Ухвала суду № 44430119, 21.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/3184/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

21 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Гонтарука В. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Александрової К.В.,

представника третьої особи - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справи України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України про скасування наказу та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справи України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України про скасування наказу та поновлення на роботі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року зупинено провадження у справі до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України, питання щодо чого порушено відповідно до Ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 у справі №824/3184/14-а, та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Мін'юстом подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що процесуальним законодавством не передбачено право суду на зупинення провадження у справі за наявності звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого нормативного акта.

Представник Мін'юсту підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Позивач та відповідачі в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представників сторін, крім того під час підготовки справи до апеляційного розгляду не встановлено обставин, які потребують додаткових пояснень.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасника процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 зазначеної статті 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Так, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до п. 5 ст.9 КАС України, у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Відтак, Чернівецьким окружним адміністративним судом 27 березня 2015 року постановлено ухвалу про звернення на підставі ч. 5 ст. 9 КАС України до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України, а саме: пп.1 п.2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення", ч.3 ст.1 Закону України "Про очищення влади" положенням статей 8, 21, частинам 2-3 ст.22, частині 2 ст.38, частинам 1, 6 ст.43, ст.58, частині 2 ст.61, частині 1 ст.64, частині 1 ст.68 Конституції України в їх системному взаємозв'язку.

У зв'язку із чим судом першої інстанції зупинено провадження до вирішення Верховним Судом України питання щодо звернення до Конституційного Суду України та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.

Так, постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 16 березня 2015 року вирішено звернутись до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) ч.3 ст.1, п.п. 7, 8, 9 ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 3, п. 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII положенням ч. 3 ст. 22, ст.ст. 35, 58, ч. 2 ст. 61, ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 64 Конституції України, що є також предметом цього судового розгляду і тому суд повинен це враховувати при розгляді цієї справи, рішення якого впливатиме на вирішення цієї справи.

Як вбачається з інформації, розташованої на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України (www.ccu.gov.ua), до Конституційного Суду України звернулися Верховний суд України із конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України "Про очищення влади" та 47 народних депутатів України із конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Разом з тим, варто зазначити, що у конституційному поданні Верховного Суду України наголошено на нормах, які регулюють питання перевірки суддів, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, членів Вищої ради юстиції та Державної судової адміністрації України, тоді як в поданні народних депутатів України питання щодо конституційності норм закону стосується всіх посад, зокрема, посад в Службі безпеки України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України об'єднаного конституційного провадження за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України "Про очищення влади" та за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Крім того, апелянт в своїй скарзі на ухвалу суду першої інстанції зазначає, що КАС України не передбачено право суду на зупинення провадження у справі за наявності конституційного подання народних депутатів України. Проте, апеляційний суд вважає, що апелянт помилково тлумачить норми КАС України щодо зупинення провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.

Підстави зупинення провадження у справі передбачені у статті 156 КАС України.

Залежно від характеру підстав розрізняють два види зупинення провадження в справі: обов'язкове і факультативне. Обов'язкове зупинення провадження в справі передбачене тоді, коли в силу прямої вказівки закону суд зобов'язаний зупинити провадження незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі.

Так, у ч. 1 ст. 156 КАС України перераховано випадки обов'язкового зупинення судом провадження у справі, проте ч. 2 цієї статті передбачає факультативне (на розсуд суду) зупинення провадження у справі.

Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

У статті 40 зазначеного Закону передбачено, що суб'єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України у випадках, передбачених пунктом 1 статті 13 цього Закону, є Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Так, пунктом 4 частини 2 статті 156 КАС України передбачено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Оскільки, рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення для вирішення даної адміністративної справи, суд постановив ухвалу про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання, а в провадженні Конституційного Суду України перебуває провадження за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України "Про очищення влади" та за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади", суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про зупинення провадження у даній справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 199, статтею 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Крім того, Вінницьким апеляційним адміністративним судом в ухвалі про відкриття провадження від 05.05.2015 року, відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір" було відстрочено сплату судового збору до закінчення апеляційного розгляду справи.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Відповідно до п. 6 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 0,05 розміру мінімальної заробітної плати

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з Міністерства юстиції України 60,90 грн. за подання апеляційної скарги на постанову суду.

Керуючись ст.ст. 156, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року - без змін.

Стягнути з Міністерства юстиції України до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) грн. 90 коп. за подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 травня 2015 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Гонтарук В. М.

Сторчак В. Ю.