Рішення № 44359961, 05.12.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8673/13 Справа № 2/412/542/12 Головуючий у 1 й інстанції - Башмаков Є.А. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Красвітної Т.П., Міхеєвої В.Ю.

при секретарі - Завідоновій К.Д.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2012 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрпромбетон" про стягнення боргу за рамковою угодою та укладання на підставі договорів,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року ПАТ «ПроКредит Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за Рамковою угодою № 362 від 27 лютого 2008 року, в якому просили стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 175694,20 грн. 30 коп., та судові витрати.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2012 року позов ПАТ «ПроКредит Банк» задоволенно та ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість в сумі 156194,20 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн.. та інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 лютого 2008 року між банком та ТОВ «Завод Укрпромбетон» було укладено Рамкову Угоду №362, відповідно до якої Банк надав позичальнику кошти у гривні, доларах США, ЄВРО, на підставі договорів про надання траншу, які є невід'ємною частиною цієї Угоди та сума заборгованості по даній Угоді на дату надання траншу не повинна перевищувати 150000 доларів США, а також цією Рамковою угодою передбачалося, що умови та порядок надання кредиту, порядок та строки повернення кредиту, дострокове повернення кредиту, штрафні санкції, права та обов'язки сторін та інші умови встановлюються договорами про надання траншу (а.с. 9 т.1).

Відповідно до договору про надання траншу №12.138628362 від 27 лютого 2008 року, укладеного між Банком та ТОВ «Завод Укрпромбетон», останньому було надано кредит в сумі 90 000 доларів США на строк 36 місяців зі сплатою 17% річних, за користування кредитом, шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника (а.с. 13 т.1).

Також згідно договору про надання траншу №12.15527/362 від 13 серпня 2008 року, укладеного між тими самими сторонами, банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 10000 доларів США на строк 36 місяці зі сплатою 16% річних, за користування кредитом, шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника, (а.с. 17 т.1). а 03 вересня 2008 року між банком та ТОВ «Завод Укрпромбетон» було укладено договір про надання траншу №12.15849/362, згідно якого отсанній отримав грошові кошти в кредит в сумі 15000 доларів США на строк 36 місяці зі сплатою 16% річних, за користування кредитом (а.с. 21 т.1).

Крім того відповідно до договору про надання траншу №1501.21986/362 від 27 листопада 2009 року, укладеного між Банком та ТОВ «Завод Укрпромбетон», останьому було надано грошові кошти в сумі 211716,7 грн. на строк 12 місяців зі сплатою 28% річних, за користування кредитом , шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника (а.с. 25 т.1).

Також судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Рамковою угодою №362 від 27 лютого 2008 року, між Банком та ОСОБА_3, було укладено договір поруки №362-ДП1 від 27 лютого 2008року, а також договори поруки були укладені між банком та ОСОБА_4 № 362 -ДП 3 від 27 лютого 2008 року, та між ОСОБА_2 № 7041 - ДП1 від 27 листопада 2009 року, відповідно до яких поручителі зобов'язалися відповідати перед Кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів, за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачений у вищевказному кредитному договорі (а.с.28, 30, 32 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі належним чином не виконують умови кредитних угод, своєчасно не вносилися суми на погашення заборгованості по вказаним договорам, а в подальшому взагалі ухилилися від оплати та повного погашення заборгованості за вищевказаними договорами, у зв'язку з чим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В, було вчинено виконавчі написи від 02 червня 2010 року про зернення стягнення на майно поручителів. Проте цій виконавчі написи виконані не були (а.с. 34-38 т.1)

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із умовами зазначеного договору сплата основної суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами, сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, протягом дії договору до виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Зобов'язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому ст.533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб., а згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши вказані обставини обгрунтовано визнав, що відповідачі належним чином не виконали умови кредитних договорів, навіть після закінчення строку їх дії не погасили заборгованість, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону.

Разом з цим рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2008 року між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також 27 листопада 2009 року і ОСОБА_2 були укладені окремі договори поруки за умовами яких ці особи кожен окремо зобов'язалися солідарно відповідати перед позивачем за виконання ТОВ «Завод Укрпромбетон» своїх обов'язків за Рамковою угодою, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій (а.с. 28-33 Т.1).

Оскільки кожний з відповідачів, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, кожен окремо поручився за виконання зобов'язань за вищезазначеним договором ТОВ «Завод Укрпромбетон» перед ПАТ «ПроКредит Банк», вони не можуть солідарно нести відповідальність за цими зобов'язаннями.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції не врахував, що ст. 88 ЦПК України передбачено розподіл судових витрат з кожного із відповідачів, в частині задоволення позовних вимог, помилково ухваливши рішення про стягнення їх в солідарному порядку.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задовленню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 88, 209, 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Укрпромбетон» про стягнення боргу за рамковою угодою та укладання на підставі договорів задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 (.(ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за Рамковою угодою №362 від 27 лютого 2008 року та укладеними відповідно до цієї Рамкової угоди: договору про надання траншу №12.13862/362 від 27 лютого 2008 року, договору про надання траншу №12.15527/362 від 13 серпня 2008 року, договору про надання траншу №12.15849/362 від 09 вересня 2008 року та договору про надання траншу №1501.21986/362 від 27 листопада 2009 року 156194 грн. 20 коп. та судовий збір в сумі 566 грн. 66коп.

Стягнути із ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за Рамковою угодою №362 від 27 лютого 2008 року та укладеними відповідно до цієї Рамкової угоди: договору про надання траншу №12.13862/362 від 27 лютого 2008 року, договору про надання траншу №12.15527/362 від 13 серпня 2008 року, договору про надання траншу №12.15849/362 від 09 вересня 2008 року та договору про надання траншу №1501.21986/362 від 27 листопада 2009 року 156194 грн. 20 коп. та судовий збір в сумі 566 грн. 66коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за Рамковою угодою №362 від 27 лютого 2008 року та укладеними відповідно до цієї Рамкової угоди: договору про надання траншу №12.13862/362 від 27 лютого 2008 року, договору про надання траншу №12.15527/362 від 13 серпня 2008 року, договору про надання траншу №12.15849/362 від 09 вересня 2008 року та договору про надання траншу №1501.21986/362 від 27 листопада 2009 року 156194 грн. 20 коп. та судовий збір в сумі 566 грн. 66коп.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді