Ухвала суду № 44433331, 25.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 року м. Київ К/9991/2425/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції в Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.04.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011

у справі № 2а/1770/28/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинівський м'ясокомбінат»

до Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції в Рівненській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.04.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Млинівської МДПІ в Рівненській області від 25.06.2010 № 0000292320/0, від 27.07.2010 № 0000292320/1 та від 05.10.2010 № 0000292320/2.

Млинівська МДПІ в Рівненській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 25.06.2010 № 0000292320/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 76851,72 грн., в тому числі: 51234,48 грн. основного платежу та 25617,24 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, викладені в акті від 14.06.2010 № 163/23/32936076, про порушення п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закону № 168/97-ВР), що полягали в неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за лютий 2010 року податку на додану вартість за операціями з придбання у ПП «Дніпро-Захід» мерчандайзингових послуг за договорами від 01.09.2008 № 6/08, від 01.10.2008 № 6/08-1, а також за операціями з придбання у ТОВ «Агро-інвест» та ТОВ «Агроенергоінвест» товарів.

Відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за операціями з ПП «Дніпро-Захід», ТОВ «Агро-інвест» та ТОВ «Агроенергоінвест» податковий орган обґрунтовує тим, що такі операції не мали реального характеру. Висновок про нереальність господарських операцій обґрунтовано тим, що акти прийому-здачі робіт за операціями позивача з ПП «Дніпро-Захід» є однотипними за формою і змістом та не містять обов'язкових реквізитів, у зв'язку з чим не можуть підтверджувати фактичне надання мерчандайзингових послуг. Крім того, податковий орган вказує про відсутність доказів, які б підтверджували пов'язаність таких послуг з господарською діяльністю позивача.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.06.2010 № 0000292320/0, з метою доведення до платника податку нових строків погашення податкових зобов'язань, відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 27.07.2010 № 0000292320/1 та від 05.10.2010 № 0000292320/2.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що постачальник позивача ПП «Дніпро-Захід» з 2006 року у відповідності до основного виду діяльності згідно з КВЕД здійснює реалізацію м'ясної продукції, виготовленої позивачем. Укладення ТОВ «Млинівський м'ясокомбінат» з ПП «Дніпро-Захід» договорів від 01.09.2008 № 6/08 та від 01.10.2008 № 6/08-1 щодо придбання мерчандайзингових послуг здійснено з метою розширення ринку збуту, збільшення кількості реалізованої продукції та підвищення попиту на продукцію серед споживачів.

У результаті дослідження питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з придбання мерчандайзингових послуг у ПП «Дніпро-Захід» судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції позивача підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. Ці документи оцінені судами як такі, що відповідають дійсності. Зокрема, суди попередніх інстанцій безпосередньо дослідили договори, акти здачі-приймання робіт (послуг), податкові накладні.

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) товару, не можуть розглядатися як самостійні підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що податковий орган в акті перевірки та судам попередніх інстанцій не навів обґрунтувань щодо неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Агро-інвест» та ТОВ «Агроенергоінвест».

Враховуючи викладене, суди дійшли правильних висновків про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2010 № 0000292320/0, від 27.07.2010 № 0000292320/1 та від 05.10.2010 № 0000292320/2.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції в Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

Ю.І. Цвіркун