Ухвала суду № 44282226, 18.05.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/8494/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда Б. В.Номер провадження 22-ц/788/987/15 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Гагіна М. В. , Попруги С. В.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 квітня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»

про визнання кредитного договору неукладеним, відсутність боргових зобов'язань, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 07 квітня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що кредитних коштів у сумі 4601,42 грн. не отримувала, кредит був оформлений без її відома через її кредитну картку, кредитного договору з Банком вона не підписувала. Кошти були отримані невідомою особою в банкоматі у м. Жовті Води Дніпропетровської області. Вказує, що з цього приводу вона звернулася до органів внутрішніх справ та установи Банку, однак працівники відповідача не змогли пояснити яким документом підтверджується факт отримання нею кредитних коштів. Вважає, що з січня 2015 року відповідачем без будь - яких правових підстав здійснюється списання готівкових коштів з її зарплатної картки.

Заслухавши пояснення позивачки, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення представника Банку, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 20 травня 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, який складається із анкети - заяви позичальника та Умов і Правил надання банківських послуг. Позивачка висловила згоду на його укладення саме в такій формі, про що свідчить її особистий підпис у анкеті - заяві позичальника, де зазначено, що вона ознайомилась і згодна з Умовами і правилами, зобов'язується виконувати їх вимоги (а.с. 41 - 42, 94 - 117).

Судом першої інстанції встановлено, що при підписанні вказаної заяви позивач отримала відповідну кредитну картку, яка в подальшому неодноразово перевипускалася за її зверненнями.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивачка та представник відповідача пояснили, що грошові кошти з кредитної картки ОСОБА_3 несанкціоновано були зняті 15 травня 2014 року невстановленою особою до подання письмової заяви про блокування коштів та переведення картки в СТОП-ЛІСТ.

Згідно з п. 1.1.2.10, 1.1.2.11 Умов і Правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний вживати заходів щодо попередження втрати (крадіжки) карток, персонального ідентифікаційного номера або інформації, нанесеної на картку та магнітну смугу, або їх незаконного використання. Інформувати Банк та правоохоронні органи утрати карти, сім - карти мобільного телефону або отримання інформації про їх незаконне використання.

З положень п. 1.1.5.5. вказаних Умов і Правил вбачається, що Банк не несе відповідальність у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, картку, контрольна інформація про клієнта, ідентифікатора користувача, паролях, або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам в результаті недобросовісного виконання умов їх зберігання та користування та/або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв'язку під час використання цих каналів.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала доказів на підтвердження тих обставин, що несанкціоноване зняття коштів з карткового рахунку стало можливим з вини працівників відповідача, а не внаслідок її власної необережності та що не навела доводів відсутності договірних відносин про списання коштів та кредитних зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є укладеним, відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", у яких роз'яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (ст. ст. 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), ст. ст. 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів". Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених ч. 1 ст. 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї з його істотних умов або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (ст. ст. 536, 638, 1056-1 ЦК).

Із матеріалів справи вбачається, що 20 травня 2010 року позивачка згідно анкети - заяви отримала платіжну картку «Універсальна»/GOLD (а.с. 42). Банк надав позивачу у письмовій формі вичерпну інформацію про умови кредитування та відповідальність сторін за договором.

Колегія суддів знаходить безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не підписувала кредитного договору з Банком. Той факт, що вона 20 травня 2010 року підписала тільки заяву на отримання кредиту і не підписувала додатків до заяви, не свідчить про неукладення договору. Зі змісту заяви вбачається те, що позичальник згоден з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, і Тарифами складають між нею і Банком договір про надання банківських послуг та, що вона ознайомлена і згодна з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 42 - 43). На виконання цих документів позивачка і отримала можливість користуватися коштами Банку через картковий рахунок. За її заявами картки перевипускались 13 грудня 2013 року та 14 травня 2014 року.

Доводи апелянта про безпідставність переказу Банком кредитних коштів стороннім особам та відсутність її боргових зобов'язань перед Банком перевірялись судом першої інстанції та встановлено, що після повідомлення Банку про вчинення шахрайських дій останній ужив заходів щодо блокування доступу до її рахунку, а операції здійснені з карткою 15 травня 2014 року після отримання повідомлення ОСОБА_3 були заблоковані, кошти в сумі 2323 грн. зняті з її рахунку повернуті, коли вона повідомила про даний факт, що підтверджується випискою по особистому рахунку на а.с. 51. Ці обставини апелянтом не спростовуються.

Із письмових пояснень позивачки вбачається, що вона кредитною карткою не користувалась, а 13 травня 2014 року виявила блокування належної мобільної картки МТС. За її заявою відповідачці була проведена заміна зарплатної та кредитної карток. Встановлено, що позивачка відновлювала номер мобільного телефону після блокування та зняття коштів в ПАТ «ПриватБанк», але відомості про зміну мобільного номеру надала 15 травня 2015 року, з вказаного часу Банк повернув частину коштів позивачці.

Таким чином, відповідач дотримався вимог п. 6.4, 6.5 Постанови № 233 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів».

Позивачка не спростувала висновок суду про те, що зняття коштів відбулось сторонніми особами з використанням її номеру телефону.

Враховуючи вказані обставини та те, що за змістом Умов та Правил надання банківських послуг, Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, картку, контрольна інформація про клієнта, ідентифікатора користувача, паролях, або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам в результаті недобросовісного виконання умов їх зберігання та користування та/або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв'язку під час використання цих каналів.

Таким чином, твердження апелянта про безпідставне списання коштів відповідачем з зарплатної картки є не заслуговують на увагу, оскільки встановлено, що таке списання передбачене Умовами та Правилами надання банківських послуг (1.1.3.2.11) , з якими погодилася позивачка.

Доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м.Суми від 07 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -