Ухвала суду № 44333784, 20.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1961/15

Головуючий у першій інстанції Поліщук І.О.

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі : головуючого - Суворова В.О.

суддів - Артеменко І.А., - Сватаненко В.І.

при секретарі - Фабіжевській Т.С.

з участю: ОСОБА_3, представника ОСОБА_4-ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2014 року та апеляційною скаргою ОСОБА_4 на додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Одеської міської Ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської Ради, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області, Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", за участю третьої особи - Департаменту Комунальної власності Одеської міської Ради , про:

визнання недійсним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4, площею 0,337 га, за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд,

визнання недійсним та скасування висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської Ради від 24 жовтня 2012 року про відведення земельної ділянки ОСОБА_4, площею 0,337 га, за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд,

визнання недійсним та скасування додатку до висновку управління архітектури та містобудування Одеської міської Ради щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4, площею 0,337 га , за адресою : АДРЕСА_1,

про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської Ради від 18 липня 2013 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4, площею 0,337 га, за адресою: АДРЕСА_1,

про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку ОСОБА_4, площею 0,337 га, за адресою: АДРЕСА_1,НОМЕР_1 від 20 серпня 2013 року,

виключення з Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку та скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, -

встановила:

30 травня 2014 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який уточнила 04 липня 2014 року, вказуючи, що у сторін у спільній частковій власності знаходиться домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 серпня 1988 року був визначений порядок користування спірною земельною ділянкою між ОСОБА_3, якій було виділено в користування ділянку площею 341,72 кв. м., а ОСОБА_4 -ділянку площею 284,28 кв.м. Вказаним судовим рішенням було встановлено, що проїзд на земельну ділянку позивачки складає 3,20 м. Розмір заїзду до земельної ділянки також було підтверджений рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

ОСОБА_4 по межі заїзду до земельної ділянки позивачки самочинно збудував прибудову літ. "А-1", та неодноразово намагався захопити частину проїзду шириною 0,6 м. З вказаного приводу виник спір, який було вирішено рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2008 року, відповідно до якого було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Позивачці у 2014 році стало відомо, що на замовлення відповідача з метою оформлення права власності на земельну ділянку була проведена кадастрова зйомка, відповідно до якої в користуванні відповідача знаходиться земельна ділянка площею 336,89 кв.м. Збільшення розміру земельної ділянки відповідача було обумовлене також включенням до загального розміру земельної ділянки відповідача також і земельної ділянки площею 3 кв. м., що знаходиться під проїздом до земельної ділянки позивачки. Кадастрова зйомка в порушення ст. 198 ЗК України була проведена в відсутності позивачки, та межи земельних ділянок були встановлені в її відсутність.

Вказана кадастрова зйомка стала підставою для висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 24 жовтня 2012 року, яка дала згоду на розробку проекту. ДП "Центр державного земельного кадастру" розробило проект на відведення земельної ділянки відповідача площею 0,0337 га., в яку також входить частина земельної ділянки, через яку здійснюється проїзд до земельної ділянки позивачки.

Позивачка також вказує, що згоди на приватизацію спірної земельної ділянки відповідачу не надавала. При складанні проекту землеустрою сторонам не передавалися межові знакі, та акт про встановлення та передачу вказаних знаків відсутній.

При прийнятті рішення Одеської міської ради від 18 липня 2013 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 не були взяті до уваги порушення прав позивачки та відповідачу був виданий державний акт з порушенням закону. Також позивачка вказує, що у неї з користування земельна ділянка не вилучалася. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що набув право власності на спірну ділянку в відповідності до закону. Набув право власності на земельну ділянку в межах , які були обумовлені попередніми рішеннями судів.

Представники Одеської міської Ради, Одеської міської Ради в особі управління архітектури та містобудування Одеської міської Ради, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області, Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в судах першої та апеляційної інстанції участі при розгляді справи не брали .

Представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в судовому засіданні при розгляді справи у суді першої інстанції участі не брав, у суді апеляційної інстанції залишив розгляд справи на розсуд суду.

Рішенням суду першої інстанції від 07 листопада 2014 позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволені частково.

Визнано незаконним та скасоване рішення Одеської міської ради № 3828-VI від 18.07.2013 року, яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки; передати безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0337 га за адресою:АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови міста.

Визнано недійсним та скасоване свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 28.08.2013 року на земельну ділянку, площею 0,0337 га, по АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_4, кадастровий № НОМЕР_2.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0337 га , з кадастровим номером № НОМЕР_2 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за НОМЕР_3).

17 листопада 2014 року ОСОБА_3 подала заяву про ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2014 року доповнено рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2014 року наступним: виключено з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку площею 0,0337 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за адресою : АДРЕСА_1 та скасований кадастровий номер НОМЕР_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні її позивних вимог в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг позивачки та відповідача, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

У відповідності до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідності до ч.3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосуванням інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено статтею 118 зазначеного Кодексу, згідно з якою громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 09.06.1980 року ОСОБА_3 є власницею 14/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 належить 11/25 частин цього ж домоволодіння.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.08.1988 року по справі за № 2-114/1988 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 встановлено порядок користування земельною ділянкою, на якій розташовано їхній будинок. Позивачці ОСОБА_3 виділена земельна ділянка, площею 341,72 кв.м, а відповідачу земельна ділянка площею 284,28 кв.м. Вказане рішення суду сторонами виконане не було. Сторони продовжували користуватися земельною ділянкою в тих розмірах та межах, які існували до ухвалення рішення суду від 19 .08.1988 року.

Рішенням Малиновського районного суду від 02.03.2006 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано відповідача не перешкоджати позивачці в користуванні земельною ділянкою площею 341,72 кв.м, згідно рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 19.08.1988 року по справі № 2-114/88.

ОСОБА_4 оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку. Апеляційним судом Одеської області 10 листопада 2006 року ухвалено рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.03.2006 року скасоване, постановлене нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов'язання відповідача демонтувати віконний пройом, вдосконалити водовідвід, скоротити стропила даху-задоволений частково. Зобов'язано відповідача ОСОБА_4 вдосконалити водовідвід водосток з даху прибудови приміщення 2-б площею 16,1 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати віконний пройом у житловому приміщенні 2-2 . В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позивних вимог ОСОБА_3 колегія суддів керувалася тим, що рішенням суду від 19.08.1988 року сторонам виділені земельні ділянки в розмірах, зазначених судом, доказів того, що сторони своєчасно зверталися до виконавчої служби з приводу виконання рішення суду від 19.08.1988 р. , вони не надали. В фактичному користуванні ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка, площею 292 кв.м , а у ОСОБА_4 334 кв.м. Вказаний порядок існував з 1980 р., тобто з часу встановлення парканів, які існують до теперішнього часу. Площа земельних ділянок, що знаходяться у фактичному користуванні сторін, не відповідає ідеальним долям співвласників , визначених рішеням суду від 19.08.1988 року.

Суд першої інстанції розглядаючи справу, з урахуванням того, що сторонами рішення суду від 19.08.1988 р. не виконано , вірно прийшов до висновку, що відповідач повинен був проводити приватизацію земельної ділянки, що виділена йому в користування, в межах, встановлених рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2006 року, яким визначені межи та площі земельних ділянок, які знаходяться в користуванні ОСОБА_3 і ОСОБА_4, з врахуванням існуючого порядку користування земельними ділянками з 1980 року.

Суд першої інстанції проаналізувавши землевпорядні документи прийшов до правильного висновку, що проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 безоплатно у власність спірної земельної ділянки виконаний на підставі рішення Малиновського народного районного суду м. Одеси від 19.08.1988 року, яке не було виконане, а рішення апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2006 року, яким вирішено питання щодо площ та меж земельних ділянок , які знаходяться у користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_6, при виготовленні документації не враховано. В проекті землеустрою знаходиться підрахунок площ наданих у користування відповідно до рішення 1988 року, і площа, належна ОСОБА_4 за даним розрахунком - 328,12 кв.м., який виконаний без зазначення порядку його виконання. При виготовленні проекту землевідводу не зазначено на підставі яких документів у користуванні ОСОБА_4 знаходиться земельна ділянка площею 0,0337 га.

На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,0337 га, розташованої у АДРЕСА_1, розроблений та затверджений з порушеннями вимог законодавства України та дійсно є таким, що не відповідає вимогам Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року за № 677, що діяв на момент складення цього проекту, який був затверджений Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської Ради № 01-10/1247/0-1030 пр-М 24 жовтня 2012 року.

18 липня 2013 року Одеською міською Радою прийнято рішення № 3828- VI, яким затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0337 га за адресою:АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови міста. Орган місцевого самоврядування приймаючи оскаржене рішення виходив з того, що земельна ділянка в зазначених розмірах знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_4

Однак судова колегія звертає увагу, що зазначана земельна ділянка не знаходиться в тих межах та розмірах у фактичному користуванні відповідача. Так, відповідно до заяви ОСОБА_4 від 20.10.2011 року, він зобов'язується після прийняття рішення міської ради про передачу йому у власність земельної ділянки, огорожу перенести на встановлені межі. Крім цього, суд звертає свою увагу, що при винесенні оскаржуваного Одеською міською Радою рішення були порушені норми ст.198 ЗК України, відповідно до яких при кадастровій зйомці необхідно отримання погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками або землекористувачами, однак погодження меж з ОСОБА_3 зроблено не було.

На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції розглядаючи справу прийшов до правильного висновку, що Одеською міською Радою при прийнятті рішення № 3828- VI від 18.07.2013 року, яким затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0337 га , не були додержані ст. 116 ЗК України, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивачки ОСОБА_3 , за захистом яких вона і звернулася до суду.

На підставі оскарженого рішення Одеської міської ради відповідачу було видано свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 28.08.2013 року на земельну ділянку площею 0,0337 га по АДРЕСА_1, кадастровий № НОМЕР_2, та проведена державна реєстрація земельної ділянки (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за НОМЕР_3). Враховуючи, що рішення Одеської міської ради № 3828-VI від 18.07.2013 року було прийнято з порушенням закону, є незаконним та підлягає скасуванню, суд першої інстанції обгрунтовано прийняв рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 28.08.2013 року на земельну ділянку площею 0,0337 га по АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_4, кадастровий № НОМЕР_2, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0337 га з кадастровим номером № НОМЕР_2 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за НОМЕР_3) та додатковим рішенням виключив з Державного земельного кадастру відомості про спірну земельну ділянку.

В своїх запереченнях проти позову представник відповідача неодноразово заявляв, що оскарженими рішеннями не порушені права позивачки. Судова колегія в відповідності до ст. 10 п.4 ЦПК України пропонував представнику відповідача провести судову земельно-техничну експертизу з метою з'ясування вказаного питання та спростування доводів позивачки, що в наслідок приватизації земельної ділянки були порушені її права,а саме зменшена земельна ділянка , яка знаходиться у її користуванні в частині проходу до її домоволодіння на 3 кв.м. Представник відповідача категорично відмовився від проведення такої експертизи. Тому судова колегія вирішила справу за тими матеріалами , які є у справі.

Довід апеляційної скарги позивачки про те, що суд безпідставно відмовив в задоволенні її позивних вимог про визнання незаконними та скасування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4, виконаного Одеською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" 2012 року, визнання недійсним та скасування висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської Ради № 01-10/1247/о-1030 пр-М від 24 жовтня 2012 року з затвердження проекту землеустрою, визнання недійсним та скасування додатку від 17.08.2011 року № 609 пр-М/01-10/864/0 до висновку управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4, не заслуговує на увагу з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 п.п.1,4, ч.3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних справ та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, які не передбачають захист прав шляхом визнання незаконним та скасування проектів землеустрою та висновків управління архітектури та містобудування. Таким чином, законодавством не передбачений спосіб захисту прав позивача шляхом визнання незаконним и скасування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, скасування висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської Ради, оскільки з вказаних документів не виникають права та обов'язки відносно сторін, а вони лише є техничними документами, які служать для прийняття відповідних рішень.

Довід апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що справа повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства, спростовується ст. 15 ЦПК України, відповідно до якої суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Спір виник щодо відновлення порушення земельних прав. Тому суд першої інстанції вірно визначився з підсудністю справи.

Відповідач вказує, що суд першої інстанції невірно прийшов до висновку, що проект землеустрою складений з порушенням, оскільки він відповідає вимогам рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 19.08.1988 року, оскільки воно набрало законної сили та було виконано. Але вказаний довід суперечить фактичним обставинам справи, оскільки в судовому засіданні було з'ясовано, що вказане рішення виконане не було.

Довід відповідача, викладений в апеляційній скарзі, що межи спірних земельних ділянок не були погоджені з вини позивачки, не заслуговує на увагу, оскільки встановлений механізм погодження таких меж без згоди суміжного землекористувача. А виготовлення земельної документації без відома спільного землекористувача є порушенням його прав, у зв'язку з чим така землевпорядна документація не може відповідати земельному законодавсту.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області , -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2014 року та апеляційну скаргу ОСОБА_4 на додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2014 року - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2014 року та додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

І.А. Артеменко

В.І. Сватаненко