Ухвала суду № 44274255, 06.05.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1823/15 Головуючий 1 інст. - Шарко О.П.

Справа № 645/8928/13-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Макарова Г.О.,

за участю секретаря - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ- АВТО» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИЛА:

24.09.2013 року публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ- АВТО» (далі по тексту - ПАТ «УСК «ГАРАНТ- АВТО») звернулось до суду з позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_3 в порядку регресу матеріальну шкоду у розмірі 15 111 грн. 99 коп. та судовий збір, вказуючи, що внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_3, яка, керуючи автомобілем, порушила Правила дорожнього руху, допустила зіткнення транспортних засобів і заподіяння шкоди, страховики сплатили відповідні страхові суми. Однак страхове відшкодування, виплачене іншим страховиком, не покрило страхові виплати, здійснені ПАТ УСК «ГАРАНТ-АВТО» і тому вказану різницю просить стягнути з особи, винної у заподіянні шкоди - водія ОСОБА_3

Відповідач за викликами в судове засідання не з'являлася, явку представника не забезпечила.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2014 року позовні вимоги ПАТ «УСК «ГАРАНТ- АВТО» задоволено.

Суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, суму у розмірі 15 111 грн. 99 коп., а також 229 грн. 40 коп. у якості відшкодування витрат зі сплати судового збору.

25.11.2014 року до суду звернувся представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 з заявою про перегляд заочного рішення, обґрунтовуючи вимогу про перегляд посиланням на те, що відповідач судових повісток не отримувала.

Ухвалою суду першої інстанції від 26.12.2014 року заява відповідача про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача вказує, що у зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався у заочному порядку, відповідач була позбавлена можливості користуватись своїми процесуальними правами, зазначеними в статті 27 ЦПК України, що призвело до порушення принципу змагальності судового процесу і таким чином відбулось завищення суми страхового відшкодування.

Так, в рішенні суду першої інстанції зазначено, що згідно звіту №360 ФОП ОСОБА_5 від 11.05.2012 р. вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1 склала 62 096,02 грн., а позивач виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником, відповідно до страхового акту №134662 від 25.05.2012 р., страхового акту №1140/02 від 25.09.2012 р., заяви страхувальника та вигодонабувача виплатило страхове відшкодування в розмірі 63 357,61 грн., що на думку апелянта є порушенням.

Крім того, під час складання звіту №360 від 11.05.2012 р. ФОП ОСОБА_5 не врахував той факт, що транспортний засіб «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1 вже був в дорожньо-транспортній пригоді, що повинно було знизити товарну вартість автомобіля. Про те, що вказаний автомобіль до подій 04.04.2012 року потрапив ще в одне ДТП і був пошкоджений сторона відповідача отримала інформацію від компанії TOB «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДОМ «СОЛЛІ-ПЛЮС», де, начебто, ремонтувався зазначений автомобіль у зв'язку з пошкодженням задньої частини кузову, відновлювалась геометрія. Зазначене свідчить про втрату товарної вартості автомобіля, так як внаслідок пошкодження погіршується зовнішній вигляд, знижується міцність та довговічність окремих елементів складових частин та захисних властивостей покриття. Втрата товарної вартості автомобіля повинна враховуватися при його оцінці, згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Отже, вказує представник відповідача, є всі підстави вважати, що страхове відшкодування в розмірі 63 357,61 грн., яке позивач сплатив вигодонабувачу. суттєве завищено. На підтвердження доводів представник відповідача долучив до апеляційної скарги роздруківку з мережі Інтеренту рішення господарського суду від 26.03.2013 року.

Сторони, їх представники, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, причину неявки не повідомили.

Зважуючи на вимоги ч.1 ст.303-1та ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу за відсутністю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, ухвалюючи судове рішення на підставі аналізу письмових доказів в матеріалах справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги за таких підстав.

Судом встановлено на підставі наданих позивачем письмових доказів, а сторонами не оспорюється, що 04.04.2012 року о 16 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Фольксваген» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на перехресті вул..Чернишевського та О.Гончара в м.Харкові внаслідок невиконання вимог дорожного знаку 2.1 «Дати дорогу» допустила зіткнення з автомобілем «Фольскваген» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7, заподіявши механічні пошкодження транспортних засобів.

Постановою Київського районного суду м.Харкова від 27.04.2012 року ОСОБА_3 визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і на неї накладено стягнення у виді штрафу на суму 340 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до ОСОБА_3 представник ПАТ УСК «ГАРАНТ-АВТО» вказував, що 04.12.2009р. між ОСОБА_7 та ВАТ«Українська страхова компанія «Дженералі-Гарант», правонаступником якого є позивач, було укладено договір добровільного страхування автотранспорту оформлений полісом №190-0336598. У відповідності з договором було застраховано автомобіль «Фольксваген» реєстраційний номерний знак АХ 9400ВА, від механічних пошкоджень внаслідок ДТП.

Страхування проводилось згідно з правилами добровільного страхування транспортних засобів КАСКО № 119.

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Фольксваген» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 «УСК «ГАРАНТ-АВТО» замовило у СПД ФОП ОСОБА_5 оцінку вартості матеріального збитку. Відповідно до звіту №360 від 11.05.2012р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Фольксваген» склала 62 096 грн. 02 коп.

ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником, відповідно до страхового акту №134662 від 25.05.2012р., страхового акту № 1140/02 (134662) від 25.09.2012р., заяв Страхувальника та вигодонабувача, виплатило страхове відшкодування у розмірі 63 357,61грн. Розмір страхового відшкодування розраховувався відповідно до рахунку № АД-425 від 20.04.2012р. та рахунку № АД-1064 від 04.09.2012р. Сума витрат ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» на виплату страхового відшкодування склала 63357,61грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. ст. 993, 1187, 1191 ЦК України до центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» у порядку регресу перейшло право на отримання від ОСОБА_3, як володільця автомобіля «Фольксваген» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, компенсації шкоди, завданої гр-ну ОСОБА_8, власнику автомобіля «Фольксваген» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП та виконання страховиками своїх зобов'язань по виплаті страхового відшкодування.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ CK «БРОКБІЗНЕС» по полісу АА/7211610. Відповідно до умов полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

23.11.2012 року ПрАТ CK «БРОКБІЗНЕС» сплатило позивачу страхове відшкодування в сумі 48 245,62грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед ПАТ «УСК «ГАРАНТ- АВТО» становить 15 111 грн. 99 коп., що становить різницю між сплаченою позивачем страховою сумою потерпілому і отриманою позивачем від ПрАТ CK «БРОКБІЗНЕС» сумою страхового відшкодування.

Для підтвердження вказаних у позовній заяві доводів представником позивача до позовної заяві долучено відповідні письмові докази.

При розгляді справи, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.74,76, 127, ч.1 ст.169 ЦПК України надіслав сторонам рекомендованими листами копії ухвали про відкриття провадження, судові повістки, а відповідачу, крім того, копію позовної заяви з додатками. Оскільки направлена відповідачу кореспонденція повернулася до суду як неотримана відповідачем, суд відкладав розгляд справи, повторно направляв рекомендованим листом судові повістки, а також здійснив виклик в судове засідання відповідача шляхом оголошення в пресі.

Вичерпавши всі можливі заходи забезпечення участі відповідача у розгляді справи, суд першої інстанції розглянув справу за його відсутністю, ухваливши 04.12.2013 року заочне рішення у порядку, передбаченому ст.224 ЦПК України.

25.11.2014 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення яка ухвалою суду від 26.12.2014 року залишена без задоволення.

Колегія суддів погоджується з вказаними судовими рішеннями і вважає їх законними та ухваленими на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

До такого висновку колегія суддів приходить за таких підстав.

Згідно ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщину.

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не оспорюється той факт, що ОСОБА_3 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, заподівши іншій особі - ОСОБА_7, майнову шкоду, яка була компенсована потерпілій особі страховиком ПАТ «УСК «ГАРАНТ- АВТО» у відповідності до умов договору страхування і вимог ст.988 ЦК України. У зв'язку з цим до страховика ПАТ «УСК «ГАРАНТ- АВТО» згідно ст.993 ЦК України перейшло право вимоги відшкодування в межах фактично понесених витрат до особи, винної заподіянні збитків, тобто до відповідача ОСОБА_3

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Дана справа до таких випадків не відноситься.

Змагальність передбачає прояв ініціативи сторони та її представника у доведенні відповідних обставин шляхом надання суду належних та допустимих доказів.

Суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Доказом

Однак відповідач не вирішила питання щодо відшкодування заподіяних нею збитків добровільно, у позасудовому порядку, від участі у вирішення спору у суді ухилялася.

Підтвердження цього є повернута суду направлена їй у передбаченому законом порядку рекомендована поштова кореспонденція, в тому числі і судові повістки.

Для таких випадків ухиленням відповідача від участі у розгляду справи главою 8 розділу 1 ЦПК України передбачено ухвалення судом заочного рішення, а також передбачена можливість звернення відповідача з заявою про перегляд заочного рішення тим же судом і можливість подання відповідачем доказів, якими б спростовувалися доводи позивача. (ст.ст.228,229 ЦПК України).

При цьому законом (ст.232 ЦПК України) встановлено застереження, згідно якого заочне рішення може бути скасоване за умови наявності двох обставин у їх сукупності, а саме: 1) якщо відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і 2) якщо докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Проте представник позивача обмежилися викладенням у заяві про перегляд заочного рішення лише докладним обґрунтуванням необхідності дотримання права відповідача на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, на неотримання відповідачем судових повісток, на Правила надання послуг поштового зв'язку в частині порядку вручення судових повісток, на судову практику розгляду справ та ухвалення заочних рішень.

Однак при цьому ним ні в тексті заяви про перегляд заочного рішення ні в судовому засідання при розгляді цієї заяви не наведено жодного доводу щодо безпідставності вимог позивача, щодо неправильної оцінки судом наданих позивачем доказів і не надано жодного доказу, яким би спростовувалися надані позивачем доводи.

Значний обсяг апеляційної скарги також зведений до посилань на необізнаність відповідача ОСОБА_3 про розгляд справи в суді, на відсутність у справі розписки про отримання нею судової повістки.

Викладені в апеляційній скарзі посилання на завищений розмір вказаної позивачем суми відшкодування та припущення про можливу причетність власника автомобіля «Фольксваген» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 до ДТП, яке сталося 17.03.2010 року, а відтак і можливого неврахування ФОП ОСОБА_5 при здійсненні оцінки вартості матеріального збитку втрати товарного виду автомобіля не свідчать про наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, оскільки мають ознаки лише припущення і не підтверджені наданням належних та допустимих доказів, які б відповідали вимогам ст.ст.58,59, 64,66 ЦПК України.

Відповідачем та його представником не надано а ні доказів, на підтвердження вказаних в апеляційній скарзі доводів, а ні розрахунків чи висновків спеціаліста, експерта, які б свідчили про інші обставини, чи іншу суму збитку, ніж встановлені судом на підстав доказів, наданих позивачем.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, ст.ст.308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: