Ухвала суду № 44433526, 26.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ К/800/49723/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014

у справі № 811/2969/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катіон"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 09.08.2013 № 0000412206, №0000422206 та №0000432206.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Науково-виробнича фірма "Інтер-Тек" за квітень 2013 року, ТОВ "Айвар-МС" за лютий 2011 року, ПВКП "Сіолл" за квітень 2013 року, ТОВ "ТК-Ділер" за квітень 2012 року, ТОВ "Плюс-Ойл" за жовтень, листопад 2012, складено акт № 12/11-23-22-06/32324824 від 23.07.2013, в якому встановлено порушення позивачем:

- п.198.2, п.198.3 п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 372 934,00 грн., та встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 110 835,00 грн. та за квітень 2013 року на суму 84 574,00 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, пп.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 438 933,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 09.08.2013 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0000412206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 555 902,00 грн., у тому числі 372 934,00 грн. основного платежу та 182 968,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); №0000422206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 654 026,00 грн., у тому числі 438 933,00 грн. основного платежу та 215 093,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); №0000432206, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 195 409,00 грн., у тому числі 110 835,00 грн. за травень 2012 року та 84 574,00 грн. за квітень 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Айвар-МС", ТОВ "ТК-Ділер", ТОВ "НВФ "Інтер-Тек", ПВКП "Сіолл", ТОВ "Плюс-Ойл", на виконання умов договорів поставки, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання багажу.

Також, встановлено, що в період здійснення господарських операцій вищевказані контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "Айвар-МС", ТОВ "ТК-Ділер", ТОВ "НВФ "Інтер-Тек", ПВКП "Сіолл" та ТОВ "Плюс-Ойл", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль