Ухвала суду № 44334197, 19.05.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №584/1079/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Данік Я. І.Номер провадження 22-ц/788/790/15 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 46

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 13 лютого 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про позбавлення права користування житловим приміщенням та скасування реєстрації,

за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про визнання об'єктом права спільної сумісної власності нерухомого майна, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про позбавлення права користування житловим приміщенням та скасування реєстрації. Свої вимоги обгрунтовують тим, що вони є співвласниками, по 1/3 частці кожен, житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1, право власності на який вони набули як спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_11 за рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 10 квітня 2014 року. При реєстрації права власності позивачам стало відомо, що в цьому будинку зареєстровані відповідачі. Оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у будинку ніколи не проживали, не користуються ним, ніякого належного їм майна у цьому будинку не мають, позивачі просять визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

02 грудня 2014 року ОСОБА_6 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та про визнання об'єктом права спільної сумісної власності нерухомого майна, який обґрунтовує тим, що з 1992 року вона та ОСОБА_11 стали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство, а у 2005 році за спільні кошти вони разом із ОСОБА_11 купили житловий будинок по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим ОСОБА_6 просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_11 та визнати об'єктом права спільної сумісної власності її та ОСОБА_3 житловий будинок по АДРЕСА_1.

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області суду від 13 лютого 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про позбавлення права користування житловим приміщенням та скасування реєстрації.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про визнання об'єктом права спільної сумісної власності нерухоме майно, задоволено.

Встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 65,0 кв.м, житловою площею 48,4 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в дольовому порядку по 81 грн. 20 коп. повернення сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять рішення Путивльського районного суду Сумської області від 13 лютого 2015 року скасувати та постановити нове, яким первісний позов задовольнити та визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про визнання об'єктом права спільної сумісної власності нерухомого майна - відмовити. В доводах апеляційної скарги посилаються на те, що судом при ухваленні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно досліджені та з'ясовані обставини справи. Зазначають, що спільно однією сім'єю в розумінні ст. 3 СК України ОСОБА_11 та ОСОБА_6 не проживали. ОСОБА_11 придбав будинок особисто для себе, щоб в подільшому він залишився його дітям та за кошти, отримані ним від вихідної допомоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх адвоката Осипенка М.М., що також представляє інтереси ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу, ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_13, які заперечують протии апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_11, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, до якого входить житловий будинок садибного типу, загальною площею 65,0 кв.м., житловою площею 48,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1. Спадщину в установленному порядку прийняли ОСОБА_3 - мати ОСОБА_11, та його діти - ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 10 квітня 2014 року визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом по 1/3 частки кожному зазначеного житлового будинку. Проте, вказане рішення не набрало законної сили, так як оскаржено ОСОБА_6 в апеляційному порядку.

Також судом першої інстанції встановлено, що з 1992 року ОСОБА_11 став проживати з ОСОБА_6 у її квартирі разом з двома її неповнолітніми дітьми. ОСОБА_11 та ОСОБА_6 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, тобто проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Під час спільного проживання з ОСОБА_6, 29 листопада 2005 року ОСОБА_11 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу придбав спірний житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.58, 59).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу і під час спільного проживання був придбаний спірний житловий будинок по АДРЕСА_1, тобто на вказане майно поширюється режим, встановлений ст. 74 СК України та зазначений будинок є спільною сумісною власністю померлого ОСОБА_11 та ОСОБА_6

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо чоловік та жінка проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, майно, набуте за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України, якою регулюються відносини спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Судом першої інстанції встановлено, що після смерті чоловіка ОСОБА_6, з 1992 року вона та ОСОБА_11 проживали однією сім'єю в належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_2. Разом з ними проживали двоє неповнолітніх синів ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_14, на яких вона згідно довідки управління ПФУ України в Путивльському районі Сумської області отримувала пенсію по втраті годувальника, до досягнення дітьми повноліття (а. с. 123).

Під час проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 (29 листопада 2005 року) ОСОБА_11 придбав будинок що знаходиться по АДРЕСА_1. Разом вони відремонтували будинок та використовували його для ведення спільного господарства - садили та обробляли город на присадибній ділянці.

