Рішення № 44379018, 21.04.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5319/15 Справа № 182/5212/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря Видюкової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 02 вересня 2013 року розпорядженням селищного голови Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області №37/1 о/с його було призначено на посаду директора комунального підприємства «Лиман». Розпорядженням №13 о/с від 19 березня 2014 року його було звільнено із займаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпП. Вважаючи, що правові підстави для звільнення були відсутні, ОСОБА_3 просив визнати незаконним та скасувати розпорядження селищного голови Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області № 13 о/с від 19 березня 2014 року, поновити його на займаній посаді, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 5000 грн. (а.с. 1-2).

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено (а.с. 137-144).

В апеляційній скарзі представник позивача посилається на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог (а.с. 146-148).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розпорядження селищного голови Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області № 37/1о/с від 02 вересня 2013 року позивача було призначено директором КП «Лиман» з 02 вересня 2013 року та укладено з ним контракт до 02 вересня 2014 року (а.с.14).

Згідно доповідної головного бухгалтера КП «Лиман» ОСОБА_4 від 19 березня 2014 року ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці без поважних причин 17, 18 та 19 березня 2014 року (а.с. 22).

Розпорядженням селищного голови № 20 від 19 березня 2014 року була створена комісія по перевірці робочого часу директора КП «Лиман» ОСОБА_3 (а.с. 23).

Відповідно до акту від 19 березня 2014 року, який був складений даною комісією, ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці без поважних причин 17, 18 та 19 березня 2014 року (а.с. 25).

Розпорядженням селищного голови № 12 о/с від 19 березня 2014 року ОСОБА_3 за порушення трудової дисципліни оголошено догану.

Розпорядженням селищного голови Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області № 13 о/с від 19 березня 2014 року ОСОБА_3 було звільнено з посади директора КП «Лиман» за п.4 ст. 40 КЗпП України та розірвано з ним трудовий контракт з 19 березня 2014 року (а.с.27).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна норма передбачена й ч. 2 ст. 149 КЗпП України, згідно якої за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Частиною 1 ст. 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів").

Проте місцевий суд на зазначене уваги не звернув та, встановивши, що до ОСОБА_3 розпорядженням № 12 о/с від 19 березня 2014 року було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, після чого нового дисциплінарного проступку ним вчинено не було, дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача правової підстави для звільнення ОСОБА_3 з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про задоволення вимог ОСОБА_3 про незаконність розпорядження № 13 о/с від 19 березня 2014 року про його звільнення.

Також, судова колегія враховуючи вищенаведене приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає за можливе визначити її розмір в сумі 1000 грн.

Щодо іншої позовних вимог ОСОБА_3 про поновлення його на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що термін дії трудового договору, укладеного між сторонами, сплинув 03 вересня 2014 року (а.с.15).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вимога ОСОБА_3 про поновлення його на посаді директора КП «Лиман» задоволена бути не може у в'язку із тим, що станом на день ухвалення судового рішення строк дії контракту закінчився.

Крім того, судова колегія враховує, що позивач був працевлаштований не у відповідача, а у КП «Лиман», яке є самостійною та обособленою юридичною особою.

Враховуючи наведене, підстави для стягнення з відповідача - Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні, оскільки саме КП «Лиман» відповідно до контракту нараховувало та виплачувало заробітну плату позивачу.

Вимог до КП «Лиман» позивачем заявлено не було.

Вирішуючи питання судових витрат, то приймаючи до уваги положення ст. 88 ЦПК України, а також результат вирішення справи колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави суму судовий збір в розмірі 365,40 грн., включаючи 243,60 грн. - за подання позову немайнового характеру, 121,80 грн. - за подачу апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року - скасувати на прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним розпорядження селищного голови Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області № 13 о/с від 19 березня 2014 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора комунального підприємства «Лиман» на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Стягнути з Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області на користь держави судові витрати в розмірі - 365,40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: