Постанова № 44293808, 14.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 р. Справа № 638/21757/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Попівненко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2015р. по справі № 638/21757/14-а

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3) звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУПФУ в Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати перерахунок пенсії за пенсійною справою НОМЕР_1 ОСОБА_3 пенсії за вислугу років з 30.01.2014 р. від 20.08.2014 р. незаконним.

- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_3 в розмірі 2464,20 грн. з 30.01.2014 р. до змін в законодавчому регулюванні щодо розміру та строків нарахування пенсій;

- стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_3 4928,4 грн. недоплаченої частини основного розміру пенсії за період з 30.01.2014 р. по 31.01.2015 р.;

- допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць, тобто 410,70 грн.;

- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області як суб'єкта владних повноважень подати протягом десяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2015 року по справі №638/21757/14-а позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано дії головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення з 30.01.2014 р. основного розміру пенсії ОСОБА_3 з 2464,20 грн. до 2053,50грн. протиправною та такою, що порушує права ОСОБА_3 як людині, які передбачені ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободи .

Визнано перерахунок пенсії ОСОБА_3 за вислугу років з 01.05.2013 р. від 20.08.2014 р. в частині встановлення строку закінчення виплати пенсії незаконним.

Визнано перерахунок пенсії ОСОБА_3 за вислугу років з 30.01.2014р. від 20.08.2014 р. незаконним.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_3 в розмірі 2464,20 грн. з 30.01.2014 р. до змін в законодавчому регулюванні щодо розміру та строків нарахування пенсії.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_3 4928,4 недоплачені частини основного розміру пенсії за період з 30.01.2014 р. по 31.01.2015 р.

Допущено негайне виконання постанови у межах суми стягнення за один місяць тобто 410.70 грн.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області як суб'єкта владних повноважень подати протягом десяти днів, з дня набрання постанови законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 73 грн. 08 коп.

В іншій частині позову - відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.03.2015 року в повному обсязі та прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3 в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі, надісланих письмових поясненнях, а також його представник у судовому засіданні зазначив, що позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області є публічно - правовим спором, який вже вирішено постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 року у справі № 638/9779/13-а, а питання які ставить позивач у своєму адміністративному позові, лежать в площині виконання цього рішення і повинні вирішуватися в порядку ст.267 КАС України, а не шляхом подання адміністративного позову. Зазначив, що під час ухвалення постанови Дзержинського районного суду від 05.11.2014 року по справі 638/12593/14-а, яка була залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року, питання щодо стягнення коштів, нарахованих згідно постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 року вже розглядалось та було відмовлено з задоволенні вказаних вимог ОСОБА_3, зокрема, чітко зазначена кінцева дата перерахунку по постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 року, а саме: день проведення перерахунку 20.08.2014 року. Крім того, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_3, який був поданий до Дзержинського районного суду м.Харкова і за результатами розгляду якого була прийшла постанова від 18.03.2015 року, є по суті зміною способу та порядку виконання рішення суду. Також, звертає увагу на те, що суд не може перебирати на себе повноваження органів Пенсійного фонду України та визначати суму пенсії, яка підлягає виплаті або стягненню по вказаному перерахунку. Зауважує, що пенсія ОСОБА_3 виплачується в розмірі 2053,50 грн. з урахуванням наказу Міністра оборони України від 28.07.2008 року № 377 з 07.10.2013 року по теперішній час на виконання рішення Київського районного суду від 19.03.2014 року. Враховуючи викладене вважає правомірними дії відповідача у спірних правовідносинах, а позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Позивач, у надісланих запереченнях та в судовому засіданні, не погоджуючись з доводами апеляційної скарги з викладених підстав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.

ОСОБА_3 проходив військову службу в Збройних Силах України та отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(2262-ХІІ). Зазначена пенсія призначена довічно.

Згідно перерахунку пенсії, пенсія за вислугу років позивача складає 2464,20 грн. з 01.05.2013 р.

Проте відповідно до перерахунку пенсії за вислугу років позивача складає 2053,50 грн. з 30.01.2014 р.

Не погодившись із зменшенням з 30.01.2014 р. розміру пенсії з 2464,20 грн. до 2053,50 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з незаконності дій відповідача, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нараховує та виплачує пенсію позивачу без урахування попереднього перерахунку розміру пенсії згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 19.03.2014 року, хоча підстави для зменшення розміру грошового забезпечення при розрахунку пенсії позивачу відсутні. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання дій відповідача щодо зменшення з 30.01.2014 р. основного розміру пенсії ОСОБА_3 з 2464,20 грн. до 2053,50грн. протиправною та такою, що порушує права ОСОБА_3 як людині, які передбачені ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободи; визнання перерахунку пенсії ОСОБА_3 за вислугу років з 01.05.2013 р. від 20.08.2014 р. в частині встановлення строку закінчення виплати пенсії незаконним; визнання перерахунку пенсії позивачу за вислугу років з 30.01.2014р. від 20.08.2014 р. незаконним, зобов'язання пенсійний орган нарахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_3 в розмірі 2464,20 грн. з 30.01.2014 р. до змін в законодавчому регулюванні щодо розміру та строків нарахування пенсії, стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача 4928,4 недоплачені частини основного розміру пенсії за період з 30.01.2014 р. по 31.01.2015 р., допущення негайне виконання постанови у межах суми стягнення за один місяць тобто 410.70 грн., зобов'язання ГУПФУ в Харківській області як суб'єкта владних повноважень подати протягом десяти днів, з дня набрання постанови законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи , зменшуючи розмір пенсії позивача, пенсійний орган виходив з відсутності підстав для виплати ОСОБА_3 пенсії з рахуванням щомісячної грошової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №161, оскільки рішенням суду, що набрало законної сили обмежено дату відповідних виплат з урахуванням вказаної постанови КМУ.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком пенсійного органу з наступних підстав.

Порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Згідно з положеннями пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), перерахунок раніше призначених відповідно до вищенаведеного Закону пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Вказаний вид забезпечення введений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова № 889).

Постановою Кабінет у міністрів України від 13 березня 2013 р. N 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. N 889» (далі по тексту постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 161) визначено, що щомісячна додаткова грошова винагорода установлена:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):

з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

З огляду на зазначені норми, колегія суддів вказує на те, що грошова винагорода є щомісячним видом грошового забезпечення, який виплачується усім військовослужбовцям відповідної категорії (до якої, як встановлено судом, відносився і позивач) у розмірі, встановленому Міністром оборони.

Наведені ознаки цієї виплати відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, зміна або введення нових видів яких є підставою для перерахунку пенсії.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 року по справі №638/9779/13-а, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати списки до Харківського обласного військового комісаріату, який містить ім'я ОСОБА_3 для складання Харківським обласним військовим комісаріатом довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 для перерахунку пенсії з 01.05.2013 року з урахуванням введення щомісячної додаткової грошової винагороди о постанови КМУ від 13.03.2013 року № 161; зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат скласти довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 для перерахунку пенсії з урахуванням введення щомісячної додаткової грошової винагороди згідно постанови КМУ від 13.03.2013 № 161 після отримання списку для перерахунку пенсії від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області; зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат надати довідку розміри грошового забезпечення ОСОБА_3 для перерахунку пенсії до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області; зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.05.2013 року перерахунок пенсії ОСОБА_3 з урахуванням щомісячної грошової винагороди згідно постанови КМУ від 13.03.2013 року № 161; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_3 суму недоплаченої пенсії з 01.05.2013 року по день проведення перерахунку з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до положень ст.254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів вказує на те, що доказів оскарження постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 року по справі №638/9779/13-а до Вищого адміністративного суду України, матеріали справи не містять.

Статтею 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у справі №638/9779/13-а за позовом між тими ж самими сторонами, що і в даній справі, а саме: ОСОБА_3 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в судовому порядку встановлено, зокрема, обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.05.2013 року перерахунок пенсії ОСОБА_3 з урахуванням щомісячної грошової винагороди згідно постанови КМУ від 13.03.2013 року № 161 та здійснити виплату ОСОБА_3 суму недоплаченої пенсії з 01.05.2013 року по день проведення перерахунку з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що той факт, що позивач з 01.05.2013 року має право на перерахунок пенсії з урахуванням щомісячної грошової винагороди згідно постанови КМУ від 13.03.2013 року № 161 та обов`язок пенсійний орган здійснити такий перерахунок та відповідні виплати, є встановленими судовим рішенням в адміністративній, справі №638/9779/13-а, що набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність обов'язку у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_3 пенсії з урахуванням щомісячної грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 161, що підтверджено в судовому порядку та наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідачем 30.01.2014 року безпідставно було припинено нарахування пенсії позивачу з урахуванням щомісячної грошової винагороди згідно з постановою КМУ від 13.03.2013 року № 161, у зв`язку з чим, основний розмір пенсії позивачу було зменшено.

Колегія суддів відхиляє посилання представник відповідача щодо зменшення позивачу розміру його пенсії відповідно з вимогами викладеними в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 року по справі №638/9779/13-а враховуючи наступне.

Так, колегія суддів вказує на те, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 року зобов`язано пенсійний орган здійснити виплату ОСОБА_3 суму недоплаченої пенсії з 01.05.2013 року по день проведення перерахунку з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Тобто, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що рішенням суду по день проведення перерахунку зобов`язано пенсійний фонд здійснити виплату ОСОБА_3 суму недоплаченої пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, а не взагалі припинити виплачувати позивачу пенсію з урахуванням щомісячної грошової винагороди згідно постанови КМУ від 13.03.2013 року № 161.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що виплати нарахованої позивачу суми пенсії за рішеннями суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області буде здійснено за наявності бюджетного фінансування (а.с.213)

Так, колегія суддів зазначає, що тяжке матеріальне становище, наявність іншої заборгованості, наявність відкритих виконавчих проваджень, відсутність коштів, достатніх для здійснення перерахунку, не є достатніми підставами для невиконання судового рішення.

Крім того, 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями Конвенції взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

Отже, відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не звільняє боржника від виконання рішення суду, та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення судів в Україні підлягають обов`язковому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У відповідності до ч.2 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 3 статті 14 КАС України передбачено, що невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З огляду на зазначені норми, колегія суддів звертає увагу на обов`язок Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, виконувати рішення судів, які набрали законної сили.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи наведені норми, та неодноразове порушення Головним управлінням пенсійного фонду України в Харківській області прав та законних інтересів позивача шляхом численних перерахунків його пенсії, що призвело до зменшення з 30.01.2014 року основного розміру пенсії ОСОБА_3, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_3 пенсії з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 161, з 30.01.2014 року без обмеження кінцевої дати.

Зокрема, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що частиною І статті Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Отже, щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу ( довічно ), а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії, тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком.

Вказана правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України, зокрема у постановах від 23 квітня 2012 року по справі № 21-239а11 та 19 березня 2013 року по справі № 21-53а13., врахування якої при відправленні правосуддя є обов`язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Так, у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказує на те, що здійснення виплати пенсії позивачу з урахуванням щомісячної грошової винагороди, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 161, не може бути обмежено кінцевої датою.

З приводу посилань апелянта на те, що за період з 30.01.2014 року по 20.08.2014 року, відповідачем було зроблено розрахунок на доплату до пенсії та розрахунок компенсації втрати частини доходів, колегія суддів зазначає, що вказаний розрахунок пенсійним органом було зроблено 27.03.2015 року, але виплати позивачу нарахованих сум, не були проведені. Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не заперечується. При цьому, позивач звернувся до суду з даним позовом 08.12.2014 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Дзержинського районного суду м.Харкова. Таким чином, колегія суддів вказує на те, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом розрахунок на доплату до пенсії та розрахунок компенсації втрати частини доходів за період з 30.01.2014 року по 20.08.2014 року позивачу зроблено не було, а тому вимоги позивача щодо визначення дати, а саме з 30.01.2014 року, з якої необхідно захистити його права та охоронювані законом інтереси, колегія суддів вважає правомірними та обґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу пенсійного органу на можливість врахування здійснених нарахувань виплат (в разі їх проведення) за період з 30.01.2014 року по 20.08.2014 року при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_3 з урахуванням щомісячної грошової винагороди, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 161.

Відповідно до ч.1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано до суду належних та допустимих доказів наявності підстав для припинення з 30.01.2014 року нараховувати та виплачувати ОСОБА_3 пенсію з урахуванням щомісячної грошової винагороди, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 161.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при здійсненні зменшення з 30.01.2014 року основного розміру пенсії ОСОБА_3, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією, пенсійним законодавством.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ГУПФУ в Харківській області щодо зменшення з 30.01.2014 року основного розміру пенсії ОСОБА_3 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 30.01.2014 року нараховувати та виплачувати позивачу пенсію з урахуванням щомісячної винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №161 є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо іншої частини позовних вимог, колегія суддів зазначає, що прийняття рішення щодо визначення розміру пенсії позивача при здійсненні перерахунку законодавцем віднесено до виключної компетенції пенсійного органу, а тому розмір недоотриманої суми, що підлягає стягненню з відповідача судом без належного перерахунку пенсії органом пенсійного фонду, судом не визначається.

Так, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_3 4928,4 грн. недоплаченої частини основного розміру пенсії за період з 30.01.2014 р. по 31.01.2015 р. та допущення негайного виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць, тобто 410,70 грн. та зобов'язання головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області як суб'єкта владних повноважень подати протягом десяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України, є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вказує на те, що судом першої інстанції не були враховані вищенаведені обставини.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2015 року по справі №638/21757/14-а, не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2015р. по справі № 638/21757/14-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення з 30.01.2014 року основного розміру пенсії ОСОБА_3.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 30.01.2014 року без обмеження кінцевої дати нараховувати та виплачувати ОСОБА_3 пенсію з урахуванням щомісячної винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №161.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Перцова Т.С. Калитка О.М. Повний текст постанови виготовлений 19.05.2015 р.