Ухвала суду № 44268039, 18.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2015р. м. Київ К/9991/1818/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Голубєвої Г.К.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.03.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011

у справі № 2а/2270/1351/11/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіосистеми»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.03.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.12.2010 № 0000471505/0/9212 та від 24.12.2010 № 0000471505/1/9624.

ДПІ у м. Хмельницькому подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 5 ст. 9 Закону України «По внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 25.11.2010 № 2275-VI, ст. 128 Конституції України, ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Відповідач 30.11.2010 отримав від позивача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року (зареєстровано за вхідним № 11800), у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в рядку 04.09. «від'ємне значення оподаткування попереднього податкового року» податкової звітності.

Листом від 02.02.2010 № 36932/10/155 ДПІ у м. Хмельницькому повідомила позивача про те, що вказаний уточнюючий розрахунок не визнаний податковою звітністю та був зареєстрований зі статусом «До відома».

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомлення-рішенням від 08.12.2010 № 0000471505/0/9212 податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 82968 грн. основного платежу та 4148 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки камеральної перевірки, викладені в акті від 25.11.2010 № 12074/15-5/36074999, про порушення п. 5 ст. 9 Закону України «По внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 25.11.2010 № 2275-VI. Порушення цієї норми закону полягало в не включенні до складу валових витрат за 2010 рік суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 20 %, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

При цьому зафіксовані в акті від 25.11.2010 № 12074/15-5/36074999 порушення щодо допущення помилок в поданій Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року були самостійно виправлені позивачем в уточнюючому розрахунку від 30.11.2010 № 11800.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 08.12.2010 № 0000471505/0/9212, з метою доведення до платника податку нових строків погашення податкових зобов'язань, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 24.12.2010 № 0000471505/1/9624.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що поданий позивачем уточнюючий розрахунок податковим органом був прийнятий, однак безпідставно не був зарахований до його податкової звітності, а перевірка здійснена податковим органом після подання платником уточнюючого розрахунку.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п.п. «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Таким чином, контролюючий орган у разі виявлення арифметичної або методологічної помилки у податковій звітності платника податків за наслідками проведення камеральної перевірки зобов'язаний визначити суму заниженого податкового зобов'язання. Разом з тим якщо такі помилки самостійно виправлені платником податку шляхом подання уточнюючого розрахунку та платником податку фактично не занижено податкове зобов'язання підстав для визначення такого платникові відсутні.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що позивач дізнався про проведення податковим органом камеральної (невиїзної) перевірки 30.11.2010 (дата фактичного отримання ТОВ «Радіосистеми» акту від 25.11.2010 № 12074/15-5/36074999 згідно з журналом реєстрації вихідної документації № 11), а уточнюючий розрахунок про виправлення самостійно виявлених помилок декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року згідно з журналом реєстрації вихідної документації № 5 направив на адресу податкового органу 29.11.2010.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо безпідставності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток на підставі висновків камеральної перевірки, оскільки ТОВ «Радіосистеми» помилки у податковій звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року самостійно виправлені шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Щодо обґрунтувань податкового органу щодо пропуску строку звернення ТОВ «Радіосистеми» до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з посиланням на ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Разом з тим Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу.

Підпунктом 5.2.5. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено право платника податків оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. Згідно зі ст. 15 цього закону строк давності становить 1095 днів, а тому саме такий строк, а не визначений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк, як помилково вважає відповідач, підлягав застосуванню при поданні даного позову.

З огляду на зазначене, діючи у межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.03.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Г.К. Голубєва

Ю.І. Цвіркун