Ухвала суду № 44377050, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/69263/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012

у справі № 2а-888/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 10.08.2011 №№ 0000642320, 0000652320.

У касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не реалізував своє процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, збільшення суми грошових зобов'язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.07.2011 № 195/23-205/36868052. Згідно з цими висновками підприємство порушило норми пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит у податковому обліку за травень 2011 року на суму 490000,00 грн. за договором поставки послуг від ТОВ «БКК «Інтермарр», який не мав реального характеру, що призвело до заниження податку на додану вартість у податковому обліку за травень 2011 року на загальну суму 327688,00 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість на 162312,00 грн. Висновок податкового органу про відсутність реального характеру поставки між позивачем та ТОВ «БКК «Інтермарр» обґрунтовано посиланням на інформацію про відсутність у вказаного постачальника основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності.

На підставі акту перевірки ДПІ відносно ТОВ «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит» прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011: № 0000642320 - про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 162312,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1,00 грн.; № 0000652320 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 327688,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на виконання господарських операцій з поставки позивачу послуг (пошук постачальників; контроль та належний облік закупок товарної продукції; супроводження вантажу від місця закупівлі до складу покупця; облік та перевірка ваги та стану товару при передачі перевізнику (надалі - на склад покупця); інші послуги, пов'язані з постачанням товарної продукції; консультації, розробка, надання необхідних пакетів документів, пов'язаних з діяльністю замовника) від імені ТОВ «БКК «Інтермарр» на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач збільшив податковий кредит у податковому обліку за травень 2011 року на 490000,00 грн.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на включення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що перевірка позивача, висновки якої стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, була проведена на підставі постанови старшого слідчого ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 06.01.2012, прийнятої у межах кримінальної справи, про призначення позапланової перевірки ТОВ «Фірма «Транзит» по фінансово-господарським взаємовідносинам у період з 01.01.2011 по 31.12.2011 з ТОВ «БКК «Інтермарр», а отже у силу норм пункту 86.9 ст.86 ПК податковий орган не мав права приймати податкові повідомлення-рішення на підставі такої перевірки до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальному провадженні.

Однак, апеляційний суд не звернув увагу, що постанова старшого слідчого ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесена 06.01.2012, у той час як акт перевірки № 195/23-205/36868052 був складений 28.07.2011, тобто до винесення постанови слідчого. Акт перевірки від 28.07.2011 містить посилання на правову підставу проведення перевірки - підпункт 78.1.8 пункту 78.1 ст. 78 ПК. Згідно з цим підпунктом підставою для проведення позапланової документальної виїзної перевірки визначено подання платником податків декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні, як підстава для проведення позапланової документальної виїзної перевірки визначена підпунктом 78.1.11 цього пункту.

Суд першої інстанції, на підставі оцінки доказів, в тому числі показань свідка ОСОБА_4 (засновника та директора ТОВ «БКК «Інтермарр»), від імені якої підписані документи первинного обліку, надані позивачем як підтвердження операцій з надання послуг ТОВ «БКК «Інтермарр» (акти прийому-передачі виконаних робіт, податкові накладні), в яких вона заперечила достовірність свого підпису на цих документах, вказала про відсутність відношення до господарської діяльності цього товариства та його реєстрацію за винагороду, зробив юридично правильний висновок, що вказані документи не мають значення документів первинного обліку та не можуть бути підтвердженням податкового кредиту. Такий висновок суд першої інстанції зробив з врахуванням того, що акти прийому-передачі виконаних робіт, підписані між позивачем та ТОВ «БКК «Інтермарр», не відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону № 996-XIV до первинних документів, оскільки в них не відображено зміст та обсяг наданих послуг, а також з огляду на докази щодо відсутності у ТОВ «БКК «Інтермарр» основних фондів, транспортних засобів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення операцій з поставки.

Оцінка судом першої інстанції доказів відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2012 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев