Ухвала суду № 44401595, 26.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20955/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гамаюн» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гамаюн» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Компанія «Гамаюн» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі п.п.78.1.11 статті 78 Податкового кодексу України, наказу від 14 липня 2014 року № 821, постанови слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Київській області Баланюка Р.С. від 05 травня 2014 року про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Компанія «ГАМАЮН», проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «ГАМАЮН» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ «УК Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) за весь період діяльності.

Результати перевірки оформлено актом від 25 липня 2014 року №3895/26-56-22-03-09/37726414.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві 08 серпня 2014 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0005682203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 124 017,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 31 004,00 грн.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у зазначеній справі відкрито апеляційне провадження та призначено її до розгляду на 19 травня 2015 року.

До канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду 19 травня 2015 року від позивача надійшла заява про затвердження примирення та закриття провадження у справі у зв'язку із досягненням податкового компромісу.

Крім того, в судовому засіданні клопотання про закриття апеляційного провадження у зв'язку із досягненням податкового компромісу подано і відповідачем у зв'язку з прийняттям рішення щодо погодження застосування податкового компромісу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання з огляду на наступне.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, були внесені зміні до Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), зокрема Розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено підрозділом 92 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 Податкового кодексу України Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 2 підрозділу 9-2 Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Приписи абз. 1 п. 7 Підрозділу 9-2 Податкового кодексу України визначають, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Згідно абз. 1 п. 8 Підрозділу 9-2 ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Відповідно до п. 11 підрозділу 9-2 ПК України Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

З матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2015 року Товариством було подано до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві заяву № 01/15-14 про намір досягнення податкового компромісу. Таким чином, 15 квітня 2015 року податкові зобов'язання, визначені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. були узгоджені.

Рішеннями податкового органу від 23 квітня 2015 року № 91 погоджено застосування податкового компромісу відносно податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року № 0005682203.

Таким чином, податкові зобов'язання, визначені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. повністю погашені Апелянтом.

Отже, між Апелянтом та Відповідачем було досягнуто податкового компромісу відповідно до положень Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 3 пункту 3 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII були внесені зміни до КАС України, зокрема розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України було доповнено пунктом 11-2, відповідно до якого підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України".

Відповідно до статті 194 КАС України у разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Відповідно до статті 113 КАС України у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Враховуючи те, що дії позивача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси колегія суддів вважає, що клопотання про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання судового рішення суду першої інстанції нечинним, а провадження в справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 193, 203, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гамаюн» та Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити.

Провадження в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гамаюн» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - закрити у зв'язку з досягненням примирення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гамаюн» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - визнати нечинною.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.