Постанова № 44370903, 19.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року 10 год. 55 хв. Справа № 808/846/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідачів:

1. Головного управління ДФС у Запорізькій області;

2. Приморська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області в особі Приазовського відділення Приморської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області

про: скасування податкового-повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якій позивач просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0444081722, прийняте 12.12.2014 ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі акта перевірки №0031/08/01/22/НОМЕР_2 від 19.11.2014.

В процесі розгляду справи, позивачем уточнено позовну заяву. А саме: долучено у якості відповідача 2 Приморську ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області в особі Приазовського відділення Приморської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області.

У судове засідання представники сторін не прибули. Позивач та представник відповідача 1 надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Позивач зазначив, що на позовних вимогах наполягає. Представник відповідача 1 просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 41 КАС України суд під час розгляду адміністративної справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи викладене, суд вирішив не відкладати розгляд справи та приймати рішення на підставі наявних у ній доказів.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом за результатами проведеної фактичної перевірки, за результатами проведення якої складений акт № 0031/08/01/22/НОМЕР_2 від 19.11.2014, однак, фактична податкова перевірка діяльності позивача 19.11.2014 не проводилася взагалі, а 18.11.2014 вона не була проведена внаслідок не допуску представником позивача та позивачем співробітників відповідача до проведення перевірки. Про це беззаперечно свідчить відеозапис спілкування позивача та її представника зі співробітниками відповідача та не допуску їх до проведення перевірки. Крім того, зазначені обставини можуть підтвердити свідки ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) та чоловік позивачки ОСОБА_4 Оскільки до проведення фактичної перевірки після вручення копії наказу співробітники відповідача допущені позивачем не були, акт за результатами фактичної перевірки відповідно до вимог п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України не складався. Позивач вважає, що нею вимоги податкового законодавства не порушувалися і жодних перевірок її діяльності, які свідчили б про такі порушення, не проводилося. На підставі викладеного просить позов задовольнити, ППР скасувати.

У наданих запереченнях представник податкового органу зазначив, що посадові особи податкового органу діяли під час проведення перевірки в межах закону та своїх повноважень. Податкове повідомлення-рішення прийняте на законних підставах. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

18.11.2014 на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №82 від 13.11.2014 «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку № 89, 90 від 03.11.2014 фахівцями податкового органу проведено перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

Після проведення контрольної розрахункової операції (реалізовано 1 пляшку горілки «Мороша Джерельна» 0,5л за ціною 43,95 грн.), перевіряючі надали для огляду ОСОБА_1 службові посвідчення, направлення на перевірку №89 і №90 від 03.11.2014, вручили копію наказу на перевірку №82 від 03.11.2014.

Зазначений факт підтверджується особистим підписом Позивача в направленнях, зроблений о 19-40 год. 18.11.2014.

Таким чином, фахівців податкової допущено до перевірки, що також підтверджує наявність усіх необхідних документів та їх оформлення без порушень вимог Податкового кодексу України.

В ході проведення фактичної перевірки Позивача було виявлено порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Мінюсті України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення №637) - не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у Книзі обліку розрахункових операцій готівки на загальну суму 5 245, 35 грн. (відсутні записи в розділі 2 Книги РРО про оприбуткування готівки згідно 2-звітів з 01.09.2014 по 17.11.2014). В ході перевірки Позивач не заперечував проти наявних фактів порушень та не надав підтвердження оприбуткування зазначеної суми.

Розглянувши подані документи та матеріали, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок передбачено статтею 80 ПК України. Пунктами 80.1. і 80.2. ст.80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки. Разом з копією наказу, необхідно пред'явити направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид, підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, згідно з абз.5 п.81.1 ст.81 ПК України, є непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених п.81.1 ст.81 ПК України.

Відповідно до п.81.3 ст.81 ПК України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп.20.1.10. п.20.1 ст.20 та пп. 19-1.1.4, 19-1.1.34 п. 19-1.1. ст.19-1 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати такі функції:

- контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;

- забезпечення визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону №265 здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України (стаття 15 Закону №265).

Таким чином, під час проведення фактичної перевірки та при прийнятті відповідних податкових повідомлень-рішень, посадові особи Відповідача діяли в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Пунктом 6 ст. 33 Закону України від 20.05.1999 №679-ХІУ «Про Національний банк України» передбачено, що визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України.

Згідно вимог п.1.2 Положення № 637 під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму їх фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до вимог ч. 3 п.2.6 Положення №637, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Відповідно до статті 2 Закону №265 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пункту 1.2 Положення № 637 книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення також підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2013 № К/800/15107/13 та ухвалою Верховного суду України від 11.12.2012 №21-400а 12.

Отже, дії посадових осіб податкового органу є правомірними та відповідають приписам діючого законодавства, тож позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволені позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України решту суми судового збору, що не була сплачена під час подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький