Ухвала суду № 44314882, 20.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/7059/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Єврострой Сервіс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Єврострой Сервіс» (далі ТОВ «Єврострой Сервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2014 року № 0001102203.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 24 по 28 жовтня 2014 року посадовою особою відповідача проведено виїзну документальну перевірку ТОВ «Єврострой Сервіс» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Компанія Горизонт плюс» за березень 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 06 листопада 2014 року за № 6680/15-53-22-3/37946382, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 127752 грн. 44 коп.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2014 року № 0001102203, яким ТОВ «Єврострой Сервіс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 127752 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 63877 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам податкового законодавства, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року позовні вимоги ТОВ «Єврострой Сервіс» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 08 грудня 2014 року № 0001102203.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 3 Господарського кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, та Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99. Крім того, судом не прийнято до уваги акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07 липня 2014 року № 601/3-26-50-22-03-38671241 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Горизонт плюс» з контрагентами за період з 21 вересня 2013 року по 27 червня 2014 року», що свідчить про неможливість здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Компанія Горизонт плюс», за якими сформовано податковий кредит. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

18 травня 2015 року головою ліквідаційної комісії ТОВ «Еврострой Сервіс» до суду апеляційної інстанції подано клопотання про закриття провадження у справі з підстави досягнення податкового компромісу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та обговоривши клопотання про закриття провадження у справі з підстави досягнення податкового компромісу, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Судом встановлено, що з 24 по 28 жовтня 2014 року посадовою особою відповідача проведено виїзну документальну перевірку ТОВ «Єврострой Сервіс» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Компанія Горизонт плюс» за березень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 06 листопада 2014 року за № 6680/15-53-22-3/37946382, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 127752 грн. 44 коп..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2014 року № 0001102203, яким ТОВ «Єврострой Сервіс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 127752 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 63877 грн. (а. с. 126).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Єврострой Сервіс», суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за березень 2014 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ «Компанія Горизонт плюс».

При цьому позивачем (Замовник) було укладено з ТОВ «Компанія Горизонт плюс» (Підрядник) контракт від 17 січня 2014 року за № 4635, відповідно до якого Підрядник зобов'язується виготовити та провести монтаж технологічних металоконструкцій, а Замовник приймає та оплачує надані роботи. Ціна за виконання робіт зазначена у договорі (а. с. 71-72).

Обґрунтовуючи доводи про відсутність у позивача права на віднесення витрат позивача за вказаною угодою з ТОВ «Компанія Горизонт плюс» до податкового кредиту, відповідач посилався, зокрема, на такі обставини, як не підтвердження позивачем факту перевезення товару (технологічних металоконструкцій) ТОВ «Компанія Горизонт плюс» на адресу позивача.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 10.1 розділу 10 Правил встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

На підтвердження транспортування зазначеного товару позивачем до суду першої інстанції надано товарно-транспортні накладні, які нібито підтверджують перевезення товару від контрагента позивача (ТОВ «Компанія Горизонт плюс») до ТОВ «Єврострой Сервіс».

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Єврострой Сервіс», суд першої інстанції зазначив про те, що витрати позивача по спірній господарській операції підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - актами приймання-передачі виконаних робіт, проектно-сметною документацією, договірною ціною, податковими накладними, платіжними дорученнями, довідками про вартість виконаних робіт, а також документами, що підтверджують транспортування придбаного позивачем товару (а. с. 73-75, 76-78, 79-82, 83-87, 88-97, 98-100).

Проте, дослідивши товарно-транспортні накладні (ТТН) (а. с. 79-82), суд апеляційної інстанції зазначає, що викладена у них інформація стосовно державних номерів транспортних засобів, якими нібито здійснювалась перевозка металоконструкцій, не відповідає даним, що містяться в наданих контролюючим органом витягах з АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України, відповідно до яких зазначені дані про реєстрацію транспортних засобів не співпадають з марками транспортних засобів, зазначеними в ТТН (а. с. 153-160).

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність позивачем фактів транспортування товару за спірними господарськими операціями, що, в свою чергу, свідчить про недоведеність стороною позивача реальності здійснення господарських операцій за названим вище контрактом з ТОВ «Компанія Горизонт плюс», а тому висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача не є обґрунтованим.

Разом з цим, як зазначено вище, позивачем до суду апеляційної інстанції подано клопотання про закриття провадження у справі з підстави досягнення податкового компромісу (а. с. 184-186).

Зі змісту вказаного вище клопотання вбачаться, що між сторонами у справі № 815/480/15 досягнуто податкового компромісу. При цьому на виконання досягнутих домовленостей позивачем відповідно до пункту 8 підрозділу 9-2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України сплачено 6388 грн. (5% від грошового зобов'язання з податку на додану вартість) (а. с. 187-191).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання ТОВ «Єврострой Сервіс» про закриття провадження у справі з підстави досягнення податкового компромісу.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Згідно п. 11-2 Розділу VІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, враховуючи досягнення сторонами податкового компромісу, колегія суддів апеляційного суду на підставі ч. 1 ст. 203 КАС України приходить до висновку про скасування оскарженого судового рішення із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Єврострой Сервіс» про закриття провадження у справі з підстави досягнення податкового компромісу задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко