Ухвала суду № 44377042, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року м. Київ К/9991/3370/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (СДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011

у справі № 2-а-3610/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Завод «Південкабель»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Харкові від 05.04.2011 № 0000260840.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Харкові (правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів) просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивач суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2707806,00 грн. за податковою декларацією за листопад 2010 року згідно з податковим повідомленням-рішенням від 05.04.2011 № 0000260840, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 28.03.2011 № 846/40-028/00214534. Згідно з цими висновками ПАТ «Завод «Південкабель» порушив норми підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування на загальну суму 2707806,00 грн. у податковому обліку за листопад 2010 року, у зв'язку з формуванням податкового кредиту з контрагентами, які мають ознаку ризикового кредиту: ТОВ «Запоріжалюмінторг», ТОВ «Мегаполіс інцест», ТОВ «ЛЛК Україна», ВАТ «Харківський канатний завод», ПФ «Агробудіндустрія», ТОВ «Сталь плюс», ТОВ «Арсенал груп», ТОВ «Агрінол», ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрсплав», ТОВ «Валерія», ТОВ «Герафак». Ці суб'єкти підприємницької діяльності не задекларували та не сплатили до бюджету податок на додану вартість за операціями з поставки товарів (послуг) позивачу, що, за висновком СДПІ, свідчить про відсутність економічної доцільності цих операцій. Крім того, з податкового обліку ПАТ «Завод «Південкабель» виключені суми податкового кредиту за контрагентами, які не подали податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року або податкові декларації яких не визнані податковою звітністю, - ТОВ «Газопостачальна компанія «Промгаз України», ТОВ «Радуга», ТОВ «Зроби сам Україна». У вказаних контрагентів відсутні достатня кількість основних фондів (складських приміщень, виробничих потужностей), трудових ресурсів для реального здійснення господарської діяльності (а.с.10-13, т.1).

Як встановлено у судовому процесі, позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за жовтень 2010 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Запоріжалюмінторг» (3050417,61 грн.), ТОВ «Мегаполіс інцест» (171393,80 грн.), ТОВ «ЛЛК Україна» (183116,36 грн.), ВАТ «Харківський канатний завод» (75613,51 грн.), ПФ «Агробудіндустрія» (19207,43 грн.), ТОВ «Сталь плюс» (16763,34 грн.), ТОВ «Арсенал груп» (26875,00 грн.), ТОВ «Агрінол» (56523,46 грн.), ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрсплав» (3333,33 грн.), ТОВ «Валерія» (143686,88 грн.), ТОВ «Герафак» (18333,33 грн.), ТОВ «Газопостачальна компанія «Промгаз України» (3519,81 грн.), ТОВ «Радуга» (2284,94 грн.), ТОВ «Зроби сам Україна» (19,50 грн.) за наслідками господарських операцій з придбання товарів (послуг). Вартість отриманих товарів (послуг) була сплачена позивачем постачальникам, що підтверджується доданими до справи копіями платіжних доручень (а.с. 170-183, т.1). Реальність здійснення позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами у судовому процесі податковим органом не оспорюється. Стосовно ТОВ «Запоріжалюмінторг», за податковими накладними якого на поставку злитків циліндричних марки А7 та катанки алюмінієвої позивач включив до податкового кредиту ПДВ в сумі 3050417,61 грн. (а.с. 152-169, т.1), в акті перевірки є тільки така інформація: перебуває на обліку у СДПІ у м. Запоріжжі; основний вид діяльності - інші види оптової торгівлі; чисельність працюючих - 4 особи; основні фонди - 110,8 тис. грн..; сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 27 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року - 0,0 грн. (а.с.9, т.1). Такого ж роду відомостями обмежена й інформація в акті перевірки щодо ТОВ «Мегаполіс інцест», ТОВ «ЛЛК Україна», ВАТ «Харківський канатний завод», ПФ «Агробудіндустрія», ТОВ «Сталь плюс», ТОВ «Арсенал груп», ТОВ «Агрінол», ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрсплав», ТОВ «Валерія», ТОВ «Герафак» (а.с. 9-11, т.1)

Відповідно до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на повернення сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені. Згідно з положеннями частини 2 ст. 71 КАС України обов'язок довести, що надані позивачем документи на підтвердження задекларованої суми бюджетного відшкодування містять не достовірну інформацію, лежить на відповідачу.

Суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку обставинам, на які посилається СДПІ, зазначивши на індивідуальний характер відповідальності платника податків за виконання податкового обов'язку.

Крім того, заявлена позивачем у податковій декларації за листопад 2010 року до повернення сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2707806,00 грн. була підтверджена за наслідками проведеної СДПІ у м. Харкові позапланової виїзної перевірки позивача, за наслідками якої складено довідку від 15.02.2011 № 356/40-028/00214534.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев