Ухвала суду № 44293804, 18.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 р.Справа № 820/2542/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. по справі № 820/2542/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Слобода"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне Акціонерне Товариство "Слобода" (далі за текстом - ПрАТ "Слобода"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.03.2015 р. № 0001841501, згідно якого ПрАТ "Слобода" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 231 367,00 грн., у тому числі за податковою декларацією з ПДВ за листопад 2014 р. № 9073227666 від 18.12.2014 р. на суму 125 667,00 грн., за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2014 р. № 9078526997 від 20.01.2015 р. на суму 105 702,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 115 683,50 грн., прийняте Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у повному обсязі;

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.03.2015 р. № 0001861501, згідно якого ПрАТ "Слобода" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 110 000,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ грудень 2014 р. № 9078526997 від 20.01.2015 р., прийняте Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у повному обсязі;

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.03.2015 р. № 0001851501, згідно якого ПрАТ "Слобода" збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 16 447,50 грн., у тому числі за основним платежем - 10 965,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 482,50 грн., прийняте Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, оскільки ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки, що носять характер припущень, тому підлягають скасуванню.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.15 року позов Приватного акціонерного товариства "Слобода" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.03.2015 р. № 0001841501, згідно якого ПрАТ "Слобода" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 231 367,00 грн., у тому числі за податковою декларацією з ПДВ за листопад 2014 р. № 9073227666 від 18.12.2014 р. на суму 125 667,00 грн., за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2014 р. № 9078526997 від 20.01.2015 р. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 115 683,50 грн., прийняте Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.03.2015 р. № 0001861501, згідно якого ПрАТ "Слобода" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 110 000,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ грудень 2014 р. № 9078526997 від 20.01.2015 р., прийняте Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.03.2015 р. № 0001851501, згідно якого ПрАТ "Слобода" збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 16 447,50 грн., у тому числі за основним платежем - 10 965,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 482,50 грн., прийняте Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПрАТ "Слобода" зареєстровано у встановленому законом порядку як юридична особа, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Західній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

Фахівцями Західної ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області у період з 02.02.2015 р. по 13.02.2015 р. було проведено позапланову документальну перевірку щодо правомірності нарахування ПрАТ "Слобода" (код ЄДРПОУ 22677163) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 р. та грудень 2014 р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 385/20-33-15-01-09/22677163 від 19.02.2015 р., за висновками якого встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту у розмірі 226 666,66 грн., зокрема у листопаді 2014 р. у розмірі 116 666,67 грн. та грудні 2014 р. у розмірі 109 999,99 грн.; п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 231 367,00 грн., в тому числі за листопад 2014 р. у розмірі 125 665,00 грн. та за грудень 2014 р. у розмірі 105 702,00 грн.; завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2014 р. на 110 000,00 грн.; внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в розмірі 10 965,00 грн.

Письмові заперечення № 21 від 24.02.2015 р. ПрАТ "Слобода" на висновки акту № 385/20-33-15-01-09/22677163 від 19.02.2015 р., залишені Західною ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області без задоволення, що підтверджується листом № 3472/10/20-33-15-01-22 від 03.03.2015 р.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 05.03.2015 р.: № 0001841501, згідно якого ПрАТ "Слобода" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 231 367,00 грн., у тому числі за податковою декларацією з ПДВ за листопад 2014 р. № 9073227666 від 18.12.2014 р. на суму 125 667,00 грн., за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2014 р. № 9078526997 від 20.01.2015 р. на суму 105 702,00 грн., та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 115 683,50 грн.; № 0001861501, згідно якого ПрАТ "Слобода" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 110 000,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2014 р. № 9078526997 від 20.01.2015 р.; № 0001851501, згідно якого ПрАТ "Слобода" збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 16 447,50 грн., у тому числі за основним платежем - 10 965,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 482,50 грн.

Доходячи висновку про протиправність формування сум податкового кредиту у листопаді та грудні 2014 р., відповідач виходив з того, що позивач за довгостроковим договором підряду № 14/06 від 10.06.2014 р. неправильно визначив дату виникнення права на податковий кредит, що призвело незаконного заявлення сум до бюджетного відшкодування у вказаних звітних періодах. При цьому відповідач зазначає, що податковий кредит виникає лише з моменту введення в експлуатацію об'єктів будівництва та їх держаної реєстрації, як нерухомого майна.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 05.03.2015 р. № 0001841501, 0001851501 та № 0001861501 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2014 р. між ПрАТ "Слобода" (Замовник) та ТОВ ІВФ "Спецтехстрой" (Підрядник) укладений договір підряду № 14/06, згідно умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботи з будівництва офісної будівлі з відділенням банку, фірмового магазину та інфраструктурою культурно-побутового обслуговування. Проведення будівельних робіт здійснюється за адресою: м. Харків. вул. Ярославська, 8 (далі за текстом - Об'єкт). Згідно п. 1.4. вказаного договору підряду № 14/06, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 19.06.2014 р., сторонами визначено строки виконання робіт: початок - червень 2014 р., завершення - вересень 2015 р. Виконання робіт з будівництва об'єкту здійснюється поетапно (по мірі їх фактичного виконання). Відповідно до п. 10.1 договору підряду № 14/06 від 10.06.2014 р. приймання-передача Замовником закінчених етапів робіт здійснюється відповідно до діючих нормативно-правових актів та умов Договору на підставі актів приймання виконаних робіт, які можуть надаватися підрядником замовнику щомісячно.

Колегією суддів було досліджено в ході розгляду справи та прийнято до уваги наступні первинні документи позивача: договір підряду № 14/06 від 10.06.2014 р., додаткову угоду № 2 від 19.06.2014 р. до вказаного договору підряду, графік фінансування (авансування) будівництва Об'єкту, затверджений підрядником та замовником 10.06.2014 р.; акти приймання виконаних будівельних робіт № 7 за жовтень 2014 р., № 8 за листопад 2014 р. та № 8 за грудень 2014 р., складені за формами КБ2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень, листопад та грудень 2014 р., оформлені із використанням форми КБ-3; виписки ПАТ "Регіон-банк" м. Харків; податкові накладні № 50 від 06.10.2014 р., № 86 від 06.11.2014 р., № 135 від 17.12.2014 р., № 136 від 18.12.2014 р., № 190 від 25.12.2014 р. тощо.

При цьому колегія суддів зазначає і це вбачається з матеріалів справи, що ТОВ ІВФ "Спецтехстрой" не має дефектів у своєму статусі юридичної особи та платника податку на додану вартість, а господарську діяльність здійснює згідно ліцензії для створення об'єктів архітектури.

З урахуванням досліджених доказів колегією суддів встановлено, що по мірі фактичного виконання робіт з будівництва Об'єкту підрядником (ТОВ ІВФ "Спецтехстрой") передані, а замовником (ПрАТ "Слобода") прийняті закінчені етапи будівельно-монтажних робіт, детальний опис яких наведений в актах виконаних робіт за жовтень, листопад та грудень 2014 р. Такий порядок передачі та приймання робіт відповідає умовам договору підряду № 14/06 від 10.06.2015 р. та не суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема статті 882 Цивільного кодексу України, де передбачений обов'язок Замовника негайно розпочати приймання у Підрядника виконані ним етапи робіт.

Абзацом 2 пункту 187.9 статті 187 Податкового кодексу України визначено поняття довгострокового договору (контракту), згідно якого, це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно абзацу 4 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У зв'язку з цим колегія суддів зауважує, що предметом договору підряду є роботи, пов'язані із будівництвом об'єкта, обов'язок щодо виконання яких покладається на підрядника (стаття 837 Цивільного кодексу України). При цьому сторони є вільними в укладенні договору та можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. (ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України).

Отже, аналіз вказаних норм цивільного та податкового законодавства, та умов договору підряду № 14/06 від 10.06.2014 р. вказує на те, що сторони на власний розсуд узгодили саме такий порядок передачі та приймання робіт, де етапом робіт є обсяг фактично виконаних будівельно-монтажних робіт, проведення яких підтверджується первинними документами (актами приймання виконаних робіт тощо).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що договір підряду № 14/06 від 10.06.2015 р., укладений між Замовником (ПрАТ "Слобода") та Підрядником (ТОВ ІВФ "Спецтехстрой") не є довгостроковим у розумінні абз. 2 п. 187.9 ст. 187 Податкового кодексу України, оскільки вказаний договір містить поетапне виконання робіт, що прямо закріплене у п.1 Додтакової Угоди до зазначеного договору підряду.

Усе вказане свідчить, що положення абзацу 4 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України не підлягають застосуванню по господарським операціям позивача із ТОВ ІВФ "Спецтехстрой", відповідно, ПрАТ "Слобода" правомірно, по даті списання грошових коштів з банківського рахунку, скористалось правом на податковий кредит по фактично сплаченим сумам податку на додану вартість у жовтні, листопаді та грудні 2014 р.

Більш того, в аналогічний спосіб діяв і контрагент позивача (ТОВ "ІВФ "Спецтехстрой"), який за правилом "першої події" сформував податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 360 000,00 грн., зокрема у жовтні 2014 р. - 133 333,33 грн., у листопаді 2014 р. - 116 666,67 грн., у грудні 2014 р. - 109 999,99 грн.

Також колегією суддів встановлено, що роботи з будівництва Об'єкту, відображені в бухгалтерському обліку позивача на субрахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" як капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (тобто, як створення необоротних матеріальних активів). З цим погоджується і суб'єкт власних повноважень.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом міністерства фінансів України, рахунок 15 "Капітальні інвестиції" призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Рахунок 15 "Капітальні інвестиції" має субрахунок 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів".

Термін капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи визначений у пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 р., згідно якого, це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Згідно п. 48. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом міністерства фінансів України № 561 від 30.09.2003 р., затрати з будівництва (виготовлення), придбання і поліпшення об'єктів основних засобів з початку і до закінчення зазначених робіт та введення об'єктів в експлуатацію визнаються незавершеними капітальними інвестиціями (незавершеним будівництвом).

Виходячи з наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що господарська операція по зарахуванню об'єктів капітальних інвестицій після введення в експлуатацію, що обліковується на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" кореспондується з рахунком 10 "Основні засоби".

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. "б" п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що платник ПДВ в результаті придбання товарів (послуг), будівництва (спорудження, створення) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) має право нараховувати податковий кредит у розмірі податку на додану вартість, і це право не залежить від того, чи почали ці послуги чи основні засоби використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з поданою позивачем до відповідача податковою декларацією з ПДВ за листопад 2014 р. (вх. № 9073227666 від 18.12.2014 р.) із додатками, ПрАТ "Слобода" заявлено до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у розмірі 125 665,00 грн., який сформований за рахунок залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду - жовтня 2014 р. фактично сплаченого податку в даному періоді за придбані будівельно-монтажні роботи.

За даними поданої позивачем до відповідача податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 р. (вх. № 9078526997 від 20.01.2015 р.) із додатками, ПрАТ "Слобода" заявлено до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у розмірі 105 702,00 грн., який сформований за рахунок залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду - листопад 2014 р. фактично сплаченого податку в цьому періоді у складі придбаних будівельно-монтажних робіт.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про те, що ПрАТ "Слобода" мало право по незавершеним капітальним інвестиціям в необоротні матеріальні активи (незавершеному будівництву), формувати податковий кредит на загальну суму 360 000,00 грн., зокрема у жовтні 2014 р. - 133 333,33 грн., у листопаді 2014 р. - 116 666,67 грн., у грудні 2014 р. - 109 999,99 грн.

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ ІВФ "Спецтехстрой", а тому правомірно ПрАТ "Слобода" у податних податкових деклараціях з ПДВ проведені розрахунки податку на додану вартість та заявлені суми бюджетного відшкодування, що підтверджені наявними у матеріалах справи первинними та бухгалтерськими документами.

Доводи відповідача стосовно виникнення права на податковий кредит тільки після введення об'єкта будівництва в експлуатацію та після набуття ним статусу нерухомого майна не приймаються судом до уваги, оскільки питання прийняття в експлуатацію та державної реєстрації нерухомого майна не регулюються нормами Податкового кодексу України, а тому не впливають на податковий облік платника податку.

При цьому колегія суддів відмічає, що правила податкового обліку та звітності не містять будь-яких обмежень стосовно прав платників податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість у зв'язку з обов'язковим завершенням будівництва, введенням основних засобів (фондів) в експлуатацію та їх державної реєстрацією, як це зазначає відповідач в акті перевірки, оскільки таке обмеження не передбачено чинним податковим законодавством.

Більш того, саме по собі будівництво (спорудження, створення) нерухомого майна передбачає певний процес у часі, а не вже як завершену стадію.

У зв'язку з цим, відшкодування сум податку на додану вартість може мати місце і по незавершеним об'єктам будівництва.

Згідно ст. 876 Цивільного кодексу України, власником результату виконаних робіт (Об'єкта будівництва) є замовник, якщо інше не передбачено договором. Іншого договором підряду № 14/06 від 10.06.2014 р. не передбачено.

З аналізу наведених норм ЦКУ та умов договору підряду № 14/06 від 10.06.2014 р. виходить, що право власності на результат закінчених етапів виконаних робіт (Об'єкта будівництва) за вказаним договором підряду виникає у ПрАТ "Слобода" з моменту підписання ним щомісячних актів виконаних робіт, тобто до моменту введення нерухомого майна в експлуатацію та його державної реєстрації.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по вищенаведеним господарськім операціям, у зв'язку з чим позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суми з ПДВ на суму 231 367,00 грн., в т.ч.: за листопад 2014 р. у розмірі 125 665,00 грн. та за грудень 2014 р. у розмірі 105 702,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам, закріпленими в статті 201 Податкового кодексу України.

Також не приймаються до уваги посилання відповідача про неможливість проведення авансових розрахунків за договорами підряду до моменту виконання самих будівельних робіт.

Згідно ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України та ст. 321 Господарського кодексу України, підрядник має право вимагати виплатити йому аванс, якщо така виплата та розмір авансу передбачені договором.

Умовами договору підряду № 14/06 від 10.06.2014 р. визначено, що при необхідності замовник має право перерахувати підряднику передоплату (пп. 8.2.1. договору підряду). Крім цього, графіком фінансування (авансування) будівництва об'єкта, узгодженого сторонами на виконання вимог п. 9.1. договору підряду № 14/06 від 10.06.2014 р., передбачені щомісячні поетапні проміжні авансові платежі.

Отже, доводи відповідача про можливість оплати робіт з будівництва лише тільки після їх здавання замовнику є надуманими та необґрунтованими.

Окрім цього відповідачем не надано жодного належного доказу про наявні у позивача порушення вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України при формуванні податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування по взаємовідносинам з ТОВ ІВФ "Спецтехстрой". З огляду на це, зайвого включення сум ПДВ до податкового кредиту у розмірі у розмірі 226 666,66 грн., зокрема у листопаді 2014 р. у розмірі 116 666,67 грн. та грудні 2014 р. у розмірі 109 999,99 грн.; завищення сум бюджетного відшкодування 231 367,00 грн., в тому числі за листопад 2014 р. у розмірі 125 665,00 грн. та за грудень 2014 р. у розмірі 105 702,00 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2014 р. на 110 000,00 грн.; заниження суми податку на додану вартість в розмірі 10 965,00 грн., не мало місця.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 01.04.15 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196 п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. по справі № 820/2542/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Бегунц А.О.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2015 р.