Ухвала суду № 44401592, 19.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17539/13а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Хрімлі О.Г.,

при секретарі Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» (далі - позивач, ТОВ «Оберон-Трейд») звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600765/2 від 24.09.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, між ТОВ «Оберон-Трейд», Україна (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № DS130515-1 від 15.05.2013 року з юридичною особою «QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO., Ltd», Китай (Продавець), відповідно до умов якого QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO., Ltd зобов'язується продати, а ТОВ «Оберон-Трейд» зобов'язується прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент та ціна, яких зазначені у специфікаціях, що складають невід'ємну частину Договору.

На підставі вказаного контракту позивачем у вересні 2013 року придбано товар: шини, пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів, всесезонні з універсальним протектором, торговельна марка AOSEN, країна походження: КНР, виробництво Qingdao Doublestar Tire Industrial Co., Ltd.

Позивачем, при оформленні ввезення товарів на митну територію України - шин пневматичних гумових нових для вантажних автомобілів, всесезонних з універсальним протектором, 24.09.2013 pоку подано до Київської регіональної митниці відповідну митну декларацію (МД-2) та надано товаросупровідні документи відповідно до умов контракту, митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Заявлена митна вартість вищевказаного товару - 239119,43 грн., з яких 410040,90 грн. (51300 дол. США) - вартість товару, а 29078,53 грн. - вартість перевезення товару морем з порту Кингдао (КНР) до порту Одеса (Україна).

За результатами розгляду поданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 24.09.2013 року № 100250000/2013/600765/2, яким скориговано митну вартість товарів та визначено їх на рівні 54 933 дол. США.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач обґрунтував своє рішення тим, що у первинних документах, наданих позивачем до митного оформлення імпортованих товарів, встановлено розбіжності щодо вартості товару.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно із ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження митної вартості товару за митною декларацією № 100250000/2013/071659 позивачем надано митному органу, зокрема, контракт від 15.05.2013 р. № DS130515-1; інвойс, проформа інвойс, договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 29.01.2013 №29/01/13-1; платіжні доручення в іноземній валюті №14 від 05.07.2013 р., №21 від 30.08.2013 р.; довідку про транспортні витрати №3101/08-09 від 20.09.2013 р., платіжне доручення №251 від 24.09.2013 р. про оплату транспортних витрат.

За результатами розгляду первинних документів, наданих позивачем до митного оформлення імпортованих товарів, встановлено наступні розбіжності:

- в пункті 7.4 Контракту встановлено, що 70% вартості товару оплачується протягом 10 днів після відправлення товару з порту відвантаження, проте коносамент №866854522С датується 25.07.2013, а платіжне доручення від 30.08.2013 №21;

- згідно з пунктом 3.1.1 Договору про транспортно-експедиційне обслуговування №29/01/13-1 «При морской перевозке груза потребителем услуги морской перевозки является Заказчик, который самостоятельно заключает договор морсой перевозки груза с морским перевозчиком и предостовляет Исполнителю коносаменты, на оснований которых, Исполнитель осуществляет внутрипортовое экспедирование». Декларантом не надавався договір про морські перевезення.

У зв'язку з наявністю сумнівів у правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, відповідачем проведено процедуру консультацій, позивачу було запропоновано надати додаткові документи а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платіжні здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи);

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію про вартість сировини для виробництва товару.

У зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів відмовив у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, яким скориговано митну вартість товарів та визначено їх на рівні 54 933 дол. США.

Обговорюючи правомірність прийнятого відповідачем рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, поставка товару здійснювалась відповідно до умов контракту від 15.05.2013 р. № DS130515-1, якими передбачено, що сторонами було обумовлено поставку товару (шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів, всесезонні з універсальним протектором) трьома партіями загальною кількістю 684 колеса, загальною вартістю 153 900,00 доларів США, що підтверджується проформою інвойсом.

Перша поставка товару в кількості 228 коліс загальною вартістю 51 300 доларів США була здійснена на підставі інвойсу від 19.07.2013 року.

Позивачем 05.07.2013 року згідно платіжного доручення № 14 сплачено постачальнику 30% вартості 684 коліс - 46 170 доларів США (30% від загальної - 153 900 доларів США).

Крім того, 30.08.2013 року позивачем згідно платіжного доручення № 21 сплачено 70% вартості коліс, що уже були відправлені постачальником позивачу, а саме 70% від загальної - 51 300 доларів США, 35 910 доларів США.

Таким чином, станом на час митного оформлення товару, позивачем умови Контракту щодо спірної партії із 684 коліс були виконані позивачем та оплачено 100% їх вартості, оскільки 30 % вартості сплачено 05.07.2013 року згідно платіжного доручення № 14, а залишок 70% вартості сплачено 30.08.2013 року - згідно платіжного доручення № 21.

Крім того, позивачем здійснено оплату ТОВ «Інтернешнл карго сервіс ейч. ді» у розмірі 29 078,53 грн. за послуги по перевезенню товару з Qingdao (КНР) до м. Одеси (України), що підтверджується платіжним дорученням №251 від 24.09.2013 року.

Поряд з цим, судом першої інстанції вірно зауважено, що жодними відповідними доказами не підтверджена інформація відповідача про відсутність у документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості. А також, не доведено твердження про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів у зв'язку із відсутністю даних щодо вартості операцій з такими товарами.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Водночас, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Хрімлі О.Г.