Ухвала суду № 44344093, 21.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/121/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Вербицької Н.В.судді -Коваля М.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ЕКСПО-СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року №0000111501,

встановила:

Позивач - ТОВ «УКР-ЕКСПО-СЕРВІС» звернувся до суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року №0000111501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушення позивачем строків подання податкової звітності не спростовує відомостей, зазначених у цій податкової звітності, а тому позивач має право на включення сум, сплачених постачальнику ТОВ «ТБК «Локомотив» до податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2014 року, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року позов було задоволено. Було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області від 12.01.2015 року №0000111501.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неявкою сторін до судового засідання та з урахуванням положення п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що 19 грудня 2014 року відповідачем було проведено перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ «УКР-ЕКСПО-СЕРВІС» за жовтень 2014 року, за результатами якої було складено акт № 3296/14-04-15-01-14/39037902.

На підставі вказаного акту перевірки 12січня 2015 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000111501, яким позивачу було визначене грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 880256,22 гривень, з яких 586837,48 гривень - донараховано податку та 293418,74 гривень - штрафних санкцій.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про необґрунтоване включення податкових накладних № 74 від 14.10.2014 року на суму ПДВ 13257,28 гривень, № 72 від 06.10.2014 року на суму ПДВ 13385,57 гривень, № 71 від 02.10.2014 року на суму ПДВ 13428,34 гривень, № 73 від 09.10.2014 року на суму ПДВ 13944,64 гривень, № 79 від 21.10.2014 року на суму ПДВ 18143,70 гривень, № 78 від 17.10.2014 року на суму ПДВ 23996,22 гривень, № 81 від 28.10.2014 року на суму ПДВ 24856,10 гривень, № №82 від 28.10.2014 року на суму ПДВ 24856,10 гривень, № 80 від 22.10.2014 року на суму ПДВ25958,93 гривень, № 76 від 14.10.2014 року на суму ПДВ 18057,70 гривень, №77 від 15.10.2014 року на суму ПДВ 12107,00 гривень, №83 від 28.10.2014 року на суму ПДВ 21540,55 гривень, № 85 від 28.10.2014 року на суму ПДВ 31540,55 гривень, № 68 від 02.10.2014 року на суму ПДВ 20000,00 гривень та № 146 від 15.10.2014 року на суму ПДВ 109653,00 гривень за рахунок операції з ТОВ «ТБК «Локомотив», не підтверджених зареєстрованими податковими накладними, в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2014 року між позивачем та ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Локомотив» було укладено договір поставки паливо-мастильних матеріалів № ДП-2/09-2014 та договір купівлі-продажу № ДК/36/09-2014 (а.с. 38-40, 65-67).

Відповідно до умов цих договорів ТОВ «ТБК «Локомотив» протягом жовтня 2014 року поставляв позивачу паливо-мастильні матеріали (дизельне паливо) та продавав будівельні матеріали на підставі видаткових накладних № 71 від 02.10.14 на суму 80570,04 гривень, № 72 від 06.10.2014 року на суму 80313,44 гривень, № 73 від 09.10.2014 року на суму 83667,86 гривень, №74 від 14.10.2014 року на суму 79543,67 гривень, №77 від 15.10.2014 року на суму 72641,98 гривень, №78 від 17.10.2014 року на суму 143977,33 гривень, №79 від 21.10.2014 року на суму 108862,20 гривень, №80 від 22.10.2014 року на суму 155753,58 гривень, № 81 від 28.10.2014 року на суму 149136,62 гривень, №82 від 28.10.2014 року на суму 149136,62 гривень, №83 від 28.10.2014 року на суму 189243,31 гривень, № 85 від 28.10.2014 року на суму 189243,31 гривень(а.с. 41-64), № 68 від 02.10.2014 року на суму 1200000,00 гривень, № 76 від 14.10.2014 року на суму 108346,19 гривень, № 146 від 15.10.2014 року на суму 657918,00 гривень (а.с. 68-75), а позивач сплатив йому ці кошти.

На підтвердження цього, ТОВ «ТБК «Локомотив» виписало податкові накладні на кожну поставку: № 74 від 14.10.2014 року, № 72 від 06.10.2014 року, № 71 від 02.10.2014 року, № 73 від 09.10.2014 року, № 79 від 21.10.2014 року, № 78 від 17.10.2014 року, № 81 від 28.10.2014 року, № №82 від 28.10.2014 року, № 80 від 22.10.2014 року, № 76 від 14.10.2014 року, №77 від 15.10.2014 року, №83 від 28.10.2014 року, № 85 від 28.10.2014 року, № 68 від 02.10.2014 року та № 146 від 15.10.2014 року. Однак протягом п'ятнадцяти днів, наступних за датою складання вказаних податкових накладних не зареєструвало їх (накладні) в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з неприйняттям їх до реєстрації, та надало їх позивачу, оформленими в порушення вимог абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Згідно із п. 203.1 ст.203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналіз абз. 9 п.201.10 ст. 201 ПК України свідчить, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю товару на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, проте абзацом 11 цього пункту встановлено виключення з цього правила, відповідно до якого таке право у покупця товару виникає у випадку подачі останнім до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника.

Згідно пп. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

У відповідності до абз. 11 п. 201.10 ст.201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що 20 листопада 2014 року позивачем подано в електронній формі до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний місяць жовтень 2014 року, в якій відображено податковий кредит в сумі 586837,48 гривень (а.с. 14-17), розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за жовтень 2014 року (а.с. 18-20), реєстр виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року (а.с. 24-33), а також заяву (додаток 8) про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), в якій було заявлено про порушення з боку постачальника ТОВ «ТБК «Локомотив» порядку реєстрації в Єдиному реєстрі наведених вище податкових накладних (а.с. 21-22). Всі податкові документи прийняті контролюючим органом, що підтверджується отриманою електронною квитанцією № 2 від 20.11.2014 року (а.с. 23).

Отже, податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2014 року та додаток № 8 до декларації з ПДВ позивачем було подано до ДПІ в електронному вигляді, що зробило неможливим дотримання позивачем вимог частини 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України про подачу у вказані вище строки заяви (додаток 8 до декларації) разом з копіями первинних документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

В свою чергу, на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення у відповідача були всі передбачені законодавством документи, отримані від позивача, а саме: вчасно подана податкова декларація з додатком №8, подані в електронній формі, а також копії первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту отримання послуг позивачем від свого контрагента, до яких, як вбачається з доводів відповідача та апеляційної скарги, будь-яких заперечень у податкового органу не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що позивачем після отримання податкових накладних від свого контрагента було вчинено усі необхідні дії, передбачені чинним законодавством, тобто до податкової декларації по ПДВ за жовтень 2014 року, зокрема, подано додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» та відповідно надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту отримання послуг від свого контрагента, що спростовує висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту в жовтень 2014 року сум податку на додану вартість за податковими накладними не зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ЕКСПО-СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року №0000111501- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Н.В. ВербицькаСуддя:/підпис/М.П. Коваль