Ухвала суду № 44377041, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2015 р. м. Київ К/800/65619/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П.,при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Виробничо-комерційна фірма «Сінком-Чернігів»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013

у справі № 825/3225/13-а Чернігівського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сінком-Чернігів»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 07.08.2013 № 0004062200, № 0004072200.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сінком-Чернігів» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою збільшення у податковому обліку ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сінком-Чернігів» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), зменшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті про результати документальної планової виїзної перевірки від 23.07.2013 № 161/22/24836720. Згідно з цими висновками підприємство порушило норми пунктів 44.1, 44.6 ст.44, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14, пункту 138 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено доходи на загальну суму 2375636,00 грн., завищено валові витрати на загальну суму 2358607,00 грн. за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, завищено податковий кредит у податковому обліку за липень, листопад, грудень 2011 року, січень, червень 2012 року за наслідками господарських операцій з поставки від ПАТ «ЧКФ «Стріла» кондитерських виробів та подальшої їх реалізації на експорт на адресу ТОВ «Лідер1», ТОВ «Хузайфах», ВАТ «Ворис 94» (резиденти Республіки Таджикистан), ТОВ «ИЛ» (резидент Республіки Азербайджан), які (операції з поставки) не мали реального характеру. З посиланням на ці обставини посадові особи ДПІ в акті перевірки зробили висновок про завищення ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сінком-Чернігів» податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2011 рік на 1000,00 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 380649,00 грн. у податковому обліку за серпень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, червень, серпень 2012 року (а.с. 50-51, т.1).

На підставі акту перевірки ДПІ по відношенню до ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сінком-Чернігів» прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.08.2013: № 0004062200 - про зменшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 1000,00 грн.; № 0004072200 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 380649,00 грн. за основним платежем та 190327,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сінком-Чернігів» (покупець) та ПАТ «ЧКФ «Стріла» (продавець) укладені договори від 05.01.2011 № 41/02 та від 25.05.2012 № 25/05 про поставку кондитерських виробів. Пунктом 3.2 договору від 05.01.2011 № 41/02 встановлено, що доставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок продавця у місце визначене покупцем. Додатковою угодою від 10.01.2011 № 1 до цього договору пункт 3.1 договору викладений у редакції, згідно з якою поставка товару проводиться окремими партіями протягом строку дії договору на умовах DAF - кордон України (у випадах поставок залізничним транспортом) або FCA - склад продавця (у випадках поставок автомобільним транспортом) (Правила Інкотермс 2000), та здійснюється на підставі замовлень покупця протягом узгодженого сторонами строку. Датою передачі товару покупцю у власність вважається дата прийому-передачі товару, яка зазначена у відповідній товарно-транспортній накладній (пункт 3.3 договору) (а.с. 72-74, т.1).

В договорі № 25/05 від 25.05.2012 умови поставки визначені у такий спосіб: поставка товару проводиться окремими партіями на підставі поданих покупцем та затверджених продавцем заявок протягом строку дії договору на умовах СРТ - склад покупця (Правила Інкотермс 2000). Прийом-передача товару по кількості та якості здійснюється представниками сторін в узгодженому сторонами пункті передачі товару (пункти 3.1, 5.1 договору) (а.с.191-192, т.1).

За наслідками виконання вказаних договорів ПАТ «ЧКФ «Стріла» виписав позивачу видаткові та податкові накладні, позивач сплатив встановлену договорами ціну за товар, в податковому обліку включив вартість товару до витрат, а суми ПДВ, сплачені у складі ціни, - до податкового кредиту в податкових деклараціях за вищевказані податкові звітні періоди.

Крім цього, позивач уклав зовнішньоекономічні (експорті) договори з нерезидентами ТОВ «Лідер 1», ТОВ «Хузайфах», ВАТ «Ворис 94», ТОВ «ИЛ» про поставку кондитерської продукції виробництва ПАТ «ЧКФ «Стріла» на умовах поставки: DAF - кордон України (у випадах поставок залізничним транспортом) або FCA - склад продавця (у випадках поставок автомобільним транспортом) (договори з ТОВ «Лідер 1», ТОВ «Хузайфах» та ТОВ «ИЛ»), DAF - кордон України (договір з ВАТ «Ворис 94»). За наслідками виконання цих договорів позивач збільшив доход у податковому обліку за відповідні податкові звітні періоди.

Відповідно до пункту 135.1 ст. 135 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків в яких виник спір) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (абзац перший пункту 138.2 цієї статті).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на віднесення витрат на оплату товарів (послуг) до складу витрат звітного податкового періоду, а сум ПДВ у ціні товарів (послуг) - до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

На підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів від 05.01.2011 № 41/02 (разом із додатковою угодою від 10.01.2011 № 1), від 25.05.2012 № 25/05, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, зовнішньоекономічних договорів з ТОВ «Лідер 1», ТОВ «Хузайфах», ВАТ «Ворис 94», ТОВ «ИЛ»; рахунків-фактур, виписаних ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сінком-Чернігів» як продавцем на адресу зазначених нерезидентів як покупців, платників та вантажоотримувачів; залізничних накладних; вантажних митних декларацій, які містять відмітку про вивезення кондитерських виробів за межі митної території України; товарно-транспортних накладних між ВАТ «ЧКФ «Стріла» (постачальник) та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сінком-Чернігів» (покупець); міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), банківських виписок з рахунку позивача про зарахування експортної виручки, - суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, правильно встановив факти поставки позивачу від ПАТ «ЧКФ «Стріла» кондитерських виробів та подальшої їх реалізації позивачем на експорт. Висновок суду першої інстанції щодо встановлених фактів відповідає визначеним договорами від 05.01.2011 № 41/02, від 25.05.2012 № 25/05 та зовнішньоекономічними договорами між позивачем і ТОВ «Лідер 1», ТОВ «Хузайфах», ВАТ «Ворис 94», ТОВ «ИЛ» умовами поставки: DAF - кордон України (у випадах поставок залізничним транспортом) або FCA - склад продавця (у випадках поставок автомобільним транспортом). Так, згідно з Правилами Інкотермс 2000, поставка на умовах DAF (поставка до кордону) означає, що продавець виконав поставку, якщо він доставив не розвантажений товар, який пройшов митне оформлення (очищення) для експорту, але ще не для імпорту на прибувшому транспортному засобі в розпорядження покупця в названому пункті або місці на кордоні до надходження товару на митну територію сусідньої держави. Поставка на умовах FCA (франко-перевізник) означає, що продавець зобов'язується доставити товар, який пройшов митне оформлення (очищення), вказаному покупцем перевізнику до вказаного місця. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги зміст договорів між ВАТ «ЧКФ «Стріла» і позивачем, між позивачем і вищевказаними нерезидентами щодо умов поставки, внаслідок чого дійшов помилкового висновку при оцінці залізничних накладних і вантажних митних накладних як доказів, які свідчать про відсутність реальної поставки між ВАТ «ЧКФ «Стріла» і позивачем. Дійсно, в залізничних накладних відправником продукції, а у вантажних митних деклараціях відправником/експортером продукції (графа 2) вказане ВАТ «ЧКФ «Стріла», а одержувачами - ТОВ «Лідер 1», ТОВ «Хузайфах», ВАТ «Ворис 94», ТОВ «ИЛ». ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сінком-Чернігів» у вантажних митних деклараціях вказане як особа, відповідальна за фінансове врегулювання (графа 9). Ці документи містять відмітку Чернігівської митниці, як митниці відправлення товару, що товар взятий під митний контроль. Вказівка в залізничних накладних і вантажних митних деклараціях на ВАТ «ЧКФ «Стріла» як на відправника відповідає умовам поставки визначеним вищезазначеними договорами, оскільки ВАТ «ЧКФ «Стріла» взяло на себе зобов'язання доставити товар, який пройшов митне оформлення (очищення), на вказаний у заявках позивача пункт на державному кордоні України (станція Червона Могила). У випадку поставки товару автомобільним транспортом (умови FCA) відправником (експортером) у вантажній митній декларації, у міжнародній товарно-транспортій накладній (CMR) та у супровідних до неї документах (сертифікат про походження товару) вказано ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Сінком-Чернігів» (а.с.134-141).

З огляду на зазначене оцінка доказів судом першої інстанції відповідає нормам ст. 86 КАС України, тоді як апеляційний суд при оцінці доказів цієї норми не дотримався, не взяв до уваги умови поставки товару, які встановлювались договорами, укладеними позивачем, що і призвело до того, що обставини у справі були встановлені неправильно, а спір вирішено не у відповідності з нормами матеріального права.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Сінком-Чернігів» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев