Ухвала суду № 44430127, 26.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/496/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

26 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

секретар судового засідання: Лозінська Н.В.,

за участі:

представника позивача: Костенко О.А.,

представника відповідача: Цимбал В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Вербівське" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВКП «Вербівське» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, TOB «ВКП «Вербівське» є переробне підприємство в розумінні підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України перерахувало кошти на спеціальний рахунок ГУ ДКСУ у Вінницькій області №37129002005121 згідно платіжних доручень: №558 від 15.04.2013 про перерахування компенсації за м'ясо в живій вазі на загальну суму 2463,00 грн. (з поточного рахунку №2600016583, відкритого у ВОД AT «Райффайзен Банк Аваль», м. Вінниця); №937 від 15.10.2013 про перерахування компенсації за м'ясо в живій вазі на загальну суму 14620,00 грн. (з поточного рахунку №26005411119, відкритого у AT «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві).

На підтвердження фактично зарахованих на спеціальний рахунок коштів в сумі 2463,00 грн. за звітний (податковий) період - березень 2013 року та коштів в сумі 14620,00 грн. за звітний (податковий) період - вересень 2013 року, надано виписки ГУ ДКСУ у м. Вінниці по рахунку №37129002005121 за 15.04.2013, сформовану 16.04.2013, яка підтверджує перерахування коштів 15.04.2013 та за 15.10.2013, сформовану 16.10.2013, яка підтверджує перерахування коштів 15.10.2013.

В період з 18 грудня 2014 року по 24 грудня 2014 року Вінницькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка TOB «ВКП «Вербівське», за результатами якої було складено акт №428/2204/35662166 від 31.12.2014 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки TOB «ВКП «Вербівське» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо перерахування (своєчасності перерахування) сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації по податковій декларації з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування переробного підприємства) за березень 2013 року (вхідний №9019966060 від 12.04.2013р.) та за вересень 2013 року (вхідний №9064863699 від 15.10.2013р.)».

Згідно висновків акту перевірки, TOB «ВКП «Вербівське» допущено порушення підпункту 10, підпункту 13 пункту 1 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року (із змінами і доповненнями), в результаті чого TOB «ВКП «Вербівське» перераховано суму податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації по поданим до Вінницької ОДПІ податковим деклараціям з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування переробного підприємства) за березень 2013 року (№9019966060 від 12.04.2013 р.) та за вересень 2013 року (№9064863699 від 15.10.2013 р.), з порушенням терміну перерахування в розмірі 2463,00 грн. та 14620,00 грн. відповідно. Не своєчасно перерахована сума в розмірі 17083,00 грн. вважається такою, що використана не за призначенням і підлягає стягненню до державного бюджету.

На підставі вказаного акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000442204 від 21.01.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 17083,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджується з такими висновками відповідача та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, а тому звернувся до суду з вимогою визнати його протиправним та скасувати.

Задовольняючи позов TOB «ВКП «Вербівське» суд першої інстанції виходив з того, що позивач вчасно виконав обов'язок щодо перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий додаток чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Згідно ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк установлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку, тобто до закінчення 24 годин вказаної дати.

Відповідно до п.1 ч.10 під. 2 р. 20 Перехідних положень ПК України перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації здійснюється переробним підприємством до 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом, до спеціального фонду Державного бюджету України - у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 Кодексу.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Частиною 12 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що виплата компенсації сільськогосподарським товаровиробникам (юридичним особам за платіжними дорученнями шляхом перерахування на їх окремі рахунки, відкриті в обслуговуючих банках, фізичним особам - готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення) здійснюється переробним підприємством до 20 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом.

Відповідно до ч. 13 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України суми податку на додану вартість, не перераховані на спеціальний рахунок або перераховані з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, а також суми компенсації, не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам або виплачені з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників" звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, тому перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок, відкритий в органах казначейської служби для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам, може здійснюватися, починаючи з 1-го числа та до 15 числа місяця наступного за звітним (податковим) періодом.

Встановлено, що позивач перерахував кошти на спеціальний рахунок ГУ ДКСУ у Вінницькій області №37129002005121 згідно платіжних доручень №558 від 15.04.2013р. та №937 від 15.10.2013р.

Однак, податковий орган зазначає, що останнім днем сплати відповідно до ч. 10 п.1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, останнім днем сплати суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок для виплати компенсацій сільськогосподарським товаровиробниками є 14 число наступного за звітним місяця (а.с. 26,28). Колегія суддів вважає такий висновок помилковим оскільки норми Податкового кодексу України зобов'язують платника податку на додану вартість перерахувати кошти саме до 15 числа наступного за звітним місяця, а не до 14.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України згідно якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, слід зауважити, що виконання встановленого ч. 10 п.1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податкового обов'язку слід пов'язувати саме із моментом оформлення платіжного доручення про перерахунок коштів, а не із моментом фактичного зарахування коштів. з огляду на таке.

У відповідності до норм чинного законодавства України сплата податків платником податків здійснюється, зокрема, у безготівковій формі шляхом здійснення переказу коштів через банківську установу.

На підставі ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (далі по тексту - Закон № 2346-ІІІ), банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Крім того, у випадку порушення строків виконання платіжних доручень із вини банку Податковий кодекс України передбачає відповідальність саме банків.

В розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III «переказ грошей» - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 цього Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Таким чином, саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон України № 2346-ІІІ пов'язує настання певних правових наслідків. В подальшому (після подання платіжного доручення) виникають цивільно - правові відносини між банком та власником рахунку, які регулюються нормами цивільного законодавства та не повинні впливати на висновки про належне чи неналежне виконання платником податку свого податкового обов'язку.

Згідно з ч. 2 пп. 10 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, для підтвердження перерахування сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробне підприємство разом з податковою декларацією з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції надає реєстр платіжних доручень про фактично зараховані на такий спеціальний рахунок кошти за звітний (податковий) період і виписку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів з такого рахунка.

Отже, після прийняття банком розрахункового документу щодо перерахування податків до бюджету податкові зобов'язання вважаються виконаними і покладення на платника податків обов'язку повторно сплатити податки, збори (обов'язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) є таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства.

Таким чином, моментом перерахування коштів є моментом оформлення платіжних доручень, а тому позивач, оформивши платіжні доручення з метою перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок до 15 числа, виконав своє зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій.

Крім того, кошти, що сплачені на спеціальний рахунок також відображені в деклараціях з ПДВ, а факт сплати на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість переробного підприємства до 15 числа підтверджується реєстром платіжних доручень, які подаються разом із декларацією із податку на додану вартість.

Враховуючи наведені обставини в сукупності колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновок податкового органу про порушення TOB «ВКП «Вербівське» строку перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації по поданим до Вінницької ОДПІ податковим деклараціям з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування переробного підприємства) за березень 2013 року та за вересень 2013 року з порушенням терміну перерахування в розмірі 2463,00 грн. та 14620,00 грн. відповідно. Отже вказані суми не можуть вважатись такими, що використані не за призначенням і не підлягають стягненню до державного бюджету, що свідчить про протиправність, а отже, й необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №0000442204 від 21.01.2015р.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28.05.2015р.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.