Рішення № 44323692, 18.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/3373/14ц Головуючий у І інстанції Колодко Л.В.Провадження № 22-ц/780/1530/15 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 58 18.05.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі Лопатюк В.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ ОІЛ» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2015 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ ОІЛ» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись з названим позовом в суд. Свої вимоги обгрунтовують тим, що внаслідок вибуху в підвальному приміщенні автозаправного комплексу «БРСМ-Нафта», розташованого в місті Переяслав-Хмельницькому Київської області по 1-му Комунарському провулку, 33, на 45-ому кілометрі автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ, загинуло кілька осіб, в тому числі їх донька ОСОБА_4, яка працювала оператором в зазначеному підприємстві. Діяльність автозаправного комплексу є джерелом підвищеної небезпеки

У зв'язку зі смертю дочки, їм, батькам, заподіяно моральну шкоду, оскільки, через втрату дочки, вони тривалий період страждають і втрату дочки не можна відновити, їх життя спустошене. Посилаючись на положення ст..ст.1167,1168,1187 ЦК України, просили стягнути на користь кожного з них по 250 000,00 гривень моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що позивачі не визнані потерпілими в кримінальному провадженні, порушеного внаслідок нещасного випадку. Вважав, що ТОВ «БЕЛ ОІЛ» не може вважатись джерелом підвищеної небезпеки. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, а не в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, тому відшкодування шкоди неповинно проводитись згідно вимог ст.ст. 1167, 1168, 1187 ЦК України.

Крім того вказував на те, що на даний час відсутні результати щодо правомірності будівництва АЗС, на якій стався вибух, а тому АЗС, як орендатор комплексу , не має відношення до порушень, які мали місце при будівництві.

Рішенням Пепреяслав -Хмельницького міськрайонного суду від 15 січня 2015 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ ОІЛ» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 250 000 гривень кожному на відшкодування моральної шкоди, вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду з підстав невідповідності його нормам матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає до задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що внаслідок вибуху, що стався 22.04.2014 року, близько 08 години 40 хвилин, у підвальному приміщенні автозаправного комплексу «БРСМ-Нафта», розташованого в місті Переяслав-Хмельницькому Київської області по 1-му Комунарському провулку, 33, на 45-ому кілометрі автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ, загинули кілька осіб, в тому числі дочка позивачів ОСОБА_4, яка працювала оператором АЗК ТОВ «БЕЛ ОІЛ» і знаходилась в момент вибуху на своєму робочому місці. Її смерть настала від тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Позивачі є батьками ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, укладеного між подружжям ОСОБА_3, виданого 19.11.1977 року, спільне прізвище подружжя - ОСОБА_3; копією свідоцтва про народження ОСОБА_6, виданого 16.02.1984 року; копією свідоцтва про одруження ОСОБА_6 і ОСОБА_7, виданого 09.08.2003 року, згідно якого прізвище після одруження дружини - ОСОБА_6.

Згідно вимог ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

В силу п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно вимог ч.ч.2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ч.ч.2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об'єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» передбачено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

В силу п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Статтею 16 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» №2245 від 18.01.2001 року зазначено, що шкода (в тому числі моральна), заподіяна фізичним чи юридичним особам внаслідок аварії, що сталася на об'єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб'єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого перебуває об'єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб'єктом господарської діяльності цим особам у повному обсязі, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 24.10.2012 року у справі №6-123цс12 та постанові від 13.11.2013 року у справі №6-120цс13 у спорах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї працівника в результаті отриманого ним на виробництві професійного захворювання, а також про відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника в таких випадках здійснюється відповідно до положень ст. 1167, ч.2 ст. 1168 ЦК України, а не за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Верховним Судом України зазначено, що дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, а тому цей закон не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ст. 360-7 ЦПК України правові висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд виходив з того, що з акту проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку від 25.06.2014 року, з даних висновків судової вибухотехнічної експертизи від 04.06.2014 року №60-В та від 22.07.2014 року №8775/14-47 вбачається, що діяльність ТОВ «БЕЛ ОІЛ», пов'язана з використанням транспортних засобів, механізмів, обладнання, а також з використанням та зберіганням вибухо - та вогненебезпечних речовин, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб, а отже є джерелом підвищеної небезпеки в контексті ст. 1187 ЦК України (а.с.34-45), ОСОБА_4, яка загинула внаслідок вибуху, була донькою позивачів, відповідач ТОВ «БЕЛ ОІЛ» зобов»язаний був та мав фінансову і технічну можливість і час забезпечити якість експлуатації АЗК, належне дотримання техніки безпеки, щоб уникнути аварії та зберегти життя і долі десятки людей, смертю доньки позивачам завдано моральну шкоду, у зв»язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивачів.

Даний висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростували висновки суду.

Посилання апелянта на те, що діяльність ТОВ «БЕЛ ОІЛ» не пов»язана з підвищеною небезпекою, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. Так, з наданої позивачами довідки Територіального управління Держгідрпромнагляду України вбачається, що автозаправний комплекс ТОВ «БЕЛ ОІЛ», що знаходиться за адресою м.Переяслав-Хмельницький, перший пров. Комунарський,33 (45 кілометр траси Бориспіль-Дніпропетровськ) зареєстрований у Державному Реєстрі об»єктів підвищеної небезпеки другого класу небезпеки (а.с. 137).

Колегія вважає, що суд обґрунтовано відхилив доводи відповідачів про те, що позивачі не визнані потерпілими, що ТОВ «БЕЛ ОІЛ» не є джерелом підвищеної небезпеки та не доведено вину осіб в порядку кримінального судочинства щодо вибуху на підприємстві, смерть ОСОБА_4 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, а не в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, а тому до правовідносин, які склалися між сторонами, положення ст..ст. 1167,1168, 1187 ЦК України не підлягають до застосування та дійшов правильного висновку про їх безпідставність.

Разом з тим, враховуючи обставини справи, глибину і тривалість завданих страждань батьків, що втратили доньку, а також те, що відповідачем в межах кримінального провадження відшкодовано матеріальну та моральну шкоду, пов»язану із загибелю ОСОБА_4 чоловіку та сину останньої, колегія вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутої на користь позивачів по даній справі, необхідно змінити, зменшивши її з 250000 грн. до 100 000 грн. кожному.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст..ст.307,309 ЦПК України, колегія

Вирішила :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ ОІЛ» задовольнити частково.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2015 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 250 000 грн. до 100 000 кожному.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: