Ухвала суду № 44323694, 21.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/18470/14-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О. Я. Провадження № 22-ц/780/2586/15 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 1 21.05.2015

У Х В А Л А

іменем України

21 травня 2015 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Антоненко В.І., Даценко Л.М.,

при секретарі Химинець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Артезіан» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Артезіан», третя особа Білоцерківська міська рада Київської області про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року позивачі звернулися до суду із вказаним вище позовом, який мотивували тим, що їм належать два капітальні гаражі АДРЕСА_1 відповідно до договорів купівлі-продажу. Також вони приватизували земельні ділянки під гаражами з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаража, що стверджується державними актами на право власності на земельні ділянки. За вказаною адресою окрім їх гаражів знаходяться ще більше 20 гаражів та 6 нежитлових приміщень відповідача - ПП «Артезіан». Порядок користування земельною ділянкою де розташовані їх гаражі та належні відповідачу нежитлові приміщення не визначався, але відповідач на проїзді загального користування встановив ворота для в'їзду на територію, які часто зачиняють, де чергують його охоронники, які ворота не відчиняють, бувають випадки відсутності охоронців, що унеможливлює їх виїзд та заїзд до гаражів. Вказані обставини є перешкодами, які чинить відповідач у користуванні їх майном (гаражами). Спроби владнати даний спір добровільно виявилися марними. У зв'язку із наведеним позивачі просили суд усунути перешкоди в користуванні їх майном, шляхом демонтування металевих воріт на загальному проїзді на землях загального користування по АДРЕСА_1 та заборонити відповідачу встановлювати металеві ворота на загальному проїзді за вказаною адресою, стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2015 року позов задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями гаражем АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ПП «Артезіан» демонтувати металеві ворота на загальному проїзді на землях загального користування та шляхом заборони встановлювати ворота, що є перешкодою для проїзду до гаражів, належних ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Стягнуто з ПП «Артезіан» на користь позивачів судові витрати.

Відповідач ПП «Артезіан» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову і в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову,посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що позивачі не надали жодних доказів, що відповідач чинить їм перешкоди у користування гаражами. Крім того, у випадку демонтажу воріт виникне загроза розкраданню майна підприємтва, поскільки на території виробничої бази розташоване майно підприємства. Вважає, що суд безпідставно не застосував строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов частково та зобов'язуючи відповідача демонтувати металеві ворота на землях загального користування, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт спричинення позивачам перешкод в користуванні їх власністю.

При цьому суд виходив з того, що перешкодами у користуванні майном є відсутність у позивачів вільного проїзду (доступу) до гаражів, поскільки ворота зачинені, хоч і не постійно, працівниками ПП «Артезіан», а отже ворота на загальному проїзді є перешкодою, яка підлягає усуненню.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна вправі вимагати усунення будь-яких порушень його права, в т.ч. порушення прав користування та розпорядження майном, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володінням.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 є власником капітального гаража АДРЕСА_2 та власником земельної ділянки площею 0,0031 га для будівництва індивідуального гаража за вказаною адресою. Наведене підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 13.07.1996 року та Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2.

Позивачка ОСОБА_3 є власником капітального гаража АДРЕСА_3 та власником земельної ділянки площею 0,0033 га для будівництва індивідуального гаражу за вказаною адресою. Наведене підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 04.06.1998 року та Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1.

Відповідач ПП «Артезіан» є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, ( на даний час вулиця перейменована на «Привокзальну»). Право власності відповідача на нежитлові приміщення посвідчено нотаріально договором купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Відповідно до чинного генерального плану м.Біла Церква, затвердженого рішенням Київської обласної Ради народних депутатів за № 243 від 15 липня 1985 року землі, на яких збудовані індивідуальні гаражі, в тому числі й позивачів, і господарчо-побутові приміщення ПП «Артезіан» по АДРЕСА_1 віднесені до територій комунально-складської забудови та категорії: землі житлової і громадської забудови.

Правоустановчих документів на використання відповідачем земельної ділянки за вказаною адресою не має, договір оренди земельної ділянки між Білоцерківською міською радою та відповідачем не укладено. Білоцерківська міська рада на час розгляду даної справи не передала в оренду ПП «Артезіан» будь-яку земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 ПП «Артезіан».

Також судом встановлено, що на спільному проїзді до гаражів на землях загального користування в м.Біла Церква по АДРЕСА_1, розташовані ворота, якими розпоряджається ПП «Артезіан», що створює незручності і перешкоди під'їзду позивачів до їхніх гаражів. Між сторонами мали місце чисельні судові спори, сторонами подано рішення судів різних інстанцій в підтвердження довготривалого спору з приводу користування земельною ділянкою та ін. Відповідач не надав суду підстав використання воріт за призначенням, тобто, зачинення території, без дозволу та погодження з іншими користувачами (власниками) земельної ділянки по АДРЕСА_1.

За таких обставин, з огляду на наявність перешкод у користуванні власністю, суд обгрунтовано захистив права позивачів і усунув перешкоди у користуванні належним їм майном, шляхом зобов'язання відповідача демонтувати металеві ворота на загальному проїзді на землях загального користування та шляхом заборони встановлювати ворота.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачі не надали суду доказів, що відповідач чинить їм перешкоди у користування майном, необгрунтовані та спростовуються матеріалами справи. Зокрема у справі містяться чисельні відповіді органів влади (виконком, управління держземагенства, міліції) на звернення позивачів на захист своїх прав, які підтверджують факт чинення їм перешкод у користуванні майном (а.с.5-7,22-29,46-47,71-72).

Посилання апелянта на те, що у випадку демонтажу воріт виникне загроза розкраданню майна підприємтва, поскільки на території виробничої бази розташоване майно підприємства, безпідставні.Колегія суддів вважає, що дана обставина не надає відповідачу підстави порушувати чи обмежувати права позивачів щодщо користуавння їх майном.

Суд першої інстанції обгрунтовано відмовив відповідачу у застосуванні строку позовної давності до позовних вимог, поскільки спір стосується перешкод, які чинить відповідач протягом останніх трьох років до цього часу.

Доводи апелянта, що спірні ворота відповідач придбав в 1997 році, разом з нежитловими приміщеннями і вони є його власністю не є підставою для порушененя прав інших власників. На це прямо вказує ст.41 Конституції України та ч.5 ст.319 ЦК України, згідно яких власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та інтересам громадян.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Артезіан» відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: