Ухвала суду № 44377052, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року м. Київ К/9991/63465/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступник Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

у справі № 2а-2017/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Реал-НП»

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 03.10.2011 № 0003602311.

У касаційній скарзі Чугуївська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із екологічного податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 19.09.2011 № 755/2311/37180256. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпункту 241.2.1 пункту 241.2 ст. 241, підпункту 242.1.4 пункту 242.1 ст. 242, пункту 249.4 ст. 249 Податкового кодексу України (ПК): при здійсненні оптової торгівлі з реалізації палива юридичним особам не нараховував та не сплачував екологічний податок, у результаті чого занижено податкову зобов'язання з екологічного податку на 2826056,90 грн. у податковому обліку за 1-й та 2-й квартали 2011 року.

За наслідками перевірки ОДПІ стосовно ТОВ «Реал-НП» прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2011 № 0003602311, яким збільшено грошове зобов'язання з екологічного податку (платіж: надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення) 2826056,90 грн. за основним платежем та 2,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що позивач впродовж півріччя 2011 року реалізував 83174,562 тн палива (бензин, дизельне паливо, мазут, газ) юридичним особам, не нарахувавши при цьому та не сплативши до бюджету екологічний податок з цього обсягу пального; у податкових деклараціях з екологічного податку за 1-й та 2-й квартали 2011 року відобразив нульові показники грошового зобов'язання.

За визначенням підпункту 14.1.57 пункту 14.1 ст. 14 ПК (у редакції Закону від 02.12.2010 № 2755-VI) екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Відповідно до пункту 240.1 ст. 240 ПК платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: 240.1.1. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; 240.1.2. скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; 240.1.3. розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини; 240.1.4. утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); 240.1.5. тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива (пункту 240.2 цієї статті).

Згідно з пунктом 241.1 ст. 241 ПК податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Пунктом 241.2 цієї статті встановлено, що до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті) (редакція Закону від 02.12.2010 № 2755-VI).

Об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами (підпункт 242.1.4 пункту 242.1 ст. 242 ПК).

За змістом вказаних правових норм обов'язки податкового агента покладені на суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом, придбаним у виробника палива, або паливом, ввезеним на митну територію України в режимі імпорту; на суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, придбаним у виробника або імпортованим. Застосувавши ці норми, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вони встановлюють одноразове утримання та сплату екологічного податку з обсягу реалізованого палива у процесі реалізації палива від виробника до кінцевого споживача. Інше призвело б до повторного утримання екологічного податку з обсягу реалізованого палива за рахунок покупця. У випадку багато-ланцюгового процесу реалізації палива, в якому задіяні декілька оптових продавців, податковим агентом буде суб'єкт господарювання, який безпосередньо придбав паливо у виробника (імпортував паливо) та здійснив його подальшу реалізацію іншому оптовому покупцю (оптова торгівля) або споживачу (роздрібна торгівля).

Законом України від 07.07.2011 № 3609-VI (набрав чинності з 06.08.2011) пункт 241.2 ст. 241 ПК викладено в новій редакції, згідно з якою до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника (підпункт 241.2.1); здійснюють ввезення палива на митну територію України" (підпункт 241.2.2).

Тим самим законодавець усунув нечіткість у визначенні податкового агента при сплаті екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива.

Враховуючи, що ОДПІ під час перевірки не встановлено факту реалізації позивачем палива, яке він імпортував на митну територію України чи придбав у вітчизняного виробника, тобто був первісним оптовим продавцем, а висновок про заниження податкових зобов'язань обґрунтований виключно тим, що позивач є оптовим продавцем палива, тоді як кожен суб'єкт господарювання, який здійснює оптову торгівлю паливом, є податковим агентом щодо сплати екологічного податку, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що в судовому процесі податковим органом не доведено, що позивач виступав податковим агентом по сплаті екологічного податку при реалізації палива.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев