Ухвала суду № 44377049, 29.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року м. Київ К/9991/72094/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (правонаступник Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2012

у справі № 2а/1770/2835/2012 Рівненського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Азеркорпу-Аутобан» в особі представництва ТОВ «Азеркорпу-Аутобан»

до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Здолбунівської ОДПІ від 27.03.2012 № 0000101640.

У касаційній скарзі Здолбунівська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1068949,80 грн., встановлених пунктом 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України (ПК), за платежем «податок на додану вартість» згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.03.2012 № 0000101640, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість (податкова декларація за грудень 2011 року) від 13.03.2012 № 13/16-26607596. Згідно з висновками цього акту позивач порушив норми пункту 50.1 ст. 50 ПК внаслідок арифметичної (методологічної) помилки, допущеної при заповненні декларації за грудень 2011 року, з врахуванням уточнюючого розрахунку від 17.02.2012 № 9006197781): занижено значення рядка 26 на 1068949,80 грн. (а.с.9-10).

У судовому процесі встановлено, що 17.02.2012 представництво ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року, яким збільшило суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, на 21378996,00 грн.

Відповідно до пункту 50.1 ст. 50 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків в яких виник спір) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

За змістом вказаних правових норм, законодавець передбачив два альтернативних способи виправлення помилки, що міститься у раніше поданій платником податків податковій декларації, кожен із яких, поряд із подачею документів податкової звітності, передбачає сплату платником податків штрафу, розміри якого залежить від обраного платником податків способу виправлення помилки. Разом із тим, вихідним значенням, із якого законодавцем передбачено визначення суми штрафу, є сума недоплати або заниження податкового зобов'язання, які тотожні за своєю правовою природою. Отже, сплата платником податків штрафу законодавцем пов'язується не з самими фактом помилки у податковій декларації, а з фактом заниження суми податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті до бюджету у зв'язку з такою помилкою.

Встановивши у судовому процесі, що станом на 31.12.2011 по картці особового рахунку представництва ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» значилося від'ємне сальдо з ПДВ у сумі 23699953,00 грн. (сума надмірно сплаченого податку) суди попередніх інстанцій зробили юридично правильний висновок, що помилка у податковій декларації за грудень 2011 року не призвела до заниження податкових зобов'язань із податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету, у зв'язку з чим правові підстави для нарахування позивачем у податковій звітності грошового зобов'язання щодо сплати штрафу, передбаченого пунктом 50.1 ст. 50 ПК, відсутні.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 цієї статті встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 цієї статті).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев