Ухвала суду № 44293809, 12.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р.Справа № 820/1360/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. по справі № 820/1360/15

за позовом Приватного підприємства "Вагат-Транс"

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ПП "Вагат-Транс" звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001402200 від 07 листопада 2014 р., № 0001462200 від 01 грудня 2014 р. та №0001612200 від 26 грудня 2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Куп'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Вагат-Транс" з питання взаємовідносин з ПП "ВІАРТ" за період з 01 липня 2014 р. по 31 липня 2014 р. та подальшої участі придбаних ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарської діяльності підприємства, за результатами якої 31 жовтня 2014 р. складений акт за № 345/20-26-22-09-37298527, в якому були встановлені порушення податкового законодавства, а саме: - п. 185.1 ст.185, п. 187.1.ст. 187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України в результаті чого, на думку податкового органу, підприємством занижено суму податку на додану вартість за липень 2014 р. в розмірі 69344 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 07 листопада 2014 року податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001402200, яким позивачу донараховане грошове зобов'язання в розмірі 104016 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що, фахівцями Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "Вагат-Транс" з питання взаємовідносин з ПП "ВІАРТ" за період червень-серпень 2014 р. та подальшої участі придбаних ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарської діяльності підприємства, за результатами якої 27 листопада 2014 р. складений акт за № 375/20-26-22-09-37298527, висновками якого встановлені порушення- п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України в результаті чого, на думку податкового органу, позивачем занижено суму податку на додану вартість за липень 2014 р. в розмірі 69967 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 01 грудня 2014 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001462200, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання в розмірі 104050 грн.

Крім того, фахівцями Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП "Вагат-Транс" з питання взаємовідносин з ПП "ВІАРТ" за період вересень 2014 р. та подальшої участі придбаних ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарської діяльності підприємства, за результатами якої 24 грудня 2014 р. складений акт за № 395/20-26-22-09-37298527, висновками якого встановлені порушення податкового законодавства, а саме: - п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України в результаті чого, на думку податкового органу, підприємством занижено суму податку на додану вартість за вересень 2014 р. в розмірі 51808 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 26 грудня 2014 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001612200, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання в розмірі 107712 грн.

Оскаржувані податкових повідомлень - рішень прийняті на підставі того, що, на думку податкового органу, відсутні документи, що підтверджують факт транспортування та вантажні роботи, інформацію щодо проведених розрахунків між суб'єктами господарювання у позивача, у зв'язку з чим по постачальнику ПП "ВІАРТ" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, в т.ч. по поставці запасних частин та інструментів на адресу ТОВ "ВАГАТ-ТРАНС", не підтверджено факт їх отримання ТОВ "ВАГАТ-ТРАНС" та факт подальшої реалізації вищевказаного товару ТОВ "Укрпромтранс-Сервіс" за липень 2014 р. на суму 800 грн. та ДП "Південна залізниця" відокремлений підрозділ "Вагонне депо Куп'янськ" за липень 2014 р. на суму 1150 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суд першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з доказів справи, підставою для встановлення податковим органом вищевказаного порушення з боку позивача, є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з ТОВ "ВІАРТ", що базується на акті "Про неможливість проведення зустрічної звірки за червень, липень 2014 р. ТОВ "ВІАРТ" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків від 29 вересня 2014 р. №3013/7/26-54-22-03/33204854.

Судовим розглядом встановлено, що в перевіряємих періодах позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ВІАРТ", що підтверджується договором поставки №47/06/147-П від 01 червня 2014 року, згідно умов якого ТОВ "ВАГАТ -ТРАНС" (покупець) отримувало від ПП "ВІАРТ" (продавець) запасні частини рухомого майна та інструменти, термін дії договору до 31 грудня 2014 р.

Виконання зазначеного договору підтверджується податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно - транспортними накладними копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судовим розглядом встановлено, що між ПП "ВАГАТ" та ТОВ "Укрпромтранс-Сервіс" укладений договір №18/14-п від 01 січня 2014 р. №18/14-п про поставку бувших у використанні комплектуючих та запасних частин до залізничних вагонів та укладено договір з ДП "Південна залізниця" відокремлений підрозділ "Вагонне депо Куп'янськ" № 62/2013 від 20 грудня 2013 р. про продаж зазначеного товару.

Виконання зазначеного договору підтверджується податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно - транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на не підтвердження позивачем наявності складських приміщень для зберігання товарів, які були придбанні ним у постачальників необґрунтовані, оскільки в матеріалах справи знаходиться копія договору оренди, укладеного між позивачем та Фізичною особою ОСОБА_1, згідно умов якого орендодавець передавав у користування позивачу приміщення для розміщення офісу та підвального приміщення.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення)необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та вищевказаними контрагентами правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції стосовно того, що нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що посилання відповідача на те, що виписані ТОВ "ВІАРТ" податкових накладних на адресу позивача, як такими, що не мають юридичної сили первинного документа через відсутність у них обов'язкових реквізитів, як таких: не відповідність адреси ТОВ "ВІАРТ" ні реєстраційним, ні фактичним даним, безпідставні, оскільки таким доказом може слугувати тільки запис в ЄДР щодо відсутності зазначеного платника податків за юридичною адресою, що в даному випадку було відсутнє.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган не подав до суду доказу на підтвердження висновків того, що первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»№996 від 16.07.99, не довів того, що вказані товари позивач використав в іншій діяльність підприємства ніж у господарській.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. по справі № 820/1360/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2015 р.