Рішення № 44334196, 21.05.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1805/9041/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко А. П.Номер провадження 22-ц/788/1062/15 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Попруги С. В. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 листопада 2012 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа: Перша Сумська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з даним позовом, посилаючись на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька ОСОБА_6 вони за заповітом успадкували належне йому майно, однак не можуть оформити прийняття спадщини на житловий будинок разом з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1, так як вказане нерухоме майно не було введено в експлуатацію за життя батька, тому, відповідно, на нього не видавалось свідоцтво про право власності.

Враховуючи зазначене, вони просили визнати за ними право власності в порядку спадкування за заповітом по 1/2 частці за кожним на житловий будинок під літ. «А-1» площею 47,6 кв.м разом з надвірними господарськими та побутовими будівлями, а саме: сіни «а» площею 20,9 кв.м, тамбур «а1» площею 5,3 кв.м, літня кухня «Б» площею 26,2 кв.м, тамбур «б» площею 4,7 кв.м, погріб «п/г» площею 5,2 кв.м, вбиральня «В» площею 1,4 кв.м, сарай «Г» площею 4,8 кв.м, навіс «Д» площею 1,7 кв.м, навіс «К» площею 1,5 кв.м, сарай «Б» площею 15,0 кв.м, прибудова «а2» площею 2,5 кв.м, гараж «Л» площею 50,18 кв.м, прибудова «б» площею 2,2 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19 листопада 2012 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині позовних вимог щодо визнання права власності на прибудову «а2» площею 2,5 кв.м, гараж «Л» площею 50,18 кв.м та прибудову «б» площею 2,2 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19 листопада 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності по 1/2 частині за кожним на житловий будинок разом з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку «А-1» площею 47,6 кв.м, сіней «а» площею 20,9 кв.м, тамбуру «а1» площею 5,3 кв.м, літньої кухні «Б» площею 26,2 кв.м, тамбуру «б» площею 4,7 кв.м, погребу «п/г» площею 5,2 кв.м, вбиральні «В» площею 1,4 кв.м, сараю «Г» площею 4,8 кв.м, навісу «Д» площею 1,7 кв.м, навісу «К» площею 1,5 кв.м, сараю «Б» площею 15,0 кв.м, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Вказане рішення суду ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі у даній справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права та обов'язки, оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі вона, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи, та їх недоведеність, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, тому вважає за необхідне рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково, а саме: визнати за ними право власності по 1/4 частині за кожним на житловий будинок разом з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку «А-1» площею 47,6 кв.м, сіней «а» площею 20,9 кв.м, тамбуру «а1» площею 5,3 кв.м, літньої кухні «Б» площею 26,2 кв.м, тамбуру «б» площею 4,7 кв.м, погребу «п/г» площею 5,2 кв.м, вбиральні «В» площею 1,4 кв.м, сараю «Г» площею 4,8 кв.м, навісу «К» площею 1,5 кв.м, окрім навісу «Д» площею 1,7 кв.м, на який, на її думку, позивачі мають право власності по 1/2 частині за кожним в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6.

За собою ж ОСОБА_3 просить визнати право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку разом з господарськими будівлями та спорудами, як на майно, що належить до спільної сумісної власності подружжя, оскільки було збудовано за час перебування її у шлюбі з ОСОБА_6, за виключенням навісу «Д» площею 1,7 кв.м, який був побудований після того, як вона розірвала шлюб з чоловіком.

Крім того, ОСОБА_3 вважає, що у задоволенні вимоги позивачів про визнання за ними права власності на 1/2 частину за кожним на сарай «Б» площею 15,0 кв.м необхідно відмовити, так як такої споруди взагалі не існує.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на неврахування судом вказаних обставин, що має істотне значення для правильного вирішення заявленого у позові питання, зазначаючи, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 вона продовжує і надалі проживати у спірному будинку.

Також в апеляційній скарзі заявниця стверджує, що спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилась лише щодо його 1/2 частки у спірному житловому будинку, виходячи з рівності часток у праві спільної сумісної власності колишнього подружжя, тому частки позивачів в порядку спадкування за заповітом на вказане нерухоме майно мають становити по 1/4 частині кожному, окрім права власності на навіс «Д».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, як особи, яка не брала участі у справі, але вважає, що оскарженим рішенням порушені її права та обов'язки, ОСОБА_7 - про задоволення апеляційної скарги та представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_8 - про залишення вказаного рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28 квітня 1970 року представником техбюро виконкому Сумської міської ради депутатів трудящих згідно рішення виконкому Сумської міської ради депутатів трудящих від 16 квітня 1970 року за № 279 здійснено відвід земельної ділянки в натурі під індивідуальне будівництво по АДРЕСА_1, загальною площею 540 кв.м, а також вказано місце розташування будинку на даній ділянці. Вказана земельна ділянка разом із закріпленими на ній геодезичними знаками передана у користування забудовника ОСОБА_6, який був присутнім при відводі, про що був складений відповідний акт (а.с.6).

З технічного паспорта на жилий будинок по АДРЕСА_1 станом на 24 травня 1979 року вбачається, що житловий будинок складається з жилого будинку «А-І», галереї (сіней) «а», «а1», а також надвірних господарських будівель: сараю (літньої кухні) «Б», прибудови «б», погребу «п/г», вбиральні «В» та сараю «Г», все 1970 року будівництва (а.с.8-12).

В той же час, в технічному паспорті на цей жилий будинок станом на 17 травня 2011 року зазначено, що він складається з жилого будинку «А-І», площею 47,6 кв.м, сіней «а» площею 20,9 кв.м, тамбуру «а1» площею 5,3 кв.м, а також надвірних господарських будівель: літньої кухні «Б» площею 26,2 кв.м, тамбуру «б» площею 4,7 кв.м, погребу «п/г» площею 5,2 кв.м, вбиральні «В» площею 1,4 кв.м, сараю «Г» площею 4,8 кв.м, навісу «Д» площею 1,7 кв.м, навісу «К» площею 1,5 кв.м, а також як самочинно збудовані будівлі вказані: прибудова «а2», гараж «Л» та прибудова «б» (а.с.19-23).

На підставі рішення Сумської міської ради від 22 лютого 2006 року за № 1619-МР на ім'я ОСОБА_6 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0589 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 (а.с.13).

Відповідно до нотаріально посвідченого заповіту від 01 квітня 2009 року ОСОБА_6 заповів усе своє майно, яке на день смерті буде йому належати, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все, на що він за законом мав право, дітям - позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в рівних частках кожному (а.с.14-15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер і після його смерті відкрилась спадщина, яку прийняли позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідно до поданих ними 24 грудня 2010 року заяв до Першої Сумської державної нотаріальної контори (а.с.16, 57, 58).

06 березня 2012 року позивачам були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_6, в яких йдеться про отримання ними спадщини, що складається з приватизованої земельної ділянки загальною площею 0,0589 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1, а також грошових вкладів (а.с.66, 67).

Оскільки за життя ОСОБА_6 не було зареєстровано право власності на спірний будинок, тому рішенням КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» від 08 листопада 2011 року позивачу ОСОБА_4 було відмовлено у реєстрації права власності на це нерухоме майно за померлим батьком та у видачі витягу з реєстру прав власності на цей житловий будинок, з посиланням на невідповідність поданих документів вимогам закону, так як відсутні документи про введення будинку в експлуатацію, та припиненням цивільної правоздатності фізичної особи - ОСОБА_6 внаслідок його смерті (а.с.24).

Уже після прийняття спадщини після смерті батька позивачі оформили документи про готовність спірного жилого будинку разом з господарськими будівлями і спорудами, а саме: житлового будинку «А-1», сіней «а», тамбуру «а1», літньої кухні «Б», тамбуру «б1», погребу «п/г», вбиральні «В», сараю «Г», навісу «Д», навісу «К», сараю «Б» до експлуатації, з визнанням закінченого будівництвом цього об'єкту, про що свідчить відповідна декларація, яка зареєстрована інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області (а.с.25-27).

Задовольняючи позов про визнання за ОСОБА_4 та ОСОБА_6 права власності на спірний будинок разом з господарськими будівлями і спорудами по 1/2 частині за кожним в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 за життя набув право власності на вказане нерухоме майно і склав заповіт про успадкування всього належного йому майна синами, позивачами по справі, хоча і не встиг оформити відповідні документи щодо права власності на це майно, тому визнав за позивачами право спільної власності на будинок та господарські споруди по 1/2 частині за кожним з посиланням на те, що для отримання ними спадщини на вказане майно необхідно отримати свідоцтво про право власності на нього.

Однак, в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З аналізу вказаної норми закону вбачається, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

Як передбачено п.п.4, 7 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селиш міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.

Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Примітка. Різні службові будівлі та споруди (сараї, літні кухні та ін.) не можна реєструвати окремо від жилого будинку.

Реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1.

Зокрема, такими правовстановлюючими документами відповідно до п.14 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, доданого до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, були нотаріально посвідчені договори про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку та затверджений виконкомом місцевої Ради акт про прийняття будинку в експлуатацію.

Також, як було визначено п.п.10, 13 вказаної Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, при відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій інструкції (додаток N 1), зацікавлена юридична або фізична особа (установа, підприємство, організація, громадянин, колгоспний двір) подає до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва про це.

Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення.

Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, органи комунального господарства, а де їх немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою.

З доданих до апеляційної скарги письмових документів вбачається, що 20 травня 1970 року між виконкомом Сумської міської ради і ОСОБА_6 був складений і нотаріально посвідчений договір про надання останньому у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності по АДРЕСА_1 площею 540 кв.м, а саме: для будівництва одноповерхового будинку, жилою площею 29,70 кв.м, сараю та забору (а.с.104-105).

Пунктом 4 цього договору було передбачено, що до зведення будинку забудовник повинен приступити не пізніше одного року з дня підписання договору та проводити будівельні роботи з таким розрахунком, щоб все будівництво було закінчено протягом 3-х років, тобто до 20 травня 1973 року.

Вказаний правовстановлюючий документ підтверджує належність ОСОБА_6 на праві власності жилого будинку разом з господарськими будівлями і вказане право було зареєстровано, про що свідчить відповідний штамп органу БТІ на договорі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 за життя набув право власності на спірне нерухоме майно у вигляді жилого будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1, що окрім нотаріально посвідченого договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на право особистої власності підтверджується також і копіями технічних паспортів на цей будинок, які в сукупності вказують на те, що цей будинок разом з господарськими спорудами був побудований та експлуатувався.

В той же час, висновок суду першої інстанції про те, що спірне нерухоме майно належало на праві власності лише спадкодавцю ОСОБА_6 не ґрунтується на вимогах закону, так як спростовується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.22 КпШС УРСР (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Як передбачено ч.1 ст.28 КпШС УРСР (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 12 листопада 2014 року вбачається, що особа, яка подала апеляційну скаргу, тобто ОСОБА_3, з 27 червня 1964 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, шлюб між якими було розірвано 10 грудня 1987 року, про що зазначено у копії свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.103, 113).

Згідно паспортних даних ОСОБА_3 вона зареєстрована у спірному житловому будинку по АДРЕСА_1 з 18 листопада 1974 року і по даний час (а.с.114).

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що спірне нерухоме майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 було набуто подружжям ОСОБА_6 і ОСОБА_3 за час їх шлюбу, тому належить їм на праві спільної сумісної власності у рівних частках кожному, тобто по 1/2 частині.

Таким чином, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 відкрилась спадщина саме на його частку у спільній сумісній власності у вигляді 1/2 частини житлового будинку разом з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1, а не на весь житловий будинок, як про це помилково вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Виходячи із зазначеного, позивачі прийняли спадщину у вигляді 1/2 частини вказаного житлового будинку разом з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1, тому за ними необхідно визнати право власності по 1/4 частині за кожним на вказане спірне нерухоме майно, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині визначення за позивачами розміру часток у праві власності є помилковим.

Однак, беручи до уваги доводи апеляційної скарги про те, що навіс «Д» площею 1,7 кв.м був побудований спадкодавцем після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_3, тому, на думку колегії суддів, не може вважатись спільним сумісним майном подружжя, отже, має належати позивачам на праві власності по 1/2 частині за кожним в порядку спадкування за заповітом.

Також заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 і про те, що необґрунтованим є визнання за позивачами права власності у рівних частинах на сарай «Б» площею 15,0 кв.м, оскільки будівля з такою площею взагалі відсутня, що підтверджується даними технічних паспортів на житловий будинок по АДРЕСА_1 як від 24 липня 1979 року, так і від 17 травня 2011 року (а.с.8-12, 19-23), у зв'язку з чим вказівку про це у рішенні суду від 19 листопада 2012 року необхідно виключити.

Що стосується вимог апеляційної скарги про визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину спірного нерухомого майна у вигляді спільної сумісної власності колишнього подружжя, то до неї колегія суддів ставиться критично, враховуючи, що з вказаною позовною вимогою вона до суду не зверталась і така вимога не була предметом розгляду у суді першої інстанції.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з неповним з'ясуванням обставин справи, його висновки не ґрунтуються на вимогах закону, тому таке рішення необхідно скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314 ч.2, 316 колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 листопада 2012 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності по 1/4 частині за кожним на житловий будинок разом з господарськими будівлями і спорудами, що складається з житлового будинку «А-1» площею забудови 47,6 кв.м, сіней «а» площею забудови 20,9 кв.м, тамбуру «а1» площею забудови 5,3 кв.м, літньої кухні «Б» площею забудови 26,2 кв.м, тамбуру «б» площею забудови 4,7 кв.м, погребу «п/г» площею забудови 5,2 кв.м, вбиральні «В» площею забудови 1,4 кв.м, сараю «Г» площею забудови 4,8 кв.м, навісу «К» площею забудови 1,5 кв.м, а щодо навісу «Д» площею забудови 1,7 кв.м - по 1/2 частині за кожним, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька ОСОБА_6.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -