Ухвала суду № 44311405, 13.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22-ц/796/2733/2015 Головуючий у І інстанції - Гончарук В.П.

Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Осмолович В.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в Апеляційному суді міста Києва цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Перший Український Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що 29 серпня 2008 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 6822016, згідно умов якого Банк надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 26 682 доларів США, строком до 29.09.2015 року, зі сплатою 13,49 процентів річних за користування кредитом. Оскільки ОСОБА_2 в порушенні умов договору не здійснював платежів у рахунок повернення кредиту, станом на 18.11.2013 р. утворилася заборгованість у розмірі 21 680,72 доларів США, з яких: 16 894,71 доларів США заборгованість за основною сумою кредиту, 2 425,46 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом та пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів в сумі 2 360,55 доларів США. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший Український Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 21 680,72 доларів США, що в еквіваленті становить 257 566,95 грн., та судовий збір у розмірі 1 732,94 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В суді апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним.

Позивач в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений його представник.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість ухваленого судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як убачається з матеріалів справи, 29 серпня 2008 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 6822016, згідно умов якого Банк надав відповідачу у тимчасове користування для придбання транспортного засобу кредит у розмірі 26 682 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,49% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Строк кредиту визначено сторонами до 29 серпня 2015 року, протягом якого позичальник зобов'язаний здійснити повернення кредиту частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені цим Договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк умови вказаного договору виконав, надавши ОСОБА_2 грошові кошти в сумі, передбаченій кредитним договором.

Однак відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 18.11.2013 р. складає 21 680,72 доларів США, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту становить 16 894,71 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом складає 2425,46 доларів США, пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом становить 2 360,55 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти за курсом НБУ станом на 09.04.2014 року ( 11,88 грн. за 1 долар США), складає 257 566,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 3.2.1. кредитного договору № 6822016 від 29.08.2008, позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені Графіком повернення кредиту, та сплатити проценти за користування кредитом згідно з Додатком № 1 до договору, який підписаний сторонами, та є невід»ємною частиною цього Договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як видно з наданого Банком розрахунку заборгованості, ОСОБА_2 з 29.08.2008 р. по 21.10.2012 р. оплачував кредит належним чином.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки останній платіж відповідачем було зроблено 12.11.2012 року за жовтень 2012 року, то строк позовної давності починає перебіг після несплати чергового платежу, який повинен був зробити відповідач відповідно до Графіка повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, з 01 грудня 2012 року по 07 грудня 2012 року.

Тобто, якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за період з 01.11.2012р. по 18.11.2013 р. та нараховано пеню за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом за період з 19.12.2012 р. по 18.11.2013 р.

Позовну заяву Банком було подано до суду 04.12.13 р., тобто в межах строку позовної давності.

З огляду на викладене, посилання в апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 на те, що строк позовної давності Банком порушено й днем виникнення права вимоги позивача є 08.10.2008 року, не заслуговують на увагу й спростовуються наданими суду розрахунками позивача.

Згідно з вимогами ст.ст.15, 30 ЦПК України, розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь - яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 здійснював у 2013 року платежі, направлені на погашення заборгованості, відповідачем не надано, в справі відсутні й докази, які б свідчили про виконання державним виконавцем виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на автомобіль, що належить відповідачеві, а тому посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем невірно проведено розрахунок заборгованості по даному кредиту та не враховані платежі, зроблені відповідачем протягом 2013 року, є безпідставними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про доведеність позовних вимог ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та обґрунтовано задовольнив позов.

Доводів, які б спростовували висновки суду, апеляційна скарга не містить.

Ухвалене судом рішення відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам матеріального і процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді