Рішення № 44384883, 20.05.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/2369/15 Головуючий 1 інст. - Погасій О.Ф.

Справа № 226/1311/14-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Макарова Г.О.,

за участю секретаря - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

14 травня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 714-006/ФКВ-08 від 21.08.2008р. у розмірі 1 271 322,23 гривень.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 04.02.2015 року позов задоволено. Суд вирішив стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно 1271322,23 грн. заборгованості за кредитним договором і по 1827 грн. з кожного судового збору.

В апеляційній скарзі відповідачі та їх представник - адвокат Пирогов А.О. просили скасувати рішення, вважаючи його ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідачі та їх представник вказують:

Що суд не застосував спеціальні норми матеріального права, яким є Закон України «Про захист прав споживачів»; що суд, усупереч вимог ст.ст. 57, 59, 64, 212, 213 ЦПК України, не надав будь-якої оцінки наявним у справі доказам; що суд залишив без належної правової оцінки їх заяву про застосування передбачених ст.267 ЦК України наслідків звернення ПАТ «Дельта Банк» до суду з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності, а також їх посилання на постанову Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», а також висновок Верховного Суду України в постанові від 06.11.2013 року у справі №6-116цс13, яка відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України. (а.с.140-142).

В суді апеляційної інстанції відповідачі та їх представник апеляційну скаргу підтримали і просили задовольнити.

Позивач ПАТ «Дельта Банк» явку представника в судове засідання апеляційної інстанції не забезпечив, заяв чи заперечень на апеляційну скаргу не надав, хоча належним чином, завчасно і неодноразово повідомлявся про судові засідання, підтвердженням чого є відповідні розписки уповноважених осіб позивача про отримання копій апеляційної скарги та судових повісток.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не оспорюється, що 21.08.2008 року між TOB «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 714-006/ФКВ-08, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі з розрахунку 11,2 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 21.08.2008 року по 19.08.2033 року, з метою кредитування - придбання нерухомості. Окрім цього був укладений забезпечувальний договір, за якими виконання зобов'язання за кредитним договором відповідно до укладеного Договору поруки № 714-006/гфпор-08 від 21.08.2008 року між TOB «Український промисловий банк» та ОСОБА_4, ОСОБА_3, згідно з яким Поручитель ОСОБА_4 поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором № 714-006/ФКВ-08 від 21.08.2008 року.

30.06.2010 року між TOB «Український промисловий банк», AT «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань TOB «Український промисловий банк» на користь AT «Дельта Банку», згідно з яким TOB «Український промисловий банк» передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі за кредитним договором № 714-006/ФКВ-08 від 21.08.2008 року. Вказаний договір свідчить про перехід до ПАТ «Дельта Банк» право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитним та забезпечувальними договорами.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконуються, у зв'язку з чим, станом на 17.04.2014 року наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 271 322,23 гривень.

Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 626, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України та доведеність невиконання відповідачами взятих зобов'язань та суми заборгованості, суд ухвалив рішення про задоволення позову.

Колегія суддів з таким рішенням погодитися не може і вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки відповідачі та їх представник не заперечували факт невиконання умов кредитного договору і договору поруки та суму заборгованості, що підтверджується і наданими суду письмовими доказами, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині тих його висновків, що відповідачами не виконується належним чином умови кредитного договору, умови договору поруки, що відповідачі мають заборгованість, що у відповідності з умовами договору від 30.06.2010 року ПАТ «Дельта Банк» набув прав вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за умовами кредитного договору і договору поруки, укладених 21.08.2008р.

Разом з тим, не можна погодитися з висновками суду в частині вирішення поданої відповідачами та їх представником заяви про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строків позовної давності.

Разом з тим, не можна погодитися з висновками суду в частині вирішення поданої відповідачами та їх представником заяви про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строків позовної давності.

Так, суд не повідомив позивача про заяву відповідачів про застосування положення ст. 267 ЦПК України і розглянув справу без участі представника позивача, не маючи даних про відношення позивача до вказаної заяви відповідачів.

Надаючи оцінку заяві відповідачів та їх представника про застосування передбачених ст.267 ЦК України наслідків пропуску позивачем 3-річного строку позовної давності, суд дійшов до висновку про відсутність підстав застосування таких наслідків, вказуючи, що позов подано в межах передбаченого закону строку, оскільки умовами кредитного договору № 714-006/ФКВ-08 від 21.08.2008р., укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 (п.1.3), визначений строк його дії - до повного виконання зобов'язання та повернення кредиту, а саме - 19.08.2033р.

Однак суд залишив поза увагою і не надав належної оцінки тій обставині, що ПАТ «Дельта Банк», обґрунтовуючи позов, посилався на те, що позичальник ОСОБА_3 порушила передбачені п.2.4, 2.5 умови кредитного договору, якими передбачено повернення кредиту частками кожного місяця до 20 числа у розмірі не менш як 285 доларів США і сплату відсотків за їх користуванням позичальником частками щомісяця, шляхом перерахунку коштів з рахунку (рахунків) позичальника (його поручителів, гарантів та інших осіб у відповідності до п.2.15 цього Договору) на рахунок позичальника.

Згідно частини 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 6.2 кредитного договору №714-006/ФКВ-08 від 21.08.2008р. передбачено право банку вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісії, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителем умов цього договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обрав саме той спосіб захисту своїх майнових прав, який передбачено п.6.2 кредитного договору та ч.2 ст.1050 ЦК України.

За таких умов перебіг передбаченого ст.257 ЦК України трьохрічного строку позовної давності починається від дня, коли позичальником не здійснився передбачений п.п.2.4, 2.5 кредитного договору черговий щомісячний платіж.

Даних про зміну сторонами тривалості позовної давності кредитний договір № 714-006/ФКВ-08 від 21.08.2008р. та надані позивачем інші письмові докази не містять.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в тій частині, що відлік строку позовної давності по даній справі розпочинається з 19.08.2033 року є помилковим.

Разом з тим, матеріали справи не містять достатніх даних, а сторонами, в тому числі і особами, які подали апеляційну скаргу, не надано таких даних, які б дозволити ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, передбачених ст.267 ЦК України, тобто у зв'язку із спливом позовної давності, як того вимагають відповідачі та їх представник.

Так, за умовами кредитного договору № 714-006/ФКВ-08 від 21.08.2008р. позичальник ОСОБА_3 доручила банку здійснювати договірне списання з будь-яких її рахунків коштів в сумах, необхідних для повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, комісії, штрафних санкцій та інших платежів позичальника за цим договором. Повернення кредиту, сплата процентів за користування ними, комісії, штрафних санкцій та інших платежів за цим договором може здійснюватися третіми особами. (п.п.2.15, 2.16 ).

Згідно умов договору поруки № 714-006/Zфпор-08 від 21.08.2008р. поручитель ОСОБА_4 і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Позивач в судових засіданнях участі не приймав, знехтувавши передбаченою ст.27 ЦПК України можливістю приймати участь у розгляді справи судом, давати пояснення та нові докази з метою спростування заперечень, доводів та заяв відповідача, обмежився наданням письмових доказів при подачі поштою до суду позовної заяви з додатками, а його представник, скориставшись передбаченим законом правом, подав до суду першої інстанції заяву про розгляд справи без його.

Надані таким способом позивачем письмові докази не містять розрахунків заборгованості з відображенням здійснення позичальником щомісячних платежів з моменту укладення кредитного договору, з відображення динаміки виконання умов договору та виникнення заборгованості, а також даних про здійснення платежів за період з 2010 по 2014 рік як відповідачами так і третіми особами шляхом списання грошових коштів з інших рахунків.

Судом апеляційної інстанції вичерпано всі передбачені законом можливості з метою повноти та всебічності з'ясування вказаних обставин, а саме: апеляційний суд неодноразово надсилав судові повістки та копії апеляційної скарги позивачу та органу його управління, (навіть уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» у зв'язку з постановою Правління НБУ від 02.03.2015р. №150), роз'яснюючи сутність засади змагальності у цивільному судочинстві та пропонуючи надіслати письмове викладенні відношення до апеляційної скарги.

Однак всі вжиті заходи виявилися марними, з боку позивача та зазначених посадових осіб судові повістки та надіслані їм копії апеляційної скарги відповідачів і листи апеляційного суду залишились без реагування.

Відповідачі та їх представник також не надали належним та допустимих доказів, які б містили дані про стан виникнення заборгованості у часі, про наявність чи відсутність платежів за 2010-2014р. та дозволяли встановити дату початку відліку строку позовної давності, виключити можливість переривання перебігу строку позовної давності внаслідок здійснення договірних платежів.

На припущеннях доказування, згідно ч.4 ст.60 ЦПК України, не може ґрунтуватися.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 1-4 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2015 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: