Ухвала суду № 44438055, 26.05.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/672/14-ц 26.05.2015 26.05.2015 26.05.2015

Провадження №22-ц/784/1170/15

Головуючий першої інстанції: Саукова А.А.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Лівінського І.В., Шолох З.Л.,

при секретарі Кудрі В.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2015 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" ( далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначав, що 09 квітня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № ML - 404 -007/2008, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу 11 000 доларів США зі строком повернення не пізніше 02 квітня 2023 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом 5, 99 % річних.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 09 квітня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № PML - 404/007/2008, згідно з яким він передав в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, з метою забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, 09 квітня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № SR - 404/007/2008.

Посилаючись на порушення ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, що призвело до заборгованості, позивач просив стягнути її з відповідачів у солідарному порядку та звернути стягнення на предмет іпотеки.

В подальшому неодноразово збільшував позовні вимоги та остаточно просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів 53 634,12 доларів США, що еквівалентно 1 413 726грн. 37коп; з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11041,39 доларів США, що еквівалентно 291 036грн. 83коп.; заборгованість за процентами - 492,83 доларів США, що еквівалентно 12 990грн. 36коп.; пеня - 42099,90 доларів США, що еквівалентно 1 109 699грн. 18коп., та звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2015 року позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості станом на 18.02.2015 р. за кредитним договором ML - 404/007/2008 від 09.04.2008 р. в розмірі 23 034, 22 долари США, що еквівалентно 607152грн.39коп. (в тому числі заборгованість за кредитом - 11041,39 доларів США, 291 036 грн. 83коп.; заборгованість по сплаті процентів 492,83 долари США, що еквівалентно 12 990 грн. 36 коп.; пеня - 11 500 доларів США, що еквівалентно 303 125 грн. 20 коп.) звернуто стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 0,10 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві власності згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданим Полігонівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області 21 березня 2008 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010801501515, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" судовий збір в сумі 3654 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ТОВ "ОТП Факторинг Україна", посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування обставин справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджуються матеріалами справи, що 09 квітня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" (яке надалі було перейменовано у ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № ML - 404 -007/2008, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу 11 000 доларів США зі строком повернення не пізніше 02 квітня 2023 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом 5, 99 % річних (а.с. 10-18). 30 квітня 2009 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким, зокрема, було змінено розмір процентів за користування кредитом, викладено в новій редакції Графік платежів, проведена реструктуризація частини боргових зобов'язань, в зв'язку з чим надано позичальнику транш в сумі 239,20 доларів США з метою погашення прострочених процентів (а.с. 19-22).

В забезпечення виконання умов кредитного договору 09 квітня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № PML - 404/007/2008, посвідченим приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Реуковою Н.А. за реєстровим № 543, згідно з яким відповідач передав в іпотеку належну йому на праві власності згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданим Полігонівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області 21 березня 2008 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010801501515, земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23-26). 05 травня 2009 року ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 був укладений нотаріально посвідчений додатковий договір № 1 до договору іпотеки , яким, зокрема, було збільшено розмір боргових зобов'язань, що забезпечуються договором іпотеки (а.с.27).

Крім того, з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, 09 квітня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № SR - 404/007/2008 (а.с. 28). 30 квітня 2009 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 був укладений додатковий договір № 1 до договору поруки стосовно розміру боргових зобов'язань, що забезпечуються даним договором (а.с. 29).

27 травня 2011 року між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» були укладені: договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ПАТ «ОТП Банк» продав (переуступив) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права на Кредитний портфель, який включає в себе Кредитні договори, зокрема, кредитний договір № ML - 404 -007/2008, укладений 09 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_3; договір про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «ОТП Банк» передав позивачу право вимоги за Кредитними договорами, у тому числі Банком була відступлена належна йому сукупність прав за Договорами забезпечення, включаючи право звертати стягнення на заставлене майно (п. 1.1.1.) зокрема, за кредитним та іпотечним договорами, укладеними з відповідачем (а.с. 36-46, 173-191).

Згідно з вимогами ст.ст. 1049, 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Кредитодавець свої зобов'язання виконав повністю. Проте, у порушення умов договору та наведених положень закону ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором та випискою з особового рахунку ОСОБА_3 вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки по погашенню кредиту та процентів, внаслідок чого станом на станом на 18.02.2015р. утворилась заборгованість за тілом кредиту - 11041,39 доларів США, що еквівалентно 291 036 грн. 83коп.; заборгованість по сплаті процентів - 492,83 доларів США, що еквівалентно 12 990 грн. 36 коп. (а.с. 163-172, 218).

Крім того позивачем була нарахована пеня в зв'язку з простроченням ОСОБА_3 термінів сплати кредитних платежів у розмірі 42 099, 90 доларів США, що еквівалентно 1 109 699грн. 18 коп.

Визначаючи розмір неустойки, суд першої інстанції на підставі ч.3 ст.551 ЦК України зменшив розмір пені до 11 500 доларів США, що еквівалентно 303 125грн.20коп.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на нижчевикладене.

Так, відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

За такого, установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру основного боргового зобов'язання, суд обґрунтовано застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України.

Відповідно до ст.589 ЦК України та ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

5 березня 2012р. позивачем були направлені на адреси відповідачів листи з вимогами про дострокове погашення протягом 30 календарних днів всієї суми заборгованості за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 31-35), проте заборгованість не була погашена.

За таких обставин суд правильно керувався тим, що оскільки ОСОБА_3 не виконує належним чином умови укладеного з ЗАТ «ОТП Банк» кредитного договору, позивач має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо оскарження вказаного висновку місцевого суду.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Таким чином, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості при одночасному зверненні стягнення на предмет іпотеки - є вірним.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором (стаття 4 договору поруки).

Проте, така умова договору поруки не може вважатися встановленим сторонами строком припинення поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України - порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 1.9.1. кредитного договору встановлено право кредитора у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником, Поручителем або майновим поручителем будь-яких зобов'язань за цим договором вимагати від позичальника дострокового повернення боргових зобов'язань за кредитним договором в цілому.

5 березня 2012р. позивачем були направлені на адреси відповідачів листи з вимогами про дострокове погашення протягом 30 календарних днів всієї суми кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти (а.с. 31-35).

Таким чином, банк відповідно до положень статті 1050 ЦК України та пункту 1.9.1. основного договору скористався правом на повернення кредиту достроково, чим змінив дату виконання основного зобов'язання.

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Між тим позивач звернувся до поручителя з позовними вимогами більше ніж через рік від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до пункту 1.9.1. кредитного договору.

У силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-155цс13, від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 21 січня 2015 року у справі № 6-190цс14.

За таких обставин суд обґрунтовано встановив, що відповідно до положень с.4 ст. 559 ЦК України зобов'язання за укладеним з ОСОБА_4 договором поруки припинилися.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 р. у справах № 6-6цс14, №6-53 цс14, строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки, тобто, строк існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Отже, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

За таких обставин, висновок суду про часткове задоволення позову є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи і нормам матеріального права.

Доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для стягнення заборгованості також і з поручителя ОСОБА_4 не спростовують викладений в оскаржуваному рішенні висновок суду про припинення договору поруки

Перевіривши законність оскаржуваного рішення, судова колегія, дійшла висновку, що підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді