Рішення № 44353123, 26.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1018/8290/12 Головуючий у І інстанції Кравченко М.В.Провадження № 22-ц/780/2116/15 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 22 26.05.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.

суддів: Іванової І.В., Мережко М.В.,

при секретарі: Микитенко Д.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційний технологій» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційний технологій» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У грудні 2012 року ПАТ «Лізинг інформаційних технологій» звернулося з вищенаведеним позовом, який обґрунтовував тим, що 07 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Лізинг інформаційних технологій», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 був укладений договір про надання в оренду обладнання на умовах фінансового лізингу. Для забезпечення виконання умов договору було укладено договір поруки з іншими відповідачами - ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Отримавши обладнання, ОСОБА_2 була зобов'язана сплачувати орендні платежі, але в порушення умов укладеного договору свої зобов'язання виконувала неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 11 901 грн. 51 коп. У зв'язку з чим позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідачів солідарно на його користь вказану суму заборгованості.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» заборгованість за невиконання зобов'язань в розмірі 7 287 грн. 67 коп. в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач в своїй апеляційній скарзі просив його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Судове рішення вищезазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за невиконання зобов'язань за договором солідарно з усіх відповідачів по справі та зменшуючи розмір заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що поданий позивачем взаємний договір поруки не містить істотних умов передбачених законодавством, зокрема відсутні дані про поручителів, їхні права та обов'язки, зокрема не встановлено нарахування індексації з врахуванням долару США до української національної валюти - гривні, тому місцевий суд дійшов до висновку, що з розрахунку заборгованості слід виключити суми, нараховані з урахуванням змін курсу долара США.

Вказані висновки не узгоджуються із вимогами закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 грудня 2007 року ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір № 07120706 про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaselT, згідно якого зобов'язувався надати відповідачу обладнання, а останній, взяв на себе обов'язок передбачений п.3.1. та п. 5.4.2. договору, сплачувати платежі згідно з Пакетом LeaselT та договором в строк до 20 числа поточного місяця, що підтверджується копією договору.

07 грудня 2007 року відповідач ОСОБА_2 подав ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» заявку на отримання обладнання, інших товарів та послуг №20083135, а саме монітору TFT Samsung SyncMaster 206BW, двох системних блоків, акустичної системи, вебкамери на загальну суму 5492 грн., що підтверджується копією заявки.

18 грудня 2007 року відповідач ОСОБА_2 отримала від ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» обладнання визначене у його заявці від 07 грудня 2007 року, що підтверджується копією накладної.

Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 було укладено договір взаємної поруки в Групі LeaseІT Invite від 16 січня 2008 року з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, де кожен із учасників групи виступає поручителем перед оператором LeaseІТ за виконання зобов'язання іншими учасниками групи.

Відповідно до пакету LeaselT, який є невід'ємною частиною договору, вид договору визначено, як фінансовий лізинг.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, а згідно статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, таким чином між сторонами повинен бути укладений договір поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2008 року укладено договір взаємної поруки в Групі LeaseІT Invite. Згідно даного договору кожен із відповідачів взяв на себе зобов'язання бути поручителем перед оператором LeaseІТ за договорами, укладеними відповідачами в системі LeaseІT.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що договір взаємної поруки укладено в письмовій формі, він містить власноручні підписи всіх відповідачів, в ньому зазначено предмет, дату укладення та обсяг поручительства (повний).

Отже, висновки суду про відсутність правових підстав для солідарного стягнення заборгованості не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач на умовах договору взяв на себе обов'язок, передбачений п.3.1. та п. 5.4.2. договору, сплачувати платежі згідно з Пакетом LeaseІT та договором в строк до 20 числа поточного місяця.

Не виконання стороною умов договору тягне за собою відповідальність визначену п. 14.2. правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseIT, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.12 Правил у випадку суттєвих змін встановленого Національним банком України курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, Оператор LeaseIT залишає за собою право в односторонньому порядку відповідно збільшити платіж, про що повідомляється Клієнту в рахунку на оплату чергового платежу.

Відповідно до ст. ст. 526, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно розрахунку грошових нарахувань та надходжень від 13.12.2012 року, заборгованість відповідача за договором складає 11 901,51 грн. та відповідає умовам договору. Відповідачі не надали доказів на спростування зазначеної суми заборгованості та проти позову з цих підстав не заперечували. В результаті розрахунку заборгованість становить 11901,51 грн. з яких - 2 317,40 грн. компенсації вартості наданого обладнання (5492,00 - 3174,60); 4970,26 грн. фінансова комісія; та 4613,84 грн. індексація (3924,40 + 672,56 + 16,88).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є обґрунтованою.

За наведених обставин, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по суті позовних вимог.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат, оскільки ст. 88 ЦПК України не передбачено солідарне стягнення судових витрат, а тому суму судових витрат необхідно розподілити між відповідачами, стягнувши з кожного в сумі 68 грн. 82 коп. ((229,41+114.71):5) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» - задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 адреса проживання: АДРЕСА_5;Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, ОСОБА_3; адреса проживання: 04215, АДРЕСА_1; Ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, ОСОБА_4 адреса проживання: 08703, АДРЕСА_2; Ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, ОСОБА_5 адреса проживання:03110, АДРЕСА_3; Ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 та ОСОБА_6 адреса проживання: 08703, АДРЕСА_4; Ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» адреса реєстрації: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 28; р/р26008037217801 в АТ "УКРСИББАНК", м. Харків, МФ0351005, Код ЄДРПОУ 33149830) суму заборгованості за невиконання договірних зобов'язань. з яких -2 317,40 грн. компенсації вартості наданого обладнання; 4 970,26 грн. фінансова комісія та 4 613,84 грн. індексація, а всього у розмірі 11 901,51 грн. (Одинадцять тисяч дев'ятсот одна гривня 51 копійка)..

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» суму судових витрат у розмірі 68,82 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: