Постанова № 44405730, 22.05.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 р. 08 год. 50 хв.м. ХерсонСправа № 821/1096/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Ілліча" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області (далі - УПФУ в Скадовському районі, позивач) звернулось до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Ілліча" (далі - СТОВ "Заповіт Ілліча", відповідач), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених колишнім працівникам підприємства, за березень 2015 року у сумі 3847,66 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що згідно з чинним законодавством витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підлягають відшкодуванню підприємствами та організаціями. До 1 січня 2015 року відповідач був звільнений від відшкодування таких витрат, оскільки мав пільги як платник фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Проте, в грудні 2014 року до Податкового кодексу України були внесені зміни Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", а саме: у п. 281.3 слова "фіксований сільськогосподарський податок" замінити словами "єдиний податок четвертої групи". Тому у підприємств, які були платниками фіксованого сільськогосподарського податку, з 1 січня 2015 року виникає обов'язок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідач позов не визнав, надав письмове заперечення, з відшкодуванням зазначених витрат не погоджується. Обґрунтовуючи заперечення на позов, зазначає, що відповідач є сільгоспвиробником і до 1 січня 2015 року обліковувався податковою службою як платник податків та зборів із спеціальним режимом оподаткування - за спрощеною системою оподаткування та сплачував фіксований сільськогосподарський податок, у зв'язку з чим користувався рядом пільг, в тому числі пільгою, передбаченою абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", із відшкодування органам Пенсійного фонду України фактичних витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій пенсіонерам, що працювали чи працюють в Товаристві. З прийняттям Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" суттєво змінюються правила оподаткування для суб'єктів агропромислового виробництва. Цим законом передбачено об'єднання двох спеціальних режимів в один спеціальний режим оподаткування, фіксований сільськогосподарський податок переноситься в єдиний податок шляхом введення відокремленої (четвертої) групи платників єдиного податку - юридичних осіб - сільськогосподарських виробників. Фактично, фіксований сільськогосподарський податок трансформовано (перейменовано) в єдиний податок четвертої групи, не змінивши об'єкта, принципів та порядку оподаткування. Бувші платники ФСП з 1січня 2015 року стають платниками єдиного податку спеціальної (четвертої) групи - із можливістю застосування спрощеної системи оподаткування доходів на підставі використання в якості бази оподаткування нормативної грошової оцінки землі.

Відповідач вважає, що на даний час питання відшкодування бувшими платниками фіксованого сільськогосподарського податку органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" законодавчо не врегульовано, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Позивач просив розгляд справи здійснювати без участі свого представника в порядку письмового провадження, відповідач проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував, про що зазначив в запереченні на позов.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов належить задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Заповіт Ілліча" до 1 січня 2015 року було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

У СТОВ "Заповіт Ілліча" (раніше - радгосп "Заповіт Ілліча") працювали та вийшли на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Згідно з розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з березня 2015 року загальна сума витрат на виплату та доставку пільгових пенсій названим особам щомісячно складає 3847,66 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на такі приписи законодавства.

Основними нормативно-правовими актами, які здійснюють регулювання відносин, пов'язаних з пенсійним забезпеченням, призначенням, перерахунком та виплатою пенсій, справлянням та використанням збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відшкодуванням витрат Пенсійному фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), Закон України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР), Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а ставка збору відповідно до абзацу 3 пункту 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР складає 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-IV) виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Суд звертає увагу, що платники фіксованого сільськогосподарського податку були звільнені від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, а їх виплата здійснювалась за рахунок коштів Державного бюджету України згідно із Законом України від 31.05.2005 № 2613-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку" (далі - Закон № 2613-IV), який набрав чинності з 1 січня 2006 року.

Законом № 2613-IV були внесені зміни до Законів України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме:

абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" після слів "визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону" доповнено словами "крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку";

абзац п'ятий підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після слів "затвердженим Кабінетом Міністрів України" доповнено словами "та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Тобто, фінансування пільгових пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України стосувалося лише працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку, за рахунок чого вони і були звільнені від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким з переліку загальнодержавних податків та зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Отже, з 1 січня 2015 року відповідач вже не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, таким чином відпали підстави для подальшого його звільнення від відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача, як на підставу для звільнення від відшкодування зазначених витрат, на те, що фіксований сільськогосподарський податок було лише трансформовано в єдиний податок четвертої групи без зміни об'єкта, принципів та порядку оподаткування, а питання щодо відшкодування таких витрат бувшими платниками ФСП натепер законодавчо не врегульовано.

Суд вважає, що за вказаних обставин необхідно застосовувати названі вище нормативно-правові акти без врахування норм, що передбачають пільги для платників ФСП, оскільки такого податку з 1 січня 2015 року податковим законодавством України не передбачено.

Відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція).

За змістом пп. 6.7 п. 6 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пп. 6.7 п. 6 Інструкції).

За інформацією УПФУ в Скадовському районі СТОВ "Заповіт Ілліча" не відшкодовано Пенсійному фонду витрати за березень 2015 року на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, загальна сума недоїмки за вказаний період складає 3847,66 грн. Відповідач цієї обставини не заперечує.

За приписами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів сплати зазначених коштів відповідачем суду не надано, доводи позивача про наявність підстав для їх стягнення відповідачем не спростовані.

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 161-163 КАС України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Ілліча" (код ЄДРПОУ 05529538) на користь управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за березень 2015 року в сумі 3847,66 грн. (три тисячі вісімсот сорок сім гривень шістдесят шість копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 10.2.4