Вказану обставину підтвердили допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 Крім того вона підтверджується ксерокопією паспорта померлого ОСОБА_11 згідно відмітки в якому він до дня своєї смерті був зареєстрований в належній ОСОБА_6 квартирі АДРЕСА_2 (а. с. 62); будинковою книгою на будинок по АДРЕСА_1 згідно якої ОСОБА_6 та її син ОСОБА_7 зареєструвались в будинку після його придбання ОСОБА_11 (а. с. 60-61); довідкою Путивльської центральної районної лікарні від 05.02.2015 року згідно якої ОСОБА_11 знаходився на стаціонарному лікуванні з 18.09.2012 року по день смерті 21.10.2012 року та під час лікування біля нього постійно знаходилась ОСОБА_6 (а. с. 122); копією рішення Путивльського районного суду Сумської області від 07 квітня 1995 року в справі за позовом ОСОБА_21 до ОСОБА_11 про розірвання шлюбу, яким встановлено, що у ОСОБА_11 є нова родина в якій він проживає, в зв'язку з чим він припинив сімейні відносини з ОСОБА_21 (а. с. 222-223). Згідно копії актового запису, розірвання шлюбу між ОСОБА_21 та ОСОБА_11 зареєстровано в органах РАЦСу 19.02.1997 року (а. с. 227).

Враховуючи наявність наведених доказів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що на спірний будинок поширюються правила ст. 74 СК України та він є спільною сумісною власністю ОСОБА_11 та ОСОБА_6

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_6 спільно однією сім'є в розумінні ст. 3 СК України не проживали, так як зазначені докази, які підтверджують вказану обставину ними не спростовані. Те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доглядали за хворим ОСОБА_11 та здійснили його поховання, за наявності інших вищезазначених доказів, не спростовує факт проживання померлого ОСОБА_11 з ОСОБА_6 однією сім'єю на час придбання спірного майна. Крім того згідно даних управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Сумській області, на час придбання будинку, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 не перебували в будь-якому іншому шлюбі. Розірвання шлюбу ОСОБА_11 з першою дружиною, як зазначалося вище, зареєстровано 19.02.1997 року, та більше він ні з ким в зареєстрованому шлюбі не перебував, а ОСОБА_6 перебувала в зареєстрованому шлюбі один раз з ОСОБА_22, який помер до того, як вони з ОСОБА_11 стали проживати однією сім'єю (а. с. а. с. 226-228).

Суд першої інстанції також прийшов до вірного висновку, що доводи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника про те, що спірний будинок був придбаний за особисті кошти ОСОБА_11, а саме: вихідну допомогу, отриману ним при звільненні з органів внутрішніх справ, а тому є його особистою власністю, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України (в редакції, яка діяла на час придбання спірного будинку) об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Згідно довідки Путивльського РВ УМВС України в Сумській області від 06 січня 2015 року ОСОБА_11 був звільнений з органів внутрішніх справ з 30.07.2005 року. Йому була нарахована та виплачена вихідна допомога в розмірі 10740,00 гривень. Даними щодо точної дати виплати вихідної допомоги Путивльський РВ не володіє, так як первинні бухгалтерські документи, в тому числі відомості про виплату грошового забезпечення за 2005 рік, знищені (а. с. 96).

Як пояснила ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_11 отримав вихідну допомогу двома платежами та вони разом використали ці кошти на ремонт спірного будинку, а також на інші потреби.

За договором купівлі-продажу спірний будинок було придбано за 2000 гривень, що значно менше розміру вихідної допомоги, яку отримав ОСОБА_11 Належних доказів, які б свідчили про те, що кошти від вихідної допомоги ОСОБА_11 до їх з ОСОБА_6 сімейного бюджету не вносились та були використані ним тільки на свої особисті потреби, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 суду не надали. В той же час та обставина, що ОСОБА_11 та ОСОБА_6 спільно користувалися будинком та земельною ділянкою, на якій він розташований, свідчить про те, що він був придбаний ОСОБА_11 для потреб їх з ОСОБА_6 сім'ї за кошти спільного бюджету.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 13 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -