Постанова № 44401169, 18.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа № 922/1039/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

за первісним позовом:

позивача - Бихно О.М., довіреність від 15.04.2015 року,

1-ого відповідача - Чипиженко Є.В.,свідоцтво від 21.03.2013 року,

2-ого відповідача - Демянець Я.В., довіреність від 09.10.2014 року №02-36/3043,

3-ої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів- не з'явилась,

за зустрічним позовом:

позивача - Демянець Я.В., довіреність від 09.10.2014 року №02-36/3043,

1-ого відповідача - Чипиженко Є.В.,свідоцтво від 21.03.2013 року,

2-ого відповідача - Бихно О.М., довіреність від 15.04.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу другого відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) (вх. №2249 Х/1-42) позивача за первісним позовом (другого відповідача за зустрічним позовом) (вх.№2247 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 19.03.15 у справі № 922/1039/14

за позовом Фізичної особи Кузьменко Костянтина Дмитровича м. Харків,

до 1- ого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж",

2-го відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ,

3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Харківське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції м.Харків,

про визнання права власності

та за зустрічним позовом ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ,

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж",

2)Фізичної особи Кузьменко Костянтина Дмитровича м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19 березня 2015 року (суддя Присяжнюк О.О.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю.В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Другий відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом)не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви.

Позивач за первісним позовом (другий відповідач за зустрічним позовом) також не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні первісної позовної заяви.

Враховуючи те, що апеляційні скарги подані на одне рішення господарського суду першої інстанції, колегія суддів, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи вважає доцільним об'єднати розгляд скарг в одне апеляційне провадження.

14 травня 2015 року від ПАТ "Укрсоцбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7569).

15 травня 2015 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7617).

15 травня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" було надано відзив (вх.№7618).

У судове засідання, яке відбулось 18 травня 2015 року з'явився позивач, перший та другий відповідач за первісним позовом; позивач, перший та другий відповідач за зустрічним позовом. Представник Харківського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника Харківського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В березні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" про визнання за позивачем права власності на квартиру, яка має будівельний номер 2, кількістю дві кімнати, загальною площею 85,03 кв.м, поверх 2, секція 1 в житловому будинку (ІІ черга будівництва) за адресою:м. Харків, Комсомольське шосе, 55.

В якості підстави задоволення позовних вимог, ФОП Кузьменко К.Д. посилається на виконання зобов'язань за Інвестиційним договором № КШ-1-2 від 10.01.2006 р. з урахуванням додаткової угоди № 3 від 07.04.2009 р. до Інвестиційного договору № КШ-1-2 від 10.01.2006 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2014 року порушено провадження в даній справі та призначено її до розгляду. Залучено до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" та Харківське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Уточненою позовною заявою, поданою до суду 17 червня 2014 року, позивач просив суд визнати за ним право власності на квартиру, яка має будівельний номер 2, кількістю дві кімнати, загальною площею 85,03 кв.м, поверх 2, під'їзд 1 в житловому будинку за адресою м. Харків, Комсомольське шосе, 55 (Т.2 а.с.8).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 липня 2014 року залучено до участі в даній справі іншого відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (Т.2 а.с.180).

6 серпня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до відповідачів ТзОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж", Фізичної особи Кузьменко К.Д. про визнання недійсним інвестиційного договору №КШ-1-2 від 10.01.2006 року (Том 3, а.с. 18).

В якості задоволення позовних вимог, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" вказувало, що Інвестиційний договір № КШ-1-2 від 10.01.2006 р. був укладений з грубим порушенням норм чинного законодавства щодо правочинів, а тому повинен бути визнаний недійсним на підставі ст.215 ЦК України. Також, позивачем за зустрічним позовом було наголошено, що Товариство з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" не мало наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися Інвестиційним договором № КШ-1-2, та те, що договір має ознаки фіктивного правочину відповідно до ст. 234 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 1 жовтня 2014 року (суддя Доленчук Д.О.) первісний позов задоволений повністю. Визнано за ФОП Кузьменко К.Д. право власності на квартиру, яка має будівельний номер 2, кількістю дві кімнати, загальною площею 85,03 кв.м, поверх 2, під'їзд 1 в житловому будинку (ІІ черга будівництва) за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2014 року вказане рішення суду залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2015року рішення господарського суду Харківської області від 1 жовтня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2014 року скасовано, частково задоволено касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк". Справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, наголосив на недоведеності факту оспорювання чи невизнання права позивача за первісним позовом ТОВ ДП ТГ "Екіпаж". Одночасно судом було відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог, спираючись на преюдиціальність рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2013 року по цивільній справі 2012/4986/2012 (2/639/285/2013) в якому зазначено, що позивач за первісним позовом повністю виконав свої зобов'язання за інвестиційним договором № КШ-1-2 і таким чином набув підстави для набуття майнових прав на конкретний об'єкт інвестиції у вигляді квартири.

Не погоджуючись з вказаним висновком суду першої інстанції позивач з первісним позовом вказує, не належності Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" як відповідача по справі, та на доведеністю рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2013 року по цивільній справі 2012/4986/2012 (2/639/285/2013) факту порушення прав останнього.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтуванні апеляційної скарги підставою визнання недійсним договору визначає відсутність у правочину спрямування на настання правових наслідків, враховуючи різницю ціни інвестування за оспорюваним договором та інвестиційними договорами укладеними з інвесторами на об'єкт інвестування за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не знаходить правових підстав для задоволення апеляційних скарг з огляду на наступне.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам за позовною заявою первісного позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови в його задоволенні, втім не погоджується саме з підставами такої відмови та зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви первісного позивача, правова вимога позивача полягає у визнанні права власності на квартиру, яка має будівельний номер 2, кількістю дві кімнати, загальною площею 85,03 кв.м, поверх 2, секція 1 в житловому будинку (ІІ черга будівництва) за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55.

В якості підстави задоволення позовних вимог, первісний позивач наводить укладений 10 січня 2006 року з ТОВ ДПТГ "Екіпаж" інвестиційний договір № КШ-1-2 з подальшими додатковими угодами до нього та рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2013 року по цивільній справі 2012/4986/2012 (2/639/285/2013) в якому зазначено, що позивач за первісним позовом повністю виконав свої зобов'язання за інвестиційним договором № КШ-1-2 і таким чином набув підстави для набуття майнових прав на конкретний об'єкт інвестиції у вигляді квартири.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Матеріалами справи підтверджується, що 05 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи "Екіпаж" (Організація) та Абраменко Н.А. укладено інвестиційний договір № КШ-1-2 .

Зазначеним договором сторони взяли на себе зобов'язання спільно діяти для досягнення спільної господарської мети: будівництва квартири за адресою за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55 та введення його в експлуатацію.ТОВ ДП ТГ "Екіпаж", грошову інвестицію, а останній зобов'язувався здійснити організацію будівництва будинку, передати закріплену за позивачем квартиру та надати всі необхідні документи для оформлення квартири у власність. Договором встановлений плановий строк здачі будинку - 1 квартал 2010 року.

Відповідно до додаткової угоди до договору № 3 за позовом Кузьменко К.Д.став правонаступником Абраменко Н.А. за вказаним зобов'язанням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", об'єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Відповідно до пункту 1.1. інвестиційного договору № КШ-1-2 від 10 січня 2006 року, що викладений в додатковій угоді № 1 від 17 січня 2006 року, ТОВ ДПТГ "Екіпаж" зобов'язувалося забезпечити виконання всіх необхідних будівельних та інших робіт відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації, а інвестор зобов'язувався прийняти виконані роботи у вигляді квартири та/або місця для стоянки автомобіля, сплативши визначену сторонами ціну Інвестиції, після чого отримати від організації правовстановлюючі документи та оформити своє право власності на результат інвестиції. Передача об'єкту інвестування здійснюється на підставі акту прийому - передачі відповідно до попереднього плану квартири або удосконаленого плану квартири та/або попереднього плану стоянки автомобіля за умови своєчасного та повного виконання інвестором інвестиційних зобов'язань.

З наведеної узгодженої сторонами домовленості випливає, що обов'язковою підставою набуття інвестором свого права власності на результат інвестиції є наявність взаємопов'язаних умов: виконання інвестором інвестиційних зобов'язань та отримання в наслідок чого акту прийому - передачі на об'єкт інвестиції для подальшого оформлення права власності на об'єкт інвестування.

Розглядаючи питання виконання інвестором інвестиційних зобов'язань, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору інвестор має право на власний розсуд вибрати квартиру та/або місце для стоянки автомобіля із загального переліку квартир та місць для стоянки автомобіля, наявних у відповідача, удосконалити план квартири та закріпити за собою квартиру та/або місце для стоянки автомобіля лише за умови, що він одноразово проінвестував не менше 100% відсотків від загальної суми інвестиції у квартиру відповідно до протоколів погодження розміру інвестиції згідно додатків 1 та 5 до Договору.

Згідно до статті 3.1.3 договору, протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів після внесення 100 (ста) відсотків Інвестиції, визначеної у Протоколі погодження розміру Інвестиції, отримати у Організації та підписати «Довідку про інвестування 100 (ста) відсотків інвестиції у Квартиру та/або Довідку про інвестування 100(ста) відсотків інвестиції у Місце для стоянки автомобіля».

Пунктом 4.1 Договору, після підписання договору в строк до 01.12.2008 року інвестор вносить на рахунок Організації початковий внесок, визначений у п.2.1.1. договору. У випадку недотримання інвестором строку та умов цього пункту, договір вважається не укладеним сторонами.

В положенні пункту 1.5 Договору було визначено, що орієнтована загальна вартість Долі Інвестора на момент підписання Сторонами даного Договору, при здійсненні Інвестором одноразового платежу в розмірі 100% інвестиції, складає 1632,58 гривень.

В додатку №1 до договору, в межах пункту 3.3 було визначено, що при проведенні розрахунків з Організацією Інвестор вибирає наступний варіант інвестування: початкове внесення не менше 100% від визначеної у п.2.1 протоколу інвестиції суми, у розмірі 1632,58 грн., в період з 10.01.2006 року по 01.12.2008 року.

Таким чином, положення Договору передбачали внесення інвестором початкового внеску - одноразового платежу в розмірі 100% інвестиції, у розмірі 1632,58 грн. Сплата даного внеску інвестором, як обов'язкової підстави його укладання враховуючи пункт 4.1 Договору, зобов'язувало організацію забудовника закріпити за останнім квартиру. Слід зауважити, що закріплення об'єкта інвестування за інвестором є лише підтвердженням замовлення на спорудження цього об'єкта інвестування як складової частини об'єкта будівництва.

Разом з тим, положеннями договору було передбачено сплату інвестором планових щомісячних інвестиційних внесків, як суми інвестиційних коштів, які Інвестор повинен сплатити згідно Графіка Інвестування щомісячно, виходячи з ціни інвестиції та частини площі квартири (відповідно до визначення у договорі).

Згідно до пункту 4.1.1 договору, чергові внески здійснюються Інвестором відповідно до Графіків інвестування, передбачених у додатках №№1,5 до Договору.

Пунктом 3.1 Протоколу погодження розміру інвестиції у квартиру (додаток №1 до Договору) сторони погодили, що Плановий щомісячний інвестиційний внесок розраховується на момент підписання угоди і корегується щомісячно з урахуванням фактичного щомісячного інвестиційного внеску, а також у разі: збереження величини Ціни інвестиції в період з 10.01.2006 року по 01.12.2008 року, збільшення розміру інвестиції, зміни розміру інвестиції.

В графіку інвестування (розділ 5 таблиця №1 Протоколу погодження розміру інвестиції у квартиру) сторонами було визначено, що плановий загальний щомісячний інвестиційний внесок складає 1632,58 грн.

Крім того, договірними приписами між сторонами було передбачено встановлення організацією остаточного загального розміру Інвестиції, як підстави проведення остаточних розрахунків між сторонами за договором.

Відповідно до пункту 2.3 Протоколу погодження розміру інвестиції у квартиру, остаточний загальний розмір Інвестиції визначається в гривнях на момент встановлення фактичної загальної площі Квартири після проведення відповідних замірювань БТІ м. Харків та оформлення технічного паспорту на Будинок.

Згідно п.5.1 Договору (в редакції додаткової угоди №1 до Договору), передача виконаних будівельних робіт за Договором у вигляді квартири та/або Місця стоянки автомобіля у власність Інвестору та право встановлювальних документів здійснюється Організацією після здійснення Інвестором повних розрахунків за Договором з урахуванням їх фактичної загальної площі, яка встановлюється після відповідних обмірювань БТІ та визначається в технічному паспорті на Будинок на підставі відповідних Актів приймання-передачі, які підписуються сторонами.

Проаналізувавши положення інвестиційного договору № КШ-1-2 від 10 січня 2006 рок, колегія суддів дійшла висновку, що виконання інвестором повного інвестиційного зобов'язання включає в себе:

-внесення інвестором початкового внеску -1632,58 гривень;

-сплати планових щомісячних інвестиційних внесків, як сум інвестиційних коштів, які інвестор повинен сплатити згідно Графіка інвестування щомісячно;

-сплати можливої різниці між остаточним загальним розміром інвестиції, який визначається на момент встановлення фактичної загальної площі об'єкта інвестування та оплаченими плановими щомісячними інвестиційними внесками.

Виключно за умови виконання інвестором повного інвестиційного зобов'язання останній має право на отримання від забудовника Акту приймання-передачі для подальшого оформлення права власності на об'єкт інвестування.

Натомість, з матеріалів справи слідує та підтверджується безпосередньо позивачем за первісним позовом, сплата останнім грошових коштів за будівництво спірної квартири за квитанцією № 247 від 27.11.2008 року на суму 1632,58 грн.

А відтак, інвестором було здійснено лише оплату початкового внеску у сумі 1632,58 гривень, що не є свідченням виконання інвестором повного інвестиційного зобов'язання за договором № КШ-1-2 від 10 січня 2006 року та, враховуючи відсутність акту прийому - передачі на об'єкт інвестиції, не створює для останнього жодних правових наслідків у вигляді визнання права власності на об'єкт інвестування.

Стосовно посилання первісного позивача на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2013 року по цивільній справі 2012/4986/2012 (2/639/285/2013), як підставу визнання права власності на об'єкт інвестування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2013 року по цивільній справі 2012/4986/2012 (2/639/285/2013) за позовом Кузьменко К.Д. до ТОВ ДПТГ "Екіпаж", ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії про визнання майнових прав та права на отримання в натурі об'єкту незавершеного будівництва, визнання частково недійсними іпотечних договорів та за зустрічним позовом ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії до ТОВ ДПТГ "Екіпаж" про визнання недійними додаткових угод до інвестиційного договору, встановлення факту розміщення об'єкту інвестування, з урахуванням ухвали про виправлення описки в рішенні суду від 10.06.2014 р. по справі, яка набрала законної сили, визнано за Кузьменко К.Д майнові права на отримання об'єкту інвестування - квартири з будівельним номером №2, загальною площею 85,03 кв.м. розташовану на 2 поверсі у 1 під'їзді незавершеного будівництва житлового будинку літ" А-24" , за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 N 8, відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

В той же час, даним судовим рішенням було визнано за інвестором майнові права на отримання об'єкту інвестування - квартири з будівельним номером №2, загальною площею 85,03 кв.м. розташовану на 2 поверсі у 1 під'їзді незавершеного будівництва житлового будинку літ" А-24", за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55. Тобто, визначено лише існування майнових прав на об'єкт інвестування, що не є тотожним поняттю визнання права власності та не передбачає автоматичне його набуття.

При цьому, Жовтневий районний суд в мотивувальній частині рішення чітко визначив, правову підставу реалізації права власності з відповідною реєстрацією на квартиру №2 в житловому будинку за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55 - оплата Кузьменко К.Д. повної ринкової вартості об'єкту інвестування за інвестиційним договором №КШ-1-2.

За таких обставин, беручи до уваги безпосередньо правову вимогу первісного позивача, яка полягає у визнанні права власності на об'єкт інвестування, колегія суддів не вбачає правових підстав для її задоволення, виходячи з не виконання останнім усіх інвестиційних зобов'язань за договором №КШ-1-2, відсутності акту прийому - передачі на об'єкт інвестиції як договірних підстав визнання за інвестором права власності на об'єкт інвестування.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, є сферою регулювання Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 року. Зазначений Закон встановлює процедуру внесення фізичними і юридичними особами коштів в об'єкт інвестування для подальшого закріплення за даними особами права власності на зазначені об'єкти. Положення даного Закону (ст.14), як підставу інвестування передбачають укладення між інвестором та фондом фінансування будівництва договору про участь у ФФБ. При цьому право власності на об'єкт інвестування, на підставі відповідної довідки, інвестор отримує виключно у разі сплати інвестиційних внесків та остаточних розрахунків, на підставі даних щодо фактичної загальної площі об'єкта інвестування за поточною ціною вимірної одиниці об'єкта інвестування (ст.19). Втім в даному випадку, у ФО Кузьменко К.Д взагалі не вбачається наявність договірних зобов'язань з ФФБ на об'єкт інвестування за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55 так і виконання встановленої законодавством процедури інвестування, як підстави набуття права власності на об'єкт інвестування.

При винесенні зазначеного рішення, судом апеляційної інстанції були враховані вказівки, визначені в постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2015року та встановлено належного відповідача за позовною заявою первісного позивача - ПАТ "Укрсоцбанк", з огляду на приписи Протоколу погодження розміру інвестиції у квартиру (додаток №1 до Договору) та договору №1 про організацію спорудження об'єкта будівництва, укладеного 08.06.2006 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ДПТГ "Екіпаж" встановлено не дотримання ФО Кузьменко К.Д. повної та належної процедури інвестування в об'єкт будівництва для подальшого отримання права власності на останнього. Враховано та надано правову оцінку рішенню Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2013 року по цивільній справі 2012/4986/2012 (2/639/285/2013), як виключно підстави визнання за інвестором майнових прав на отримання об'єкту інвестування.

Розглянувши доводи апеляційної скарги первісного позивача, колегія суддів вважає безпідставним твердження ФО Кузьменко К.Д. стосовно неналежного відповідача по справі - ПАТ "Укрсоцбанк".

Як підтверджено матеріалами справи, постановою господарського суду Харківської області від 09.08.2011 р. у справі № 5023/2837/11 про банкрутство ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" підприємство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується. Окрім цього зазначено, що на підставі рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2011 року по справі № 5023/3306/11 права забудовника житлового будинку передано ПАТ "Укрсоцбанк".

Отже, банк, як особа до якої перейшли права забудовника, вправі здійснити реєстрацію права власності на частину об'єкта будівництва, як набувач прав забудовника.

Враховуючи наведене та правову вимогу первісного позивача, саме ПАТ "Укрсоцбанк" є належним відповідачем у справі.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що підставою відмови в задоволенні первісного позову, слугувало у суду першої інстанції виключно факт обрання позивачем неналежного відповідача по справі - ТОВ ДП ТГ "Екіпаж", враховуючи заперечення первісного позивача стосовно заміни неналежного відповідача на належного відповідача.

З приводу зазначеного, слід зауважити, що ухвалою господарського суду від 22 липня 2014 року до участі у справі було залучено іншого відповідача - ПАТ "Укрсоцбанк". А відтак, з 22 липня 2014 року відповідачем за позовною вимогою ФОП Кузьменко К.Д стосовно визнання права власності на об'єкт інвестування також є ПАТ "Укрсоцбанк".

Однак, суд першої інстанції, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам по справі, надав правову оцінку можливості оспорення та не визнання права власності первісного позивача лише з боку ТОВ ДП ТГ "Екіпаж", залишивши поза увагою існування належного відповідача по справі - ПАТ "Укрсоцбанк". У зв'язку з чим, правова підстава відмови в задоволенні первісних позовних вимог є неузгодженою з нормами законодавства.

Між тим, відповідно до положень пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" №7 від 17.05.2011р., не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи. На підставі зазначеного, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Одночасно судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог, стосовно визнання недійсним інвестиційного договору №КШ-1-2 від 10.01.2006 року. Дана позиція суду першої інстанції в повній мірі розділяється судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю дружнє підприємство технологічної групи "Екіпаж" (Організація) та Абраменко Н.А. укладено інвестиційний договір № КШ-1-2 .

Як вбачається з матеріалів справи, сторони взяли на себе зобов'язання спільно діяти для досягнення спільної господарської мети: будівництва квартири за адресою за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55 та введення його в експлуатацію.ТОВ ДП ТГ "Екіпаж", грошову інвестицію, а останній зобов'язувався здійснити організацію будівництва будинку, передати закріплену за позивачем квартиру та надати всі необхідні документи для оформлення квартири у власність. Договором встановлений плановий строк здачі будинку - 1 квартал 2010 року. Відповідно до додаткової угоди до договору № 3 за позовом Кузьменко К.Д.став правонаступником Абраменко Н.А. за вказаним зобов'язанням.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестиційна діяльність здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

Статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестиціями є всі види майнових цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності для створення прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

Факт укладення Абраменко Н.А інвестиційного договору з ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" є рішенням Абраменко Н.А про вкладення інвестиційних грошових коштів в об'єкт будівництва (замовленням будівельних послуг) відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" з метою подальшого отримання долі - частини площі будинку у вигляді загальної площі квартири у будинку.

Статтею 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода), умови якого, відповідно до статті 18 цього Закону, зберігають чинність на весь строк його дії і у випадках зміни законодавства (окрім податкового, митного та валютного законодавства).

Метою внесення Абраменко Н.А інвестиції було набуття права власності на результат інвестиції, яка виражається у вигляді загальної площі відповідної квартири, в даному випаду квартири за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55

Отже, уклавши інвестиційний договір Абраменко Н.А набула право на отримання у власність результату інвестиції на частину площі будинку у вигляді загальної площі квартири у житловому будинку, що не суперечить приписам частини 5 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2013 року по цивільній справі 2012/4986/2012 (2/639/285/2013) за позовом Кузьменко К.Д. (правонаступник Абраменко Н.А.) до ТОВ ДПТГ "Екіпаж", ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії про визнання майнових прав та права на отримання в натурі об'єкту незавершеного будівництва, визнання частково недійсними іпотечних договорів та за зустрічним позовом ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії до ТОВ ДПТГ "Екіпаж" про визнання недійними додаткових угод до інвестиційного договору, встановлення факту розміщення об'єкту інвестування, з урахуванням ухвали про виправлення описки в рішенні суду від 10.06.2014 р. по справі, яка набрала законної сили, визнано за Кузьменко К.Д.(правонаступник Абраменко Н.А.) майнові права на отримання об'єкту інвестування - квартири з будівельним номером №2, загальною площею 85,03 кв.м. розташовану на 2 поверсі у 1 під'їзді незавершеного будівництва житлового будинку літ" А-24" , за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 55.

При цьому колегія суддів зазначає, що у рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2013 року по цивільній справі 2012/4986/2012 (2/639/285/2013) вказувалося про те, що позивач за первісним позовом враховуючи внесення 100% інвестицій за інвестиційним договором № КШ-1-2 набув майнові права на конкретний об'єкт інвестиції у вигляді квартири.

Відповідно до положень ч.3 ст. 35 ГПК України ообставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до положень пункту 2.6 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 N 8, відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Позивач по зустрічному позову наголошує, що інвестиційний договір укладений з порушенням норм чинного законодавства, а тому має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки ТОВ ДП ТГ "Екіпаж" не мав наміру створення правових наслідків.

Проте, суд не погоджується з такими доводами представника позивача, та вважає їх безпідставними у зв'язку з чим зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. (ст. 234 ЦК України)

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України, №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відтак, враховуючи рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 серпня 2013 року по цивільній справі 2012/4986/2012 (2/639/285/2013), яким було підтверджено наявність підстав для набуття майнових прав на конкретний об'єкт інвестиції у вигляді квартири, що набрало законної сили, що виключає вчинення правочину без наміру створення правових наслідків.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати, що інвестиційний договір №КШ-1-2 від 10.01.2006 року є недійсним у зв'язку з чим і підстави для задоволення позову також відсутні.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг та залишення рішення господарського суду Харківської області від 19.03.15 у справі № 922/1039/14 без змін

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи Кузьменко Костянтина Дмитровича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.03.15 у справі № 922/1039/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25 травня 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.