Ухвала суду № 44414204, 25.05.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Юхимчук Р.С.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 428/6118/14-ц

Провадження № 22ц/782/169/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Соловей Р.С.

суддів Коновалової В.В., Луганської В.М.

при секретарі Веселові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сєвєродонецьку цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 березня 2015 року

за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції міста Сєвєродонецька Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання порушення особистих немайнових прав, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Сєвєродонецьку, яким просив визнати порушення відповідачем його особистих немайнових прав, стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 6 588,90 грн. та моральну шкоду в розмірі 120 000 грн.

Оскаржуваною ухвалою відмовлено у відкритті провадження у справі на тій підставі, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із вказаною ухвалою, вважаючи її незаконною, необгрунтованою, ухваленою з порушенням норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить цю ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи позивачеві у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції послався на положення ст. ст. 2, 15, ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України та виходив з того, що позовна заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, оскільки відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів, такий висновок суду є передчасним.

Згідно з приписами статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як визначено частиною 2 статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Статтею 3 ЦПК України встановлено право кожної особи звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 15 ЦПК України, яка визначає компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ , встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, послався на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10.02.2015 р. у цій справі, в якій зазначено, що відповідачем у справі є орган державної влади та що за змістом позовної заяви ОСОБА_2 фактично оскаржує правомірність дій посадових осіб Державної податкової інспекції та просить стягнути на його користь шкоду, завдану неправомірними діями посадових осіб органу державної влади.

Натомість суд не звернув уваги на те, що в цій же ухвалі зазначено також, що зміст позовної заяви та додатки до неї не дають підстав для однозначного висновку, що даний спір є цивільно-правовим, а суд не запропонував позивачеві уточнити позовні вимоги з метою правильного визначення юрисдикції спору.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2, до ДПІ в м. Сєвєродонецьку неодноразово зверталось приватне підприємство «Неонікс», власником та керівником якого є він, із заявою про реєстрацію в якості платника ПДВ, проте посадові особи ДПІ знаходили в заяві неіснуючі, на його думку, недоліки, вимагали непередбачених законом для цього відомостей та надання фінансово-господарських документів. Зрештою підприємство отримало відмову у реєстрації, яку позивач вважає безпідставною, а дії посадових осіб ДПІ щодо підприємства, які він зазначає у позовній заяві, - протиправними. Через вказані дії посадових осіб ДПІ підприємство протягом шести місяців не мало можливості працювати.

Разом з тим із змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає порушеними свої особисті права, як фізичної особи. Так, він зазначає про залякування та погрози на його адресу з боку посадових осіб ДПІ та податкової міліції. Посилаючись на те, що підприємство не працювало протягом шести місяців, позивач зазначає що він як керівник підприємства не отримував заробітну плату. Посилаючись на вказані обставини,позивач розрахував завданий йому матеріальний збиток, виходячи з мінімальної заробітної плати. Крім того, він вимагає відшкодування йому, як фізичній особі, моральної шкоди.

До позовної заяви додано копії документів, які стосуються ПП ВКФ «Неонікс»: податкової декларації з податку на прибуток підприємства, реєстраційної заяви платника податку на додану вартість, листів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Отже, у позовній заяві поєднані доводи позивача про неправомірні дії посадових осіб ДПІ як суб'єкта владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій щодо підприємства, власником якого є позивач, та доводи про порушення особистих майнових та немайнових прав останнього. Вимоги заявлено про визнання порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача та про відшкодування останньому матеріальної та моральної шкоди.

Апелянт у апеляційній скарзі зазначає, що у його позовній заяві відсутня вимога щодо вирішення публічно-правового спору, натомість, як було вже зазначено вище, зміст позовної заяви та додані до неї матеріали не дають підстав для однозначного висновку, що даний спір є цивільно-правовим. Разом з тим обгрунтованими є доводи апелянта про те, що суд не запропонував йому уточнити свої вимоги з метою правильного визначення юрисдикції спору.

Згідно з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3 постанови Пленуму № 3 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме порядку, встановленого для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 березня 2015 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: