Ухвала суду № 44377044, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року м. Київ К/9991/34589/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012

у справі № 2а-1870/4064/11 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Ланатекс»

до Державної податкової інспекції у м. Суми (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.06.2011: № 0000562305/0/44196 - про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2212000,00 грн., № 0000562305/0/44213 - про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 144971,00 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій 36243,00 грн.; № 0000652305/0/44210 - про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 84000,00 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій 21000,00 грн.

В касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку ТОВ «Ланатекс» від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 4-й квартал 2010 року на 2212000,00 грн., донарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.05.2011 № 3338/235/33525969/41, про порушення ТОВ «Ланатекс» норм підпункту 1.6 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 1.17 статті 1, пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: 1) занижено валовий дохід за 1-й квартал 2010 року на 420000,00 грн., що відповідає номінальній вартості чотирьох простих векселів, виданих 19.02.2007 ПП «Суми-Текс» та переданих позивачу згідно із актом передачі векселів від 19.02.2007 в розрахунок за товар за договором купівлі-продажу від 16.01.2006 (за висновком ДПІ позивач повинен був включити номінальну вартість векселів до обсягу продаж); 2) завищено валові витрати за 4-й квартал 2010 року на 2212000,00 грн., що відповідає курсовим різницям іноземної валюти, отриманої позивачем як кредитні кошти, за період з 30.09.2007 по 31.12.2010 (за висновком ДПІ, позивач повинен був включити до валових витрат курсові різниці на кожну дату балансу за цей період); 3) занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за січень 2010 року на 84000,00 грн. внаслідок заниження обсягу продаж на 420000,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ по відношенню до ТОВ «Ланатекс» прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.06.2011: № 0000562305/0/44196 - про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4-й квартал 2010 року на 2212000,00 грн., № 0000562305/0/44213 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 181214,00 грн. (у т.ч., 144971,00 грн. - основний платіж та 36243,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0000652305/0/44210 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 105000,00 грн. (у т.ч., 84000,00 грн. - основний платіж та 21000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Суми-Текс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 16 від 16.01.2006, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець-прийняти та оплатити вказаний товар.

Розрахунки між ТОВ «Ланатекс» та ПП «Суми-Текс» були проведені у вексельній формі: відповідно до акту прийому-передачі від 19.02.2007 ПП «Суми-Текс» на користь позивача передав чотири прості векселі загальною номінальною вартістю 420000,00 грн.

01.01.2009 між ТОВ «Ланатекс» (покупець) та ПП «Суми-Текс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 16/09, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець-прийняти та оплатити вказаний товар.

В рахунок погашення кредиторської заборгованості за цим договором згідно з актом прийому-передачі векселів від 20.01.2010 TOB «Ланатекс» передало ПП «Суми-Текс» вище зазначені прості векселі.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель -цінний папір, що посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця чи його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму векселедержателю.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону № 334/94-ВР товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Зазначене правило поширюється на всі цінні папери, в тому числі і векселі.

Фактично з поверненням позивачем векселів векселедавцю - ПП «Суми-Текс» відбулося їх погашення векселедавцем (зобов'язання за векселями припинилось шляхом спів- падання боржника і кредитора в одній особі), а відтак суд зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для збільшення суми валового доходу в податковому обліку позивача за 1-й квартал 2010 року на 420000,00 грн.

Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 ст.3 Закону № 168/97-ВР не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з випуску (емісії), розміщення й продажу (викупу, погашення) за кошти цінних паперів, емітованих суб'єктами підприємництва, Нацбанком України, Мінфіном України, органами місцевого самоврядування. Ці норми не застосовуються до операцій з продажу бланків дорожніх, банківських і особистих чеків, цінних паперів, розрахункових і платіжних документів, пластикових (розрахункових) карток.

Пунктом 4.8 ст. 4 цього Закону встановлено, якщо підприємство здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайну ціну без урахування дисконтів або інших знижок від номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайну ціну, збільшена на суму процентів, які нараховані або підлягають нарахуванню на суму номіналу такого векселя.

У випадку якщо підприємство-векселедавець здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеної у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайну ціну без урахування дисконту або інших знижок від номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайну ціну, збільшену на суму процентів, які нараховані або підлягають нарахуванню на суму номіналу такого векселя.

З метою оподаткування податком на додану вартість векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу і не змінюють суми податкового кредиту або податкового зобов'язання, крім податкових векселів.

Встановивши, що базою оподаткування при здійсненні операцій з поставки товарів (послуг) під забезпечення векселем є вартість товарів, законодавець тим самим виключив вексельну суму з обсягу продаж, а відтак і з кола об'єктів оподаткування господарську операцію з передачі векселя в розрахунок за товар (послугу). З огляду на відсутність у нормі пункту 4.8 ст. 4 Закону № 168/97-ВР будь-яких застережень щодо походження векселя, ця норма поширюється на векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані іншими особами та в подальшому передані в розрахунок за товари чи послуги.

Суд встановив, що позивач подав до ДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок: від 09.02.2011 № 6449 за 1-й квартал 2010 року, яким збільшено суму валового доходу (рядок 01.6 «інші доходи, крім визначених у рядках 01.1 - 01.5») на 88710,00 грн. та збільшено суму валових витрат (рядок 04.13 «інші витрати, крім визначених у рядках 04.1-04.12) на 88710,00 грн.; від 09.02.2011 № 6450 за півріччя 2010 року, яким збільшено суму валового доходу (рядок 01.6 «інші доходи, крім визначених у рядках 0.1.1 - 01.5») на 71175,00 грн. та збільшено валові витрати (рядок 04.13 «інші витрати, крім визначених у рядках 04.1-04.12») на 71175,00 грн.

ДПІ в акті перевірки не визнала показників задекларованих позивачем самостійно виявлених помилок в цих уточнюючих розрахунках у частині збільшення валового доходу на 159885,00 грн. При цьому будь-яких зауважень щодо відсутності у позивача підстав для коригування показників податкового обліку згідно з цими уточнюючими розрахунками, окрім як посилання на неправильне заповнення позивачем додатків до уточнюючих розрахунків, в акті перевірки не наведено. Показники цих уточнюючих розрахунків позивач включив наростаючим підсумком до податкової декларації за 2010 рік, що ДПІ не спростовано. З огляду на це висновок суду, що позивач не порушив податкове законодавство при складанні податкової декларації наростаючим підсумком та не занизив валовий доход за 2010 рік на 159885,00 грн., як це вказано в акті перевірки, відповідає встановленим у справі обставинам.

У судовому процесі встановлено, що ТОВ «Ланатекс» отримало кредит від ПАТ «АК ПІБ» (мультивалютну не відновлювальну кредитну лінію) згідно з договором № 2-42/782 від 05.09.2007 в сумі 777800 доларів США, 55000 євро.

Курс валют станом на 30.09.2007 складав: долар США - 5,05 грн., євро - 7,187 грн.

Згідно із договором про внесення змін від 29.10.2010 № 3/2-6-118 до кредитного договору № 2-42/782 від 05.09.2007, сума простроченої заборгованості по кредиту в іноземних валютах підлягає до конвертації шляхом перерахуванню в гривню по ринковому курсу, курс валют на момент конвертації (31.12.2010) складав: долар США - 7,962 грн., євро - 11,04 грн.

Курсові різниці за період з 30.09.2007 по 31.12.2010 позивач відобразив в рядку 04.13 податкової декларації за 2010 рік «інші витрати, крім зазначених у 04.1 - 04.12» у загальній сумі 2212000,00 грн. згідно з уточнюючим розрахунком від 04.04.2011 № 66560, поданим до ДПІ.

ДПІ не заперечує право позивача на збільшення валових витрат на курсові різниці в зазначеній сумі, однак, доводить, що позивач не мав права на збільшення валових витрат на цю суму в декларації за 2010 рік.

Пунктом 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР визначено порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті, так, зокрема, п.п. 7.3.3 передбачено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що платник податків зобов'язаний здійснювати перерахунок балансової вартості заборгованості в іноземній валюті на кінець звітного періоду за офіційним валютним курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому, в залежності від перерахунку, результат відноситься або до складу валових витрат або до складу валових доходів платника. В порушення зазначених вище норм законодавства позивач не відображав результат перерахунку заборгованості в іноземній валюті в податковому обліку, але вказані помилки були ним самостійно виявлені, що і було відображено в уточнюючих розрахунках, поданих до ДПІ, в межах 1095 календарних дні (строк давності, визначений ст.102 ПК)

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев

№ К/9991/34589/12