Ухвала суду № 4436598, 13.08.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

13.08.2009           Справа № 2-а-3220/09/7/0170

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дадінської Т.В.,

суддів           Ілюхіної Г.П. , Щепанської О.А.                      секретар судового засідання          Ковінська Т.Г. за участю представників сторін:

представник позивача Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет"- Журавльова Тамара Вікторівна довіреність № 05 від 09.01.09 ; представник відповідача Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя - Никольська Ксенія Борисівна довіреність № 3635/10 від 27.04.09 ; представник відповідача Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя - Мішуткін Михайло Вікторович довіреність № 403/10/10 від 22.01.08 ; представник третьої особи Інкерманської міської Ради - Кулагін Олексій Олександрович довіреність № 555 від 12.08.08 ; прокурор Прокуратури АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 26.05.09 по справі №2-а-3220/09/7/0170 за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" (вул. Суворовський спуск 5, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000) до           Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул. 7 Листопада, 3,Севастополь,99042) 3-ті особи: Інкерманська міська Рада (вул. Шовкопляса, 37,м.Інкерман,99703)

За участю Прокуратури АР Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, 95000)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 26 травня 2009 року у справі № 2-а-3220/09/7/0170 позов Закритого акціонерного товариства «Кримвтормет»до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя за участю третьої особи –Інкерманської міської Ради та Прокурора АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0001641503/323 від 15 грудня 2008 року, яким Закритому акціонерному товариству «Кримвтормет»нараховане податкове зобов’язання на загальну суму 1859596,32 грн., з яких 1239730,88 грн. сума основного платежу з орендної плати за землю та 619865,44 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 травня 2009 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги вважає, що прийнята постанова не відповідає вимогам статті 7 закону України «Про плату за землю»та статті 21 Закону України «Про оренду землі». Заявник апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Заявник апеляційної скарги посилається на пункт 4.3 договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 17 листопада 2004 року № 89/04, що укладений ЗАТ «Кримвтормет»з Інкерманською міською Радою і відповідно до якого розрахунок величини річної орендної плати щорічно корегується відповідно до пункту 4.5 цього договору. Всупереч вимогам пункту 4.5 договору оренди землі розрахунок розміру орендної плати за 2006-2008 роки ЗАТ «Кримвтормет»здійснило без урахування нової нормативної грошової оцінки землі, що введена у дію з 01 січня 2006 року. Заявник апеляційної скарги посилається на не дослідження судом першої інстанції висновків експерта та залишення поза увагою постанову Верховної Ради Української РСР від 26 лютого 2009 року та лист Верховної Ради України від 29 липня 2002 року № 06-2/11-510 щодо поширення повноважень Севастопольської міської ради на м. Інкерман.

У судових засіданнях представники заявника апеляційної скарги підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Представники також посилалися на судову практику з аналогічних справ та на роз’яснення Державної податкової адміністрації України з питання сплати орендної плати за землю у разі зміні нормативної грошової оцінки землі.

Представник позивача у судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права та на підставі з’ясування усіх обставин справи, що мають суттєве значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи просив прийняти судове рішення у відповідності з вимогами діючого законодавства України.

Прокурор у судове засідання не з’явився. Причина неявки суду не відома. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні представників сторін, третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2008 року Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0001641503/323 про визначення Закритому акціонерному товариству «Кримвтормет» податкового зобов’язання з орендної плати за землю у сумі 1859596,32 грн., у тому числі 1239730,88 грн. –з основного платежу та 619865,44 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення ЗАТ «Кримвтормет» податкових зобов’язань з орендної плати за землю у розмірі 1859596,32 грн. сталися висновки акту невиїзної документальної перевірки Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя ЗАТ «Кримвтормет»від 03 грудня 2008 року № 138/271/15-335/00190638 з питання правильності розрахування, повноти та своєчасності внесення у бюджет узгоджених податкових зобов’язань з орендної плати за землю за період з 01 січня 2006 року –10 місяців 2008 року про заниження розміру орендної плати за земельну ділянку за 2006-2007 роки та 10 місяців 2008 року у загальній сумі 1239730,88 грн.

Заниження орендної плати встановлено податковою інспекцією за договором оренди земельної ділянки загальною площею 8,0538 га, що розташована по Сімферопольському шосе, 4 у м. Інкерман у зв’язку з введенням у дію з 01 січня 2006 року рішення Севастопольської міської Ради № 4046 від 19 жовтня 2005 року про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Севастополя у адміністративних границях міста.

З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2004 року між Закритим акціонерним товариством «Кримвтормет»та Інкерманською міською Радою був укладений договір оренди земельної ділянки № 89/04 загальною площею 8,0538 га, у тому числі під капітальними будівлями –1,16455 га, інша земля –6,88925 га, що розташована за адресою: Сімферопольське шосе –4, м. Інкерман, для обслуговування Севастопольського виробничого відділення ЗАТ «Кримвтормет»з заготовки та переробки металічного лому. Строк дії договору –50 років.

Вказаний договір був зареєстрований Севастопольським міським управлінням земельних ресурсів 08 грудня 2004 року під № 11 в Книзі реєстрації договорів оренди землі (номенклатурний № 4-1-01).

Відповідно до пункту 4 договору від 17 листопада 2004 року річна орендна плата за користування земельної ділянки встановлена у розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки й величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою розраховується за формулою 13700929,00 х 4,5% = 616541,81 грн.

Відповідно до пункту 2.3 договору 13700929,00 грн. – нормативна грошова оцінка земельної ділянки.

Рішенням Севастопольської міської Ради ХХІУ скликання ХІХ сесії від 19 жовтня 2005 року № 4046 з 01 січня 2006 року введено нову нормативну грошову оцінку земель Севастополя в адміністративних межах міста.

На думку податкової інспекції, згідно до вищевказаного рішення Севастопольської міської Ради, річна орендна плата за землю за договором оренди від 17 листопада 2004 року площею 80538,00 га повинна бути розрахована ЗАТ «Кримвтормет» самостійно, виходячи з нормативу грошової оцінки землі 23824420 грн.

Судова колегія не згодна з вказаними висновками податкової інспекції у зв’язку з наступним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»визначено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 21 вказаного Закону, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до закону України «Про плату за землю»).

Згідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності – договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 19 Закону України «Про плату за землю» визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Таким чином, як Закон України «Про оренду землі»та і Закон України «Про плату за землю» встановлюють, що розмір орендної плати за землю встановлюється сторонами відповідно до умов договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування правомірності донарахування податкових зобов’язань ЗАТ «Кримвтормет» з орендної плати за земельну ділянку виходячи з розміру нової нормативної грошової оцінки землі, Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя посилається на підпункт 4.3 пункту 4 договору оренди від 17 листопада 2004 року № 89/04, згідно до якого приведений розрахунок величини річної орендної плати щорічно коректується у відповідності з пунктом 4.5 вказаного договору.

Але, відповідно до пункту 4.5 договору, величина річної орендної плати підлягає щорічному перерахунку у строк до лютого поточного року у залежності від щорічно індексуемої грошової оцінки земельної ділянки.

Тобто, мова у пункту 4.5 договору йдеться про щорічний перерахунок орендної плати у зв’язку з щорічною індексацію грошової оцінки землі, а не про перерахунок орендної плати у зв’язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки землі.

При таких обставинах справи, посилання податковою інспекцією на підпункт 4.5 пункту 4 договору оренди землі від 17 листопада 2004 року визнається судовою колегією помилковими.

Відповідно до підпункту 4.6 пункту 4 договору передбачено щорічний перегляд розміру орендної плати у разі збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, але такий перегляд розміру орендної плати повинен бути здійснений у відповідності з положеннями пункту 13 договору, яким визначено, що зміни умов даного договору здійснюється у письмовій формі по взаємному погодженню сторін а у разі не досягнення угоди про зміну умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Договором оренди земельної ділянки від 17 листопада 2004 року не передбачено одностороння зміна умов договору. Не передбачена така зміна і діючим законодавством України щодо надання земельної ділянки у оренду.

Зміна розміру орендної плати є безумовно зміною умов договору, тому така зміна може бути здійснено лише за взаємним погодженням сторін по договору, а саме – ЗАТ «Кримвтормет»та Інкерманською міською Радою.

Але, матеріали справи свідчать про те, що а ні Інкерманська міська Рада а ні ЗАТ «Кримвтормет» не ініціювали внесення змін до умов договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2004 року щодо річного розміру орендної плати.

При таких обставинах справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що орендна плата за землю, незважаючи на віднесення її до обов’язкових загальнодержавних податків і зборів (стаття 14 Закону України «Про систему оподаткування»), має іншу правову природу ніж інші податки та збори, розмір та порядок сплати яких встановлюється нормативними актами, тому її збільшення органами державної податкової служби всупереч умовам договору є втручанням державних органів в діяльність органу місцевого самоврядування, тому що визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, є функціями тільки органів місцевого самоврядування та не можуть здійснюватися іншим способом ніж угодою сторін та внесенням змін у договір оренди земельної ділянки.

Судова колегія визнає помилковими посилання відповідача на висновок № 40 від 15 квітня 2009 року судово-економічної експертизи за матеріалами кримінальної справи № 495005, тому що питання щодо правомірності збільшення податковою інспекцією річного розміру орендної плати при визначенні податкового зобов’язання з орендної плати за землю за договором від 17 листопада 2004 року за період з 01 січня 2006 року – 10 місяців 2008 року є правовим питанням і не потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносно застосування Рішення Севастопольської міської ради ХХІV скликання ХІХ сесії від 19 жовтня 2005 року №4046 , яким з 01 січня 2006 року введено нормативну грошову оцінку земель Севастополя в адміністративних межах міста, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що воно не підлягає застосуванню для встановлення нормативної грошової оцінки земель на території м. Інкерман з наступних підстав.

Рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради від 08 лютого 1977 року №3/93 (а.с.112-113) затверджені межі міста Білокам’янська.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 26 лютого 1991 року №787-ХІІ місто Біл’окамянськ Севастопольської міської Ради перейменоване на місто Інкерман.

Відповідно до положень частини 1 статті 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Враховуючи зазначені вище акти у м. Інкерман є встановлені межі (а.с.114-116) і він є визначеною адміністративною – територіальною одиницею держави.

21 травня 1997 року прийнятий Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, який набрав чинності 14 червня 1997 року (Урядовий кур’єр №107-108 від 14.06.1997р.) та є спеціальним законом стосовно організації та діяльності органів місцевого самоврядування і його положення повинні застосовуватися та є обов’язковими на території України з 14 червня 1997 року Що визначено у пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Вказаний Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Одним з принципів місцевого самоврядування, встановлених статтею 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, є правова організаційна та матеріально – фінансова самостійність в межах повноважень, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до положень статті 1 вказаного Закону, представницьким органом місцевого самоврядування є виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Згідно до частин 1, 3, 5, 6 статті 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Відповідно до пунктів 35, 36 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Частиною1 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в України” встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності в тому числі на землю.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до Закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами комунальної власності (частина 5 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження ( частина 1 статті 71 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Відповідно до абзацу 1 частини 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські, районні в містах, районні, обласні ради після набрання чинності цим Законом здійснюють повноваження, передбачені Конституцією України і цим Законом.

Частиною 1 статті 15 Закону України “Про оцінку земель” встановлено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 23 вказаного Закону встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

З аналізу викладених норм законів випливає, що рішення щодо встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які знаходяться в межах міста, можуть приймати лише органи місцевого самоврядування (ради), повноваження яких розповсюджуються на територію міста.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження та встановлення нормативів грошової оцінки земельних ділянок на території м. Інкерман належать органу місцевого самоврядування цього міста, тобто Інкерманській міській раді, а ні Севастопольській міської Раді.

Доводи відповідача щодо відсутності таких повноважень у третій особи у зв’язку з невизначеністю меж міста Інкерман суд до уваги не приймає, оскільки це спростовується рішенням виконкому Севастопольської міської Ради від 08 лютого 1977 року №3/93 (а.с.141-144) та витягом з технічної документації Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів, відповідно до яких земельна ділянка, що надана позивачу в оренду знаходиться в межах м. Інкерман, а ні м. Севастополь.

Твердження відповідача про те, що м. Інкерман входить в межі м. Севастополь та це підтверджується грошовою оцінкою земель м. Севастополь, виконаного Державним інститутом проектування міст “Гіпроград”(а.с.123), суд першої інстанції правильно не приймав до уваги у зв’язку з наступним.

Відповідно до положень статті 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” районні та обласні ради це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Частиною 2 статті 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Вказані норми свідчать, що адміністративно – територіальний устрій України не передбачає входження до складу районів в містах інших міст, а також входження до складу міст інших міст.

Це також не відповідає положенням частини 1 статті 133 Конституції України, згідно з якою систему адміністративно – територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Таким чином, з аналізу вказаних норм випливає, що повноваження районної ради в місті або міськради не можуть розповсюджуватися на територію іншого міста.          

Районні ради, про які йдеться в статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” це ради, повноваження яких розповсюджується на територію, на якій можуть бути розташовані декілька сіл, селищ, міст, а не райради у містах.

При таких обставинах та відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що рішення Севастопольської міськради не можуть розповсюджуватися та бути обов’язковими для застосування Інкерманською міською Радою та на території м. Інкерман або бути підставою для їх застосування іншими органами в м. Інкерман.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Згідно до частини 2 статті 140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Таким чином, враховуючи, що на цей час законами України не встановлені особливості місцевого самоврядування в м. Севастополі, на територію м. Інкерман не можуть розповсюджуватися рішення Севастопольської міськради, в тому числі щодо встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, оскільки територія м. Інкерман не є територією м. Севастополя.

Відповідно до пунктів 34, 35 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до повноважень органів місцевого самоврядування (ради) віднесені повноваження в галузі земельних відносин, в які, згідно з діючим законодавством, входить розпорядження землями комунальної власності, затвердження відповідно до закону ставок земельних податків, визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками, встановлення та зміна цільового призначення земель (стаття 20 Земельного кодексу України), вилучення земельних ділянок, передача їх в державну власність та інше.

При цьому, законами України не визначено, що частина повноважень (у даному випадку щодо встановлення норм грошової оцінки земельної ділянки) може належати іншим органам місцевого самоврядування, повноваження яких на територію відповідної громади не розповсюджуються.

Матеріли справи свідчать, що земельна ділянка, надана позивачу в оренду, знаходиться на території м. Інкерман і повноваження щодо розпорядження нею та встановлення нормативної грошової оцінки є невід’ємними складовими частинами повноважень в галузі земельних відносин, наданих Інкерманській міськраді Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” (пункт 34 статті 26) та іншими нормативними актами України.

Таким чином, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги листи Міністерства фінансів України від 28 листопада 2003 року вих. №31-03220-3-28/6424 (а.с.138) та Верховної Ради України від 29 липня 2002 року вих. № 06-2/11-510 (а.с.139), щодо поширення повноважень Севастопольської міської Ради на м. Інкерман оскільки це суперечить вимогам закону.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до положень частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З положень пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Оскільки у позовній заяві позивач просив лише скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення –рішення, то суд першої інстанції правильно, для повного захисту прав та інтересів позивача, вийшов за межі позовних вимог та, поряд із скасуванням податкового повідомлення - рішення, визнав його протиправним.

Таким чином, суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено на підставі норм матеріального та процесуального права тому підстави для його скасування відсутні.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 травня 2009 року у справі № 2-а-3220/09/7/0170 залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 серпня 2009 р.

Головуючий суддя                                        Т.В. Дадінська

Судді                                         Г.П.Ілюхіна                               О.А.Щепанська