Ухвала суду № 4436568, 27.07.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

27.07.2009           Справа № 2-27/2219-2007А/5002

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дадінської Т.В.,

суддів           Лядової Т.Р. , Щепанської О.А.                      секретар судового засідання          Зикова А.В. за участю представників сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Джанкойський машинобудівний завод" - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим - не з’явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності,

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим (суддя Воронцова Н.В. ) від 05.03.09 по справі №2-27/2219-2007А/5002

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Джанкойський машинобудівний завод" (вул. Промислова 7, Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

до           Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим (вул. Дзержинського, 30, м. Джанкой, 96100)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду АР Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 05 березня 2009 року у справі № 2-27/2219-2007А позов Відкритого акціонерного товариства «Джанкойський машинобудівельний завод» до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено у повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0004861530/1 від 20 грудня 2006 року скасовано.

Не погодившись з постановою суду, Джанкойська об’єднана державна податкова інспекція в АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АР Крим від 05 березня 2009 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на положення пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях. На думку заявника апеляційної скарги, при наявності у платника податків податкового боргу його погашення відбувається раніше чим погашення податкових зобов’язань, які не є податковим боргом. Заявник апеляційної скарги вказав, що їм в погашення боргу було спрямовано кошти, які позивач сплатив в погашення поточних зобов’язань, при чому ці кошти не перевищували суму податкового боргу платника.

У судове засідання 27 липня 2009 року представники позивача та відповідача не з’явилися. Від представника заявника апеляційної скарги надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим за матеріалами, що є у справі. Представник заявника підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що Джанкойською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим було проведено невиїзну документальну перевірку з питання сплати податку на додану вартість Відкритим акціонерним товариством «Джанкойський машинобудівний завод»за період з 30 травня 2005 року по 26 жовтня 2006 року.

В результаті перевірки було встановлено порушення товариством вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями, що виразилося у несвоєчасної сплаті податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 30 травня 2005 року по 26 жовтня 2006 року на загальну суму 119930,00 грн.

За результатами перевірки складений акт за № 1919/15-2/00231878 від 08 листопада 2006 року, на підставі якого Джанкойською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2006 року № 0004861530/0 про сплату товариством штрафу у розмірі 50% у сумі 59965,03 грн. за затримку на 434 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 119930,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення у відповідності зі статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Джанкойською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004861530/1 від 20 грудня 2006 року про застосування штрафу у сумі 59965,03 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 30 травня 2005 року по 26 жовтня 2006 року позивачем скеровувалися платіжні доручення на сплату податкових зобов’язань з податку на додану вартість. Відповідні платіжні доручення платника податку були прийняті банком до виконання. Дані обставини підтверджуються наявними у справі доказами, Висновком № 2 судово-бухгалтерської експертизи від 17 квітня 2008 року і не спростовуються відповідачем.

Але, Джанкойською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим в погашення наявного податкового боргу було спрямовано кошти, які позивач сплатив у погашення поточних податкових зобов’язань з податку на додану вартість у період з 30 травня 2005 року по 26 жовтня 2006 року. Дані обставини підтверджуються самим відповідачем у обґрунтування апеляційної скарги.

У зв’язку з вказаними діями податкової інспекції у позивача виник податковий борг за поточними податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість за період з 30 травня 2005 року по 26 жовтня 2006 року.

У процесі судово-бухгалтерської експертизи експертом було підтверджено несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість у вказаний період лише у сумі 17066,05 грн. У судової колегії відсутні правові підстави не довіряти висновкам експерта. Суд першої інстанції правильно надав оцінку висновку експерта та сопоставив цей висновок з первинними документами обліку, що стосуються сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а саме – наявними у справі платіжними дорученнями та податковими деклараціями.

Не надав судової колегії доказів невідповідності висновку судово-бухгалтерської експертизи і відповідач.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судова колегія визнає помилковими посилання податкової інспекції на положення підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»про те, що якщо платник податків має податковий борг перед бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу проходить у порядку черговості його виникнення, а у випадку одночасного його виникнення – у рівної пропорції. Такі посилання зроблені податковою інспекцією у зв’язку з тим, що сплачені податкові зобов’язання з податку з власників транспортних засобів у сумі 14806 грн. були зараховані податковою інспекцією на погашення іншого податкового боргу позивача, ніж тих податкових зобов’язань, що визначені у платіжних дорученнях.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ із змінами та доповненнями Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/767, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку3 погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов’язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

Таким чином, суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення засновано на нормах матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду АР Крим від 05 березня 2009 року у справі № 2-27/2219-2007А (№ 2-27/2219-2007А/5002) залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 серпня 2009 р.

Головуючий суддя                                        Т.В. Дадінська

Судді                                         Т.Р.Лядова                               О.А.Щепанська