Рішення № 44341654, 20.05.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.15р. Справа № 904/3346/15за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар", м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 174 367 грн. 98 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Тимофєєва Т.Л. - представник, дов. від 15.07.2014р.;

від відповідача: не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 174 367 грн. 98 коп., що складає 120 000 грн. 00 коп. - заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов Договору поставки від 10.09.2014р. №1009Р1, 15 448 грн. 77 коп. - пені, 1 092 грн. 33 коп. - річних та 26 826 грн. 88 коп. - інфляційних нарахувань.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, його представник у судове засідання не з'явився, у клопотанні (вх. №3116/15 від 19.05.2015р.), яке надійшло засобами електронного зв'язку, просить перенести розгляд справи у зв'язку із перебуванням юрисконсульта у відпустці.

Приймаючи до уваги, що:

- відповідно до пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору;

- суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору; до того ж суд не обмежує кола осіб, які можуть бути представниками у суді;

- відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи;

- в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку;

- обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі „Смирнова проти України").

- тому суд доходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Оригінали документів, оглянуті у судовому засіданні відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2014р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Кантар", як постачальником, та відповідачем - Товариством з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів", як покупцем, було укладено Договір поставки №1009Р1 (надалі - Договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця цукор - надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити товар, у строки і на умовах, передбачених у даному договорі, у кількості, вказаній у заявці покупця.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поставки ціна на товар, кількість визначається за домовленістю сторін на кожну поставку товару окремо і фіксується у фінансових документах.

У пункті 1.8 Договору поставки сторони узгодили, що кількість товару, вартість вказується у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору і має силу специфікації до даного договору, складеної постачальником на підставі заявки покупця.

Як вбачається на виконання умов Договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар - цукор-пісок на суму 220 000 грн. 00 коп., що підтверджується накладною від 03.01.2015р. №1.

Відповідно до пункту 4.3 Договору поставки покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок постачальника протягом 1-го банківського дня з дати поставки товару, якщо інше не визначено сторонами додатково; датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач повинен був оплатити поставлений товар на суму 220 000 грн. 00 коп. до 05.01.2015р. (включно).

Як вбачається відповідачем до звернення позивача з позовом до суду було частково погашено заборгованість у сумі 100 000 грн. 00 коп. (15.01.2015р. - 30 000 грн. 00 коп. та 16.01.2015р. - 70 000 грн. 00 коп.), що підтверджується випискою від 15.05.2015р. з особового рахунку позивача.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 120 000 грн. 00 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 7.3 Договору поставки сторони передбачили, що у випадку прострочки оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки, а також у випадку прострочки оплати більше 5-ти банківських днів покупець додатково сплачує штраф постачальнику у розмірі 5% від суми невиконаного зобов'язання.

Таким чином, після перерахунку пеня становить 15 203 грн. 29 коп. (з 06.01.2015р. по 13.04.2015р.), а штраф згідно розрахунку - 11 000 грн. 00 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, підлягають частковому задоволенню.

Отже, згідно розрахунку інфляційні нарахування становлять 26 826 грн. 88 коп. (лютий - квітень 2015р.), а річні після перерахунку - 1 066 грн. 03 коп. (з 06.01.2015р. по 13.04.2015р.).

При перерахунку пені, річних та розрахунку інфляційних нарахувань та визначення періоду інфляції судом враховано, що:

- відповідно до пункту 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені;

- згідно з пунктом 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі розподіляються між сторонами пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" (51914, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Романківська, 1; ідентифікаційний код 00377532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" (04655, м. Київ, вул. Верхній Вал 72; ідентифікаційний код 37393431) 120 000 грн. 00 коп. - заборгованості, 15 203 грн. 29 коп. - пені, 11 000 грн. 00 коп. - штрафу, 26 826 грн. 88 коп. - інфляційних нарахувань, 1 066 грн. 03 коп. - річних та 2 431 грн. 92 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

"22" травня 2015р.