Ухвала суду № 44430124, 21.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/163/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

21 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника відповідача Прокопюк О.В.

представника відповідача Кухарчука О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

28.01.2015 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень форми "Р" № 000050/2206 та № 000051/2206 від 31.12.2014.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 31.03.2015 року в адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.03.2015 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, решта осіб в судове засідання з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що в період з 20.10.2014 по 28.11.2014 відповідно до наказу Головного Управління Міндоходів у Вінницькій області від 07.10.2014 № 359 головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту фінансових установ та валютного контролю управління податкового та митного аудиту головного управління ДФС у Вінницькій області Кухаруком Олегом Олександровичем була проведена документальна планова виїзна перевірка стану дотримання TOB "Агро-Еталон" вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.07.2011 по 31.08.2014.

За результатами перевірки 12.12.2014 було складено акт № 0001/2-32-22-06/34020957, який встановлено порушення позивачем вимог ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України № 4495-VI) та ст.267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІV (далі - МК України № 92-IV), що призвело до заниження митної вартості оцінюваних товарів на загальну суму 41311,72 гри., в тому числі ввізне мито 7030,77 грн. та податок на додану вартість 34280,95 грн.

24.12.2014 TOB "Агро-Еталон" подало заперечення на акт перевірки. Листом від 30.12.2014 № 84/10/02-32-2206 відповідачем залишено акту перевірки без змін, а заперечення - без задоволення.

09.01.2015 на адресу TOB "Агро-Еталон" надійшли податкове повідомлення форми "Р" № 000051/2206 від 31.12.2014, яким нараховано податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість товарів, що ввозяться па митну територію України в сумі 34280,95 грн. та штрафна санкція - 17140,47 грн. та податкове повідомлення форми "Р" № 000050/2206 від 31.12.2014, яким нараховано податкове зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на митну територію України в сумі 7030,77 грн. та штрафна санкція - 3515,38 грн.

Підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень слугував висновок відповідача про подання позивачем недостовірних відомостей про вартість ввезеного товару і, як наслідок, сплати останнім митних платежів та ПДВ у заниженому розмірі.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Митного кодексу України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки висновки відповідача про порушення позивачем митного законодавства є необгрунтованими.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до матеріалів справи позивачем при імпортуванні товарів та формуванні їх вартості було використано основний метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту).

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частиною 5 ст.58 МК України передбачено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

П.5 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно ч.11 вказаної статті при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

При цьому, частиною 2 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Тобто, до митної вартості не можуть включатись витрати на транспортування після ввезення товару на територію України, якщо під час цього дотримано вимоги щодо виділення з ціни документального підтвердження та можливості обчислення на момент митного оформлення.

За результатами перевірки відповідачем не було прийнято до уваги довідки надані ТОВ "Агро-Еталон" на підтвердження вартості перевезення до місця ввезення на митну територію України товару, в зв'язку з чим на підставі ст. 267 МК України відповідачем зроблено висновок, що вартість транспортно-експедиційних послуг після ввезення на митну територію України є непідтвердженою та підлягає включенню до митної вартості оцінюваних товарів в повному обсязі.

При цьому, під час митного оформлення товарів імпортованих позивачем в Україну, митному органу були надані документальні підтвердження вартості перевезення товару до митного кордону України та після ввезення на митну територію України, а саме: транспортні (перевізні) документи (міжнародні товарно-транспортні накладні) з зазначенням маршруту перевезення від місця за межами України до пункту на території України; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме, довідки транспортних витрат, видані перевізниками, про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України; договори на послуги перевезення.

Наказом Держмитслужби України від 31.01.2007 №74 затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України. У пункті 2.1 вказаних методичних рекомендацій зазначено, що відповідно до абзацу 3 ст. 260 Митного кодексу України в редакції 2002 року, для цілей контролю правильності визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні, які є доцільними для певного методу визначення митної вартості. В Україні основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в Законі України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 за № 1766 (Порядок № 1766) для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до МК України № 92-IV включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З введенням в дію МК України №4495-VI Порядок №1766 втратив чинність, а Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296 затверджено Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення.

Згідно п.1.10. Правил Декларант або уповноважена ним особа самостійно заповнює всі графи ДМВ відповідно до порядку їх заповнення, за винятком граф, призначених для відміток митного органу.

У графі 20 Правил заповнення ДМВ зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Пунктом 2.3. Правил встановлено, що запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митного органу" ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

Якщо в митного органу відсутні зауваження щодо заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості, відсутні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, то в основному аркуші ДМВ учиняється запис "митну вартість визнано".

Як вбачається з матеріалів справи, довідки про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України, які були надані перевіряючим, містять всю необхідну інформацію: вказаний адресат довідки; чітко прописаний зміст довідки (надання інформації про вартість перевезення до митного кордону України та після ввезення на митну територію України), описаний маршрут, приведені дані про транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення; дата складання довідки; підпис керівника, який має право вчиняти юридичні дії від імені підприємства.

В кожному окремому випадку, з урахуванням довідок перевізників про вартість перевезення позивачем задекларовано митну вартість товару, про що внесено відповідні відомості у відповідних графах і митним органом було визнано таку митну вартість під час митного оформлення імпортованих позивачем товарів, що підтверджено відповідними відмітками.

Тобто позивач, під час митного оформлення надав необхідні документи на підтвердження вартості перевезення як до місця ввезення на митну територію України так і після ввезення на митну територію України, інших документів відповідач не вимагав, а обов'язковість надання під час митного оформлення актів виконаних робіт та податкових накладних не передбачено діючим законодавством.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо неналежності наданих позивачем документів, оскільки, вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вимог до їх оформлення, які мають в них зазначатися, та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань митної справи не передбачено.

Враховуючи вище викладене, документи, надані позивачем, дають можливість ідентифікувати та виділити витрати на транспортування імпортованого товару до митного кордону України та після ввезення на митну територію України, що в свою чергу вказує на правомірність обрахунку митної вартості імпортованого товару.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач діяв на підставі та в межах закону.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно залишені судом першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.