Ухвала суду № 44376671, 19.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2015р. м. Київ К/800/64196/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» до Державної виконавчої служби України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІстГрейнст» про визнання неправомірними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Сватівська олія» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІстГрейнст», у якому просило: визнати неправомірними дій відповідача щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 13.06.2014 року по виконавчому провадженню ВП № 42969503 за рішенням Господарського суду м. Києва № 910/25248/13 від 25.03.2014 року; скасувати зазначену постанову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІстГрейнст» у письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду просило її залишити без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.

Відповідач та інші учасники розгляду даної справи, письмових запереченнях або доповнень на касаційну скаргу позивача до Вищого адміністративного суду України не надали.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами встановлено, що 15 квітня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42969503 на виконання наказу №910/25248 від 25.03.2014 року Господарського суду м. Києва, яким вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІстГрейнст» 23 476 806 (двадцять три мільйони чотириста сімдесят шість тисяч вісімсот шість) грн. 09 коп. основного боргу (безпідставно набутих коштів); 1 555 258 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 02 коп. пені; 9 062 986 (дев'ять мільйонів шістдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 18 коп. штрафу; 204 537 (двісті чотири тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 65 коп. 3% річних; 211 855 (двісті одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 17 коп. втрат від інфляції; 68 329 (шістдесят вісім тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 55 коп. судового збору.

Постановою державного виконавця від 15.04.2014 року вирішено накласти арешт на все майно, що належить ТОВ «Лотуре-Агро».

Додатково, постановою державного виконавця від 13.06.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження постановлено (на підставі відповіді, раніше запитуваної відповідачем у ДП «Держреєстри України» вих. №104 від 26.05.2014 року) накладено арешт, зокрема, на зерно - соняшник 3 класу вагою 304,42 тон, що зберігається в зерносховищі ТОВ «Сватівська олія» за адресою: Луганська область, м. Сватове, вул. Челюскінців, 15, на підставі складської квитанції серії АХ № 163703, що належить ТОВ «Лотуре-Агро».

Вважаючи вказану постанову від 13.06.2014 року протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом щодо її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інтенцій дійшли до висновків, з якими погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, щопри прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України. Зауважена ухвала Господарського суду м. Києва про порушення процедури банкрутства відносно боржника (власника згадуваного зерна) не містить інформації що вона набрала законної сили, а інші докази, на які посилається позивач на підтвердження протизаконності постанови відповідача ним не надані.Крім того, позивачем не підтверджено того, що оскаржуваною постановою про накладення арешту та діями державного виконавця щодо її винесення було завдано порушень його законних прав та інтересів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999р. (далі - Закон України №606-XIV).

Так, статтею 1 Закону України №606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 11 Закону №606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до абзаців третього та п'ятого частини другої статті 57 Закон №606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження або шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, вказані положення надають держаному виконавцю повноваження в разі невиконання у добровільному порядку рішення, в даному разі Господарського суду м. Києва, здійснювати його примусове виконання, яке включає в себе можливість накладення відповідного арешту на майно боржника, для реального виконання такого рішення.

В даній справі, предметом оскарження є постанова відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження від 13.06.2014 року, якою, зоокрема, було накладено арешт на зерно - соняшник 3 класу вагою 304,42 тон, що зберігається в зерносховищі ТОВ «Сватівська олія» за адресою: Луганська область, м. Сватове, вул. Челюскінців, 15, на підставі складської квитанції серії АХ № 163703, що належить ТОВ «Лотуре-Агро».

Тобто позивач не є стороною даного виконавчого провадження, а також не є власником частини цього зерна або його співвласником, а згідно встановлених судами попередніх інстанції обставин справи, він є зберігачем. Тому висновки суду щодо відсутності порушеного права останнього є вірними.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч. 1 ст. 71 КАС України).

Згідно із частиною першою статті 86Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З системного аналізу зазначених положень процесуального закону, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, щодолучена ксерокопія ухвали Господарського суду м. Києва від 21.05.2014 року по справі № 910/7266/14 про порушення провадження у справі про банкрутство боржника по вказаному виконавчому провадженню, власника зерна, яке зберігається у позивача - ТОВ «Лотуре - Арго», не є належним доказом протиправності дій державного виконавця по обов'язковомузупиненню виконавчого провадження, у порядку статті 37 Закону № 606-XIV, так як доказів набрання такого рішення законної сили позивач у судах попередніх інстанцій не надав.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів і обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 рокуу цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець