Ухвала суду № 44377040, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року м. Київ К/9991/51276/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (ДПІ)

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012

у справі № 2а-1870/4847/11 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фавор»

до 1.Державної податкової інспекції у м. Суми (ДПІ)

2. Головного управління Державного казначейства України в Сумській області в особі Управління Державного казначейства в м. Суми

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.06.2011 № 0001822306/52252 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 62890,52 грн. та № 0001832306/52250 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 62890,52 грн.

В касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку ТОВ «Фавор» згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.06.2011 № 3962/23-620/30759962/118, про порушення ТОВ «Фавор» норм підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: завищення податкового кредиту у податковому обліку за листопад 2010 року на 62890,52 грн. у зв`язку з включенням цієї суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Чороітбуд» (ПДВ - 52333,34 грн.) та ТОВ «Псьол ЛТД» (ПДВ - 9557,18 грн.). В обґрунтування цього висновку ДПІ посилається на відсутність результатів зустрічних перевірок ТОВ «Чороітбуд» та ТОВ «Псьол ЛТД».

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Чороітбуд» (підрядник) укладено договір підряду від 31.08.2010, згідно якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання своїми силами та на свій ризик виконати роботи (улаштування армованої фіброю бетонної підлоги з полімерним покриттям та безшовного полімерного покриття).

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Псьол ЛТД» (продавець) укладено договір № 75 від 30.04.2010, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця бензин марки А-95, А-92, А-76, дизельне паливо та надати послуги з мийки автомобілів, а покупець - прийняти та оплатити вказаний товар та послуги.

За визначенням пункту 1.8. ст. 1 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

На підставі досліджених у судовому процесі доказів (копій договорів, податкових накладних, платіжних доручень, рахунків-фактур, актів прийому-передачі товарів та наданих послуг) суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу товарів/послуг (бензин марки А-95, А-92, А-76, дизельне паливо/послуги з мийки автомобілів) від ТОВ «Псьол ЛТД» та послуг з улаштування армованої фіброю бетонної підлоги з полімерним покриттям та безшовного полімерного покриття від ТОВ «Чороітбуд». Оцінка судом цих доказів відповідає нормам ст. 86 КАС України.

За встановлення вищевказаних обставин у справі суди попередніх інстанцій зробили

юридично обґрунтований висновок про правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями із вказаними постачальниками та подальше включення суми 62890,52 грн. до бюджетного відшкодування.

Крім того, правильним є висновок суду, що не здійснення зустрічних перевірок постачальника не позбавляє права платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, якщо не встановлено обставини, що свідчать про узгодженість неправомірних дій покупця і постачальника з метою незаконного отримання податкової преференції.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев

№ К/9991/51276/12