Ухвала суду № 44433527, 26.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ К/800/46369/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.04.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013

у справі № 811/636/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Протеїн Продакшн"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 15.02.2013 № 0000042240 та № 0000052240.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ "Укроліяпром" за липень 2011 року, ТОВ "Украгро-Група КМС" за червень 2012 року по взаємовідносинам за травень 2012 року та ТОВ "Адамант-Постач" за травень 2012 року, складено акт від 28.01.2013 №17/22-4/36390340, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 203 369,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 на суму 141 036,00 грн., за ІІ квартал 2012 на суму 62 333,00 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 182 004,00 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 122 640,00 грн., за травень 2012 року в сумі 51 084,00 грн., за червень 2012 року в сумі 8 280,00 грн.

На підставі акта перевірки, 15.02.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000042240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 273 006,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 182 004,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 91 002,00 грн.; № 0000052240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 234 536,00 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 203 369,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 31 167,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Укроліяпром", ТОВ "Украгро-Група КМС" та ТОВ "Адамант-Постач", на виконання умов договорів купівлі-продажу, повною мірою підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема: специфікаціями, податковими накладними, видатковими накладними, ракунками-фактури, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "Укроліяпром", ТОВ "Украгро-Група КМС" та ТОВ "Адамант-Постач", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 15.02.2013 № 0000042240 та № 0000052240.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль