Ухвала суду № 44314435, 19.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11897/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 №0004002270, № 0003992270, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 №0004002270, № 0003992270.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Крім того, від представника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надійшло клопотання в порядку ст. 55 КАС України, про заміну неналежної сторони, а сме: з ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Згідно з п. 2 Постанови КМ України від 06.08.2014 року № 311 «Про утворення . шторіальних органів Державної фіскальної служби» визначено, що територіальні органи Державної фіскальної служби є правонаступниками територіальних органів Міністерства доходів і зборів, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Відповідно до положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Отже, належним представником відповідача є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено невиїзну позапланову документальну перевір-ку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та ПДВ в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс", ТОВ "Віннерком", ТОВ "Сан Енд Фан", ТОВ "Рейтар" за весь період відно-син, за результатами якої відповідачем складено акт від 10.04.2013 №215/1-22-70-35076670.

На підставі акту від 10.04.2013 №215/1-22-70-35076670 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: від 24.04.2013 №0003992270, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 453512 грн. (у т.ч.: основний платіж - 302341 грн., штраф - 151171 грн.); від 24.04.2013 №0004002270, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 746511 грн. основного платежу.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські договори, які були предметом дослідження під час перевірки, в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) судом не визнавалися, зміст господарських зобов'язань з поставки (купівлі-продажу) товарів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на їх виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що під-тверджують факти господарських операцій та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зокрема, дійсність вказаних документів підтверджується тим, що ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс", ТОВ "Віннерком", ТОВ "Сан Енд Фан", ТОВ "Рейтар" в установленому порядку були зареєстрованими платниками ПДВ, тому зобов'язані були нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК вправі були виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

Крім того, перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження витрат та нарахування ПДВ по операціях з ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс", ТОВ "Віннерком", ТОВ "Сан Енд Фан", ТОВ "Рейтар", обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих до перевірки фінансово-господарських документів вимогам законодавства, а в ході розгляду справи таких порушень судом не було встановлено.

Як вбачається з додаткових письмових пояснень представника позивача від 12.09.2013 та доданих до них матеріалів, товари придбавалися позивачем з метою використання їх в межах власної господарської діяльності, до якої належать, зокрема, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (основний вид діяльності), оптова торгівля хімічними продуктами (ліцензія Міністерства аграрної політики України АВ №468509 на період з 31.03.2009 по 31.03.2014). Крім того, товари придбавалися позивачем у ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс", ТОВ "Віннерком", ТОВ "Сан Енд Фан", ТОВ "Рейтар" з метою виконання позивачем власних договірних зобов'язань перед СТОВ "Надія", ТОВ "Європейський лізинг", ПП ОСОБА_3, ФГ "Надія", ПОСП "Райдуга", ФГ "Агро Володимир", ТОВ "Агро Тандем", ФГ "Жито-3" та ін., на підтвердження чого представник позивача надав копії відповідних господарських договорів, складних на їх виконання актів виконаних робіт та податкових накладних.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що вищевказані господарські договори з ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс", ТОВ "Віннерком", ТОВ "Сан Енд Фан", ТОВ "Рейтар" та складені на їх виконання первинні документи є належними і допустимими доказами по справі, які підтверджують проведення господарських операцій з придбання товарів відповідного найменування, кількості та вартості (з ПДВ).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості своїх дій та рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україн, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: О.О. Шостак

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 22.05.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.