Ухвала суду № 44401830, 20.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 876/10675/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Іщук Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» (далі - ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ОДПІ) від 29.08.2014 року № 0004682201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 556200,00 грн., з яких 370800,00 грн. за основним платежем та 185400,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року у справі № 813/6286/14 позов було задоволено повністю.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено відповідачем ОДПІ, яка у своїй апеляційній скарзі просить її скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикрпаття». Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у ході проведеної ОДПІ виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Сапсан-Юг» за грудень 2013 року та за лютий 2014 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності (акт від 13.08.2014 року № 557/22-01/34358195) було виявлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 370800,00 грн.

За результатами перевірки податковий орган прийшов до висновку, що головною метою укладення правочину купівлі-продажу ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» із ТОВ «Сапсан-Юг» є одержання доходу винятково за рахунок податкової вигоди, зокрема, несплату ПДВ в дохід бюджету в сумі 370800,00 грн.

22 квітня 2015 року (вх. № К-10113/15) на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» про закриття провадження в справі у зв'язку із досягненням податкового компромісу. На підтвердження досягнення примирення між сторонами позивачем подано копію рішення відповідача про погодження застосування податкового компромісу.

20 травня 2015 року на адресу апеляційного суду надійшло аналогічне клопотання ОДПІ про закриття провадження у справі у зв'язку із досягненням податкового компромісу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання про можливість задоволення клопотання про закриття провадження в справі.

Задовольняючи позов ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття», суд першої інстанції виходив із того, що наявні у справі докази та обґрунтування позивачем позовних вимог, оскільки такі оформлені по факту здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, повністю відображають зміст і обсяг зафіксованих ними господарських операцій. Визначальною ознакою в даному випадку є те, що господарські операції із вищевказаним контрагентом позивача спричинили реальні зміни його майнового стану. Відповідачем не спростовано факту використання позивачем у власній господарській діяльності переданого йому товару цим же контрагентам. Відповідачем не спростовано руху активів у процесі здійснення згаданих господарських операцій. Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому посилання відповідача на акт перевірки контрагента № 425/22-03/34059455 від 25.06.2014 року суд вважав необґрунтованим, оскільки обставини щодо вказаних господарських операцій саме з позивачем податковим органом реально не встановлювались.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини встановлені у вищевказаному акті перевірки контрагента.

Судом також не враховуються подані представником відповідача копії листа відповідача № 6508/7/22-01-06 від 18.08.2014 року до ПрАТ «Дніпровський термінал» про надання інформації та акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів м. Києва № 359/22-03/37062523 від 26.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ВКМ Груп» за період з 01.11.2013 року по 31.12.2013 року та за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року», оскільки такі жодним чином не підтверджують правомірності висновків акту перевірки позивача та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Разом із тим, згідно із приписами ст. 194 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог ст.ст. 112 і 113 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 113 КАС України передбачено, що сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

За приписами п. 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Відповідно до положень п.7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

16 березня 2015 року позивачем подано контролюючому органу заяву про намір досягнення податкового компромісу та сплачено визначену суму податкових зобов'язань (копія платіжного доручення додається - № 1170 від 16.03.2015 року).

Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

Згідно із приписами ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити клопотання сторін про закриття провадження в справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року визнати нечинною та закрити провадження в справі.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» та Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про закриття провадження у справі задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року у справі № 813/6286/14 визнати нечинною та закрити провадження у справі в зв'язку з досягненням податкового компромісу.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

Л.П.Іщук