Ухвала суду № 4436528, 27.07.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

27.07.2009           Справа № 2-19/2430-08А/5002

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дадінської Т.В.,

суддів           Лядової Т.Р. , Щепанської О.А.                      секретар судового засідання          Зикова А.В. за участю представників сторін:

представник позивача, Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" - не з’явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим - не з’явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим (суддя ) від 25.11.08 по справі №2-19/2430-08А/5002

за позовом           Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" (вул. Години 2 в, Керч, Автономна Республіка Крим,98303)

до           Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40, Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду АР Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 25 листопада 2008 року у справі № 2-19/2430-2008А позов Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі № 0044521702/3 від 18 лютого 2008 року про накладення штрафу на Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» у розмірі 3641,98 грн. скасовано.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АР Крим від 25 листопада 2008 року та прийняти нове рішення, яким у позові Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» відмовити.

Апеляційна скарга мотивована положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що узгоджене податкове зобов’язання повинно бути сплачено платником податків у встановлені строки. Якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу проходить у порядку черговості його виникнення, а у випадку одночасного його виникнення –у рівної пропорції.

У судове засідання 27 липня 2009 року представник заявника апеляційної скарги не з’явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим. Апеляційна скарга податковою інспекцією підтримана.

У судове засідання 27 липня 2009 року представник позивача не з’явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Господарським судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2008 року Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0044521702/3 про сплату Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»штрафу у сумі 3641,98 грн. з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з вказаного податку у сумі 7283,94 грн. Розмір штрафу був розрахований виходячи з 50% з суми узгодженого податкового зобов’язання 7283,94 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2008 року № 0044521702/3 сталися висновки акту невиїзної документальної перевірки Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»з питання своєчасності сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів від 27 серпня 2007 року № 1403/17-2/19195199 про те, що платник податку порушуючи статтю 5 Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податкове зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів згідно з розрахунком від 25 лютого 2005 року № 2750 по терміну сплати до 15 квітня 2005 року сума узгодженого податкового зобов’язання у розмірі 2434,53 грн. була погашена 20 липня 2007 року з затримкою на 827 днів; по терміну сплати до 15 липня 2005 року сума узгодженого податкового зобов’язання у розмірі 4849,41 грн. була погашена 20 липня 2007 року з затримкою на 736 днів; по терміну сплати до 15 жовтня 2005 року сума узгодженого податкового зобов’язання у розмірі 2786,61 грн. була погашена 20 липня 2007 року з затримкою на 644 дні.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Розрахунком сум податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин та механізмів від 25 лютого 2005 року позивачем визначено податкове зобов’язання з податку у 2005 році на загальну суму 13123 грн.

Уточненим розрахунком від 18 травня 2005 року позивач узгодив сплату податку за 2-4 квартал 2005 року в сумі 4849,44 грн. щоквартально. Загальна сума податку з урахуванням уточненого розрахунку, яка підлягає сплаті складає 17829 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач у 2005 році перерахував на сплату податку з власників транспортних засобів суму 14806 грн., про що свідчать платіжні доручення № 360 від 16 березня 2005 року на суму 3000 грн., № 537 від 24 березня 2005 року на суму 5000 грн., № 617 від 11 квітня 2005 року на суму 5000 грн. та № 1162 від 07 жовтня 2005 року на суму 1806 грн.

У зазначених платіжних дорученнях вказано призначення платежу – податок на транспорт за відповідний період.

Таким чином, доказами по справі підтверджуються доводи позивача про те, що податкові зобов’язання по сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів сплачені своєчасно.

Судова колегія визнає помилковими посилання податкової інспекції на положення підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»про те, що якщо платник податків має податковий борг перед бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу проходить у порядку черговості його виникнення, а у випадку одночасного його виникнення – у рівної пропорції. Такі посилання зроблені податковою інспекцією у зв’язку з тим, що сплачені податкові зобов’язання з податку з власників транспортних засобів у сумі 14806 грн. були зараховані податковою інспекцією на погашення іншого податкового боргу позивача, ніж тих податкових зобов’язань, що визначені у платіжних дорученнях.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ із змінами та доповненнями Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/767, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов’язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

Таким чином, суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення засновано на нормах матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду АР Крим від 25 листопада 2008 року у справі № 2-19/2430-08А (№ 2-19/2430-08А/5002) залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 серпня 2009 р.

Головуючий суддя                                        Т.В. Дадінська

Судді                                         Т.Р.Лядова                               О.А.Щепанська