Постанова № 4436562, 10.08.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10.08.2009           Справа № 2-а-4258/08/4/0170

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дадінської Т.В.,

суддів           Лядової Т.Р. , Щепанської О.А. секретар судового засідання          Ковінська Т.Г.                               за участю представників сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Радгосп "Весна"- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим - не з’явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Радгосп "Весна" на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 03.03.09 у справі № 2-а-4258/08/4

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Радгосп "Весна" (вул. Паркова, 1, Кісточківка, Нижньогірський район, Автономна Республіка Крим, 97150)

до           Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим (вул. Шкільна 16, Нижньогірський, Автономна Республіка Крим, 97100)

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 03 березня 2009 року у справі № 2-а-4258/08/4 (№ 2-а-4258/08/4/0170) у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Радгосп «Весна» до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2004 року № 0002622301/0 було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Відкрите акціонерне товариство «Радгосп «Весна» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03 березня 2009 року, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам процесуального права. Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції неправильно було відмовлено у задоволенні позову з причини пропуску строку звернення до суду, визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Заявник апеляційної скарги посилається на пункт 7 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, статті 103, 155 вказаного Кодексу а також Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що справа була у провадженні Господарського суду АР Крим до 11 вересня 2008 року а неправомірність податкового повідомлення-рішення відповідача було повністю доведено у процесі розгляду справи.

У доповненнях до апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03 березня 2009 року заявник апеляційної скарги посилається на те, що строк звернення до суду з адміністративним позовом ВАТ «Радгосп «Весна» не пропущений. При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на положення статті 223 Господарського кодексу України та статтю 265 Цивільного кодексу України. Заявник апеляційної скарги вважає, що податкова інспекція безпідставно дійшла до висновку про порушення позивачем вимог підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Нижньогірському районі АР Крим вказала, що позивач був обізнаний про існування спірного податкового повідомлення-рішення станом на 05 листопада 2004 року, що свідчить, на думку відповідача, про пропущення позивачем річного строку звернення до суду. Відповідач просив розглянути справу без участі його представника.

У письмових запереченнях на доповнення до апеляційної скарги ВАТ «Радгосп «Весна»відповідач зазначив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, позивачем було допущено порушення вимог підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пропущений річний строк звернення до суду. Відповідач просив розглянути справу без участі представника відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26 жовтня 2004 року Державною податковою інспекцією у Нижньогірському районі АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0002622301/0 про визначення Відкритому акціонерному товариству «Радгосп «Весна» податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 148887,66 грн.

Підставою для визначення податкового зобов’язання позивачу за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 148887,66 грн. сталися висновки акту планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства «Радгосп «Весна»за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року від 22 жовтня 2004 року за № 399/23-01/00413096 про порушення позивачем вимог пунктів 8.1, 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виразилося у реалізації активів товариства не за кошти без письмового узгодження з Державною податковою інспекцією у Нижньогірському районі АР Крим.

З вказаного акту перевірки вбачається, що порушення вимог Закону України № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року було встановлено по факту реалізації продукції не за кошти на суму 49427,08 грн. та видачі заробітної плати не за кошти на суму 99460,58 грн.

З матеріалів ( а.с. 50 ) вбачається, що видача заробітної плати на загальну суму 99460,58 грн. не за кошти мало місце з 01 січня 2003 року по 01 липня 2003 року. При цьому, заробітна плата була надана молоком, свининою живою вагою, яблуками, пшеницею, свеклою столовою, соломою, силосом, мукою маслом рослинним та іншим.

Що стосується факту реалізації продукції не за кошти на суму 49427,08 грн., то акт перевірки не містить інформації щодо обставин скоєння правопорушення, а саме – у акті перевірки не вказано у якому конкретно періоді мало місце реалізація продукції не за кошти, не зазначено за якими угодами і з якими покупцями це сталося, не вказано яким чином було здійснено розрахунки за реалізовану продукцію на суму 49427,08 грн., не зазначено яку саму продукцію було реалізовано (п. 2.9 акту перевірки, а.с. 45-46).

З довідки про реалізацію продукції по бартеру за 2003 рік по ВАТ «Радгосп «Весна»(а.с. 115) вбачається, що реалізація продукції на суму 40958,23 грн. мала місце у січні 2003 року на суму 23679,70 грн., у лютому 2003 року –на суму 12928,05 грн., у березні 2003 –на суму 778,28 грн., у квітні 2003 року –на суму 2848,38 грн., у травні 2003 року –на суму 278,45 грн., у червні 2003 року – на суму 194,37 грн.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що на суму 49427,08 грн. мало місце не бартерні операції, а операції по заліку зустрічних однорідних грошових зобов’язань з ЗАТ «Механізація будівництва», ТОВ «Кримзерноторг», ТОВ «Камелія», МПП «Сонк».

Відповідно до пункту «а»підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницької діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти і за цінами, що не є меншими за звичайні.

Таким чином, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними у випадках відчуження готової продукції, товарів і товарних запасів за кошти.

Відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

З матеріалів справи вбачається, що з 19 жовтня 2001 року до 01 серпня 2003 року активи позивача знаходилися у податковій заставі, що зазначено у акті перевірки та не спростовується позивачем по суті.

Але, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що під час здійснення заліку зустрічних однорідних грошових зобов’язань між позивачем та вищевказаними суб’єктами господарювання, у позивача не виникло зобов’язання по отриманню попередньої згоди з податковим органом на здійснення такого заліку, тому що позивач припинив грошові зобов’язання за договорами з іншими контрагентами, які передбачали відчуження готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг і оплату за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні. Припинення зобов’язання за договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не може розглядатися як окрема цивільно-правова угода, вчинення якої потребує узгодження в порядку, встановленому підпунктом 8.6.5 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що видача заробітної плати натуроплатою не являється відчуженням активів у результаті господарської діяльності позивача у розумінні пункту «а» підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року. Виплата заробітної плати є першочерговою у порівнянні з погашенням податкових платежів та погашення податкових боргів та не є видом підприємницької діяльності і не може кваліфікуватися у якості бартерної операції у разі її виплати у вигляді натуроплати.

Таким чином, порушення прав позивача повністю знайшло своє підтвердження матеріалами справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України щодо пропущення позивачем без поважних причин строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду у зв’язку з наступним.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористувався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач наполягав на застосування судом строків, передбачених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України та застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду (а.с. 193).

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі АР Крим від 26 жовтня 2004 року за № 0002622301/0 було оскаржено позивачем в порядку адміністративного оскарження, передбаченого підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у Державну податкову інспекцію у Нижньогірському районі АР Крим а потім –до Державної податкової адміністрації в АР Крим. За результатами розгляд скарг про перегляд податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2004 року №0002622301/0 було відмовлено у задоволенні скарг позивача та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2004 року № 0002622301/1.

Рішення про результати розгляду повторної скарги було прийнято Державною податковою адміністрацією в АР Крим 25 січня 2005 року.

Тому відповідно до положень частини 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строки звернення до адміністративного суду слід розраховувати з дня, коли позивач дізнався про рішення ДПА в АР Крим від 25 січня 2005 року № 131/10/25-007. Такою датою є 28 січня 2005 року, про що свідчить відмітка позивача на вказаному рішенні – вх. № 1 від 28 січня 2005 року.

Відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Строки давності та їх застосування передбачені статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та становлять 1095 днів.

Таким чином, з урахуванням приписів частин 1, 2 та 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду з адміністративним позовом про скасування рішення податкового органу про призначення податкових зобов'язань платнику податків складає не рік, а 1095 днів (3 роки).

Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності 01 вересня 2005 року, але позивач звернувся з позовом про визнання недійним податкового повідомлення - рішення від 26 жовтня 2004 року № 0002622301/0 до Господарського суду АР Крим у січні 2005 року, про що свідчить ухвала Господарського суду АР Крим про прийняття позову до розгляду від 07 лютого 2005 року у справі № 2-23/4630-2005 (а.с. 54). Розгляд справи здійснювався у порядку Господарського процесуального кодексу України з 07 лютого 2005 року по 30 серпня 2007 року, коли було прийнято Вищим Господарським судом України постанову про скасування судових рішень по справі № 2-23/4630-2005 та направлення справи до Господарського суду АР Крим на новий розгляд у порядку адміністративного судочинства.

З 01 січня 2004 року набрали чинності новий Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Відповідно до частини 1 статті 223 Господарського кодексу України при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочений строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, на час звернення позивача у січні 2005 року з позовом до Господарського суду АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі АР Крим від 26 жовтня 2004 року діяли правила щодо позовної давності, визначені Цивільним кодексом України.

Правила переривання перебігу позовної давності, встановлені частиною 2 статті 264 Цивільного кодексу України, є загальними щодо переривання перебігу строку позовної давності у зв’язку з пред’явленням позову.

При таких обставинах справи, судова колегія вважає, що з дати прийняття Господарським судом АР Крим ухвали від 07 лютого 2005 року у справі № 2-23/4630-2005 та до дати прийняття ухвали Господарським судом АР Крим від 04 жовтня 2007 року у справі № 2-16/13213.1-2007А (а.с. 8) перебіг позовної давності щодо оскарження податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі АР Крим від 26 жовтня 2004 року № 0002622301/0 був перерваний.

Тому, судова колегія розраховує строки звернення з адміністративним позовом до суду саме з 04 жовтня 2007 року.

Відповідно до частини 3 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Таким чином, після залишення позову без розгляду Господарським судом АР Крим у справі № 2-16/13213.1-2007А (ухвала від 09 червня 2008 року), позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі АР Крим від 26 жовтня 2004 року № 0002622301/0 у межах строку звернення до суду –а саме у межах 1095 днів.

При таких обставинах справи, судова колегія вважає, що позовні вимоги ВАТ «Радгосп «Весна» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу ІУ цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, що за результатам розгляду скарг позивача про перегляд прийнятого повідомлення-рішення від 26 жовтня 2004 року № 0002622301/0 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2004 року № 0002622301/1 про визначення позивачу податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціям у тому ж самому розміру 148887,66 грн. та з цих самих підстав, судова колегія з метою повного захисту прав позивача виходить за межі позовних вимог ВАТ «Радгосп «Весна» та визнає протиправним та скасовує також податкове повідомлення-рішення ДПІ у Нижньогірському районі АР Крим від 15 листопада 2004 року № 0002622301/1.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Радгосп «Весна» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03 березня 2009 року у справі № 2-а-4258/08/4 (№ 2-а-4258/08/4/0170) скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі АР Крим від 26 жовтня 2004 року № 0002622301/0 та від 15 листопада 2004 року № 0002622301/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Радгосп «Весна» судові витрати у сумі 5,10 грн.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з моменту проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 серпня 2009 р.

Головуючий суддя                                        Т.В. Дадінська

Судді                                         Т.Р.Лядова                               О.А.Щепанська