.11.2014 року утворилась заборгованість, яка становила 112 170,62 доларів США, що еквівалентно 1719575,60 гривень, та складається з:

Дана обставина в судовому засіданні відповідачем не спростована, а за таких обставин позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» є обґрунтованими.

За приписами ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, в термін, передбачений договором. Одностороння відмова від виконання зобов»язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання.

Таким чином, цивільне законодавство базується на принципі свободи договору, волевиявлення сторін та їх добровільності при його укладенні, обов»язкового виконання сторонами умов договору та зобов»язань за договором.

Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 за період часу з 15.03.2007 року по 24.03.2015 року сплатила банку кошти в сумі 83 828,43 долари, проте банк невірно зараховував кошти на погашення кредиту, що призвело до нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов»язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1/ у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов»язані з одержанням виконання;

2/ у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3/ у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до п.4.8 кредитного договору № 0707/75 від 20.02.2007 року, укладеного між кредитором та боржником, зобов»язання виконуються в слідуючій послідовності: 1/витрати банку, пов»язані з виконанням договору; 2/ неустойка /штраф, пеня/; 3/прострочена винагорода; 4/винагорода; 5/прострочені проценти; 6/проценти; 7/прострочений кредит; 8/кредит, якщо інше не передбачено п.8.5 Договору.

Таким чином, як вбачається з розрахунку заборгованості, наданим банком, грошові кошти, надані відповідачкою на погашення заборгованості за кредитним договором зараховувались банком відповідно до умов договору та діючого законодавства, а доводи апеляційної скарги в цій частині є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Частиною другою ст.652 ЦК України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 цієї статті,- змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1/в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2/ зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3/ виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4/ із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, оскільки позивачка не навела доказів у розумінні ст.57 ЦПК України, які б підтверджували наявність одночасно чотирьох умов для розірвання спірного договору та всупереч вимогам ст.ст.10,60 ЦПК України не надала доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, та яким чином відповідач порушує її права.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, дав їм належну оцінку, та вірно прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення суми заборгованості за кредитним договором з боржника та відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Доказів, які б спростували висновки суду, апелянтом не надано.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: М.П.Григоренко

Н.М.Ковальчук