Ухвала суду № 44377048, 29.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року м. Київ К/9991/41092/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (правонаступник Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012

у справі № 2а-1670/10198/11 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Геологія»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (ОДПІ)

третя особа: Приватне підприємство «Калісто»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04.11.2011 № 0000571600/242.

У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.10.2011 № 75/15-321/31160669. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 198.1, 198.6 ст. 198, ст.. 201 Податкового кодексу України, частин 1. 5 ст. 203, пунктів 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України: завищено податковий кредит у податковому обліку за серпень 2010 року на суму 3440,00 грн. за податковою накладною, виписаною ПП «Калісто» за наслідками нікчемного правочину з поставки товару, у результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 3440,00 грн. у податковому обліку за серпень 2010 року. Висновок податкового органу про нікчемність вказаного правочину обґрунтовано інформацією, наведеною у акті перевірки ПП «Калісто», щодо відсутності у нього необхідних виробничих потужностей, основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. а також відсутності цього підприємства за своїм місцезнаходженням.

За наслідками перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 № 0000571600/242, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 3440,00 грн. за основним платежем та 1720,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за серпень 2010 року за податковою накладною, виписаною ПП «Калісто» за наслідками поставки товару (коронки бурові) за договором поставки від 31.08.2010 № 5/08.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника ПДВ на включення сум цього податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких сформований податковий кредит.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

На підставі доданих до матеріалів справи копій: видаткової та податкової накладних, товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля, акту прийомки виконаних робіт з перевезення вантажу, платіжного доручення, оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу від ПП «Калісто» товару (коронки бурові) за договором поставки від 31.08.2010 № 5/08, подальшого використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності (буріння експлуатаційно-розвідувальних свердловин) та зробили юридично правильний висновок про правомірність формування позивачем сум податкового кредиту за наслідками виконання цього договору.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев