Ухвала суду № 44375396, 19.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10435/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Маслюка А.А.,

представника відповідача - Мельника А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Державної фіскальної служби України про скасування рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ з ІІ «БНХ «Україна» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2013 №0002152290, рішень другого та третього відповідачів, прийнятих за результатами адміністративного оскарження.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення. У решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2014 року скасовано рішення судів попередніх інстанцій, направлено справу на новий розгляд до місцевого суду.

За наслідками нового розгляду адміністративної справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.02.2013 №0002152290. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, перший відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, встановивши відсутність порушень з боку позивача норм податкового законодавства, які стали підставою для прийняття спірного рішення.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що першим відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, за підсумками якої складено акт від 30.01.2013 №279/22-90/32305906 та виявлено, зокрема, порушення пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 462 119,00 грн, в тому числі 26 568,00 грн - за 2011 рік та 435 551,00 грн - за 9 місяців 2012 року.

У зв'язку із наведеним, першим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2013 №0002152290, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток в загальному розмірі на 571 007,00 грн, з них 462 119,00 грн - за основним платежем, 108 888,00 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток пов'язане з висновками контролюючого органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу від позитивного значення курсових різниць на 1 557 448,00 грн; завищення ним задекларованих витрат на 655 072,00 грн в частині собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 9 місяців 2012 року на 17 634,00 грн.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 цієї норми передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід банківських установ, до якого включається (135.4.2), серед іншого, позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу (абз. «ґ»).

Підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 ПК України передбачено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

За визначенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - це нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за №515/4736, затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів».

Відповідно до пункту 4 вказаного Положення курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах, а валютний курс - це установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Таким чином, курсова різниця являє собою різницю між вартістю активів платника в іноземній валюті, виходячи з курсу НБУ на певні дати.

Відповідно до пункту 7 Положення на кожну дату балансу:

а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу;

б) немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату здійснення операції;

в) немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на дату визначення цієї справедливої вартості.

Згідно вимог пункту 8 Положення визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Отже, датою звітного балансу є останній день кварталу, тобто: 31 березня, 30 червня, 30 вересня та 31 грудня.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем подавались до податкового органу декларації з податку на прибуток за І квартал, півріччя та 9 місяців 2012 року.

На час подання згаданих декларацій, їх форма була затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213.

Відповідно до зазначеного наказу, у рядку 03 декларації повинні відображатись «Інші доходи», які формуються на основі додатка ІД до декларації. У додатку ІД «Інші доходи» відображаються всі інші доходи, не пов'язані з основною діяльністю підприємства.

Так, у поданій позивачем декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року в рядку 03.19 «Позитивне значення курсових різниць» додатка ІД відображено показник в сумі 435 956,00 грн; за півріччя 2012 року - в сумі 1 378 556,00 грн, а за 9 місяців 2012 року - в сумі 1 452 164,00грн.

Як убачається із акту податкової перевірки, податковий орган заперечує правильність вказаного відображення позивачем позитивного значення курсових різниць, стверджуючи, що за даними облікових регістрів бухгалтерського обліку останнього (оборотно-сальдова відомість, головна книга, картка рахунків 71, 74), дохід позивача від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей балансу за 1 квартал 2012 року становив 483 676,22 грн, за півріччя 2012 року - 2 835 082,66 грн, а за 9 місяців 2012 року - 2 908 690,96 грн.

Таким чином, податковий орган стверджує, що позивач занизив оподатковуваний дохід в частині інших доходів, а саме: доходів у вигляді позитивного значення курсових різниць за 1 квартал 2012 року - на суму 47 720,22 грн, за півріччя 2012 року - на суму 1 456 526,66 грн, і, відповідно, за 9 місяців 2012 року - на суму 1 456 526,96 грн.

Обговорюючи доводи податкової інспекції, колегія суддів зважає на посилання позивача про те, що сума інших доходів у розмірі 47 720,22 грн за І півріччя 2012 року була відображена позивачем не в рядку 3.19 «Позитивне значення курсових різниць» додатку ІД до податкової декларації з податку на прибуток, а в рядку 03.28 «Інші доходи» цього ж додатку, і не відноситься до курсових різниць. Дані обставини підтверджуються звітною декларацією позивача, висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 30.12.2013 №8861/8862/13-45, а також карткою рахунку:714 за 1 квартал 2012 року.

За таких обставин, висновок контролюючого органу про заниження доходу за І квартал 2012 року на вказану суму не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо заниження показників позитивного значення курсових різниць за півріччя та 9 місяців 2012 року, виявлених в ході податкової перевірки, судом установлено, що такі пов'язані з висновками податкового органу про те, що позивач, на порушення приписів підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», не відобразив у податковій звітності з податку на прибуток за ІІ квартал суму у розмірі 1 408 806,44 грн, яка, на переконання відповідачів, відноситься до монетарної статті балансу платника податків.

За визначенням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», монетарні статті - це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

З аналізу приписів указаного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку випливає, що до доходів платника податків відноситься курсова різниця за монетарними статтями, яка розраховується залежно від курсу Національного банку України станом на дату здійснення господарської операції та на дату балансу.

Судом установлено, що 26 червня 2012 року на розподільчий рахунок позивача надійшли грошові кошти (повернення передплати по контракту з нерезидентом) в сумі 141148,38 євро. Зазначена сума була дебіторською заборгованістю, яка виникла на підставі додаткової угоди від 25 червня 2012 року № 2 до контракту від 15 липня 2011 року № 2-08-7/К, відповідно до якої, сума авансу, який перераховано 29 липня 2011 року та 08 серпня 2011 року, буде переведено в еквівалент євро за крос-курсом Національного банку Білорусь.

Враховуючи, що вказана сума авансу була перерахована нерезиденту у порядку виконання взаємних договірних зобов'язань, до укладення додаткової угоди щодо її повернення, тобто до 25 червня 2012 року, така не відносилась до монетарних статей.

Разом з тим, судом установлено, що при поверненні авансу (платіжне доручення № БН000001498) у розмірі 141148,38 євро (еквівалент 1 408 806,78 грн за курсом НБУ на день повернення) в обліку виникла курсова різниця на дату операції у розмірі 5753,49 грн.

Дане від'ємне значення курсової різниці у розмірі 5753,49 грн проведено по дебету рахунку 945 і кредиту рахунку 312.

26 червня 2012 року позивачем здійснено продаж отриманої суму валюти у розмірі 141148,38 євро; сума реалізації склала 1420964,19 грн.

Таким чином, позивачем отримано дохід від продажу іноземної валюти у розмірі 12 157,41 грн.

Зазначений дохід відображено позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 року за правилами пп. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, якою передбачено особливості оподаткування операцій з продажу іноземної валюти.

Зважаючи на мотиви, з яких судом касаційної інстанції були скасовані рішення судів попередніх інстанції в даній справі, судом з'ясовано, що курс євро зменшувався відносно гривні як у період із 29 липня 2011 року по 26 червня 2012 року, так і у період із 26 по 30 червня 2012 року; операція з продажу валюти у розмірі 141148,38 євро здійснена за три робочі дні до завершення звітного періоду - II кварталу 2012 року.

Зважаючи на з'ясовані обставини, отримання позивачем у наведені проміжки часу доходу від перерахунку курсових різниць було неможливим.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що висновки першого відповідача, викладені в акті податкової перевірки від 30.01.2013 №279/22-90/32305906 про порушення позивачем пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, яке виявилось у заниженні оподатковуваного доходу в частині доходів у вигляді позитивного значення курсових різниць, є необґрунтованими, адже здійснені без урахування обставин продажу позивачем іноземної валюти, а тому сума грошового зобов'язання та нараховані штрафні санкції в цій частині є безпідставними та протиправними.

Обговорюючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо завищення позивачем задекларованих витрат на 655 072,00 грн в частині собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 9 місяців 2012 року на 17 634,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пун6кту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За визначеннями, що містяться у статті 1 вказаного Закон первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Висновок про заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток шляхом завищення витрат, що враховуються при його обчисленні, ґрунтується на твердженні перевіряючих про те, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 у загальній сумі 157 716 499,00 грн, на підставі таких документів, як: договори купівлі-продажу, виписки банку, видаткові накладні, податкові накладні, регістри бухгалтерського та податкового обліку (журнали-ордери, оборотно-сальдові відомості по рах. 63, 68, 30, 31, 90, 92, 93, 94, аналізи по рахунках), встановлено завищення задекларованих показників у рядку 05.1 декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 637 438,00 грн за звітні періоди з 4 кварталу 2011 року по 9 місяців 2012 року.

Обговорюючи такі висновки податкового органу, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У ході розгляду даної справи позивачем надано суду копії первинних документів, які підтверджують показники його звітних декларацій за звітні періоди, що були предметом податкової перевірки, при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками, в тому числі договори, додатки до них, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні.

Зазначені документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а виписані контрагентами податкові накладні - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідачами в ході розгляду справи не висловлено зауважень щодо первинних та інших документів, що надані позивачем, так само як і не надано жодних пояснень з приводу виявленого в ході перевірки завищення витрат, що враховані позивачем при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Натомість, податковий орган лише посилається на викладені в акті перевірки висновки, і жодним чином не доводить правильність цих висновків.

Разом з тим, за підсумками проведеної на вимогу суду судово-економічної експертизи (висновок міститься в матеріалах справи), експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на підставі дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку, дійшли висновку про те, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України в частині завищення витрат нормативно та документально не підтверджується. Більш того, експертами встановлено, що позивачем у податковому обліку, порівняно з бухгалтерським, занижувались фактичні витрати, які могли б бути віднесені на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції в тому, що порушення податкового законодавства, за які позивачу визначено суму грошового зобов'язання спірним податковим-повідомленням-рішенням, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, усупереч вимогам частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довела ані обставин, на яких ґрунтуються її заперечення проти позову, ані правомірності свого рішення.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 22 травня 2015 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

ОСОБА_